Ухвала суду № 29969343, 14.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5122/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

14 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Реви Інни Олександрівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл» до Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства України, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки про сумнівний характер правочинів, укладених між ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») та ТОВ «Спіра Інтернешнл» на поставку останньому товарно-матеріальних цінностей. Позивач зазначив, що на законних підставах, правомірно і правильно сформував податковий кредит і валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки господарські операції з поставки товарів між ним і ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») мали реальний характер, це підтверджуються документально. Позивач зазначає, що до позивача не можуть застосовуватися санкції за порушення податкового законодавства його контрагентами, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер та застосовується виключно щодо правопорушника.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року задоволено вказаний вище позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000672332 та № 0000682332 від 12.10.2012 року, видані Баришівською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Рева Інна Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спіра Інтернешнл» є юридичною особою, що зареєстрована 22.10.2009 року Баришівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Баришівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області з 09.11.2009 року.

На підставі наказу від 26.09.2012 року за № 270 Баришівською ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спіра Інтернешнл» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 28.09.2012 року № 631/22/36812020, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20456,00 грн.; п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17787,00 грн.

За змістом вказаного акта порушення позивачем податкового законодавства пов'язується податковим органом з придбанням позивачем у ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») у серпні 2011 року товарно-матеріальних цінностей, тобто вчиняло операції, що мають сумнівний характер. Основним постачальником ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») за липень та серпень 2011 року було ПП «Фан Тан» та ПП «Промислова група «Алекс».

Згідно з актом перевірки відповідачем від ДПІ у Франківському районі м. Львова отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Фан Тан» щодо підтвердження взаємовідносин із платниками податків за червень та вересень 2011 року від 25.11.2011 року за №359/234/33563040. Установлено, що за фактичною адресою ПП "Фан Тан" не знаходиться, складено акт виходу за фактичною адресою від 23.11 2011 року за № 97/23-4 та акт від 23.11.2011 року за № 98/23-4 «Про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки ППІ "Фан Тан" з питань достовірності декларування показників декларації з податку на додану вартість за період: червень, вересень 2011 року». Згідно з поданими деклараціями за липень-серпень 2011 року ПП «Фан Тан» задекларовано обсяги оподатковуваних операцій в сумі 0 грн., податковий кредит - 0 грн., податкові зобов'язання - 0 грн. Згідно з реєстром отриманих та виданих податкових накладних податкові зобов'язання - 0 грн., податковий кредит - 0 грн. Кількість працюючих становить 3 осіб, до сплати - 0 грн. ПП «Фан Тан» ймовірно занижено податкові зобов'язання за липень 2011 року на суму 188950,00 грн., а за серпень 2011 року - на суму 606680,00 грн.

Від ДПІ у м. Житомирі відповідачем отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки приватного підприємства «Промислова група «Алекс» щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2011 року від 07.11.2011 року за № 196/23-1/25306438/0100. В акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ПП «Промислова група «Алекс» за юридичною адресою не знаходиться. Станом на 07.11.2011 року стан платника « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про місцезнаходження. У підприємства ПП «Промислова група «Алекс» відсутні трудові ресурси, необхідні для здійснення господарської діяльності; не встановлено наявності у ПП «Промислова група «Алекс» власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності; відповідно підприємство має ознаки фіктивності, а відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» (ТОВ «Севзапмеблі-К»).

В акті також вказано, що зустрічну звірку ТОВ «Монтажбудінжиніринг» (ТОВ «Севзапмеблі-К») неможливо провести у зв'язку з тим, що товариством не надана відповідь на письмові запити ДПІ у Печерському районі м. Києва, а місцезнаходження товариства не встановлено.

У ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Визнано, що правочини між ТОВ «Спіра Інтернешнл» та ТОВ «Монтажбудінжиніринг» (ТОВ «Севзапмеблі-К») не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними. У зв'язку з цим рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, складені між ТОВ «Спіра Інтернешнл» та ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») є недійсними в силу закону, а тому податкові накладні, виписані ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до податкового кредиту ТОВ «Спіра Інтернешнл» сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

При цьому відповідач в акті перевірки зазначив, що в результаті неправомірного включення до податкового кредиту сум ПДВ за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), ТОВ «Спіра Інтернешнл» завищено податковий кредит в сумі 17787,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000672332 від 12.10.2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 20456,00 грн., та № 0000682332 від 12.10.2012 року, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17787,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача є помилковими, що призвело до прийняття ним неправомірних податкових повідомлень-рішень.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що у серпні 2011 року ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») за договором купівлі-продажу передав позивачу товарно-матеріальні цінності (деталі, запасні частини, ремонтні комплекти тощо). Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»).

На виконання умов цих правочинів ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») поставило покупцю товар у серпні 2011 року. Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.

Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином дві видаткові накладні (№ 8 від 02.08.2011 року та № 27 від 29.08.2011 року), а також дві податкові накладні на суму 65057,99 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 106724,66 грн.), які позивачем у подальшому було надано на перевірку (у т.ч. податкові накладні від 02.08.2011 року та від 29.08.2011 року).

Крім того, наявність, кількість та вартість товару підтверджено рахунками-фактурами № 8 від 02.08.2011 року та № 27 від 29.08.2011 року, виписаними контрагентом позивачу.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період - серпень 2011 року.

Після придбання товару у ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), ТОВ «Спіра-Інтернешнл» реалізувало його на користь своїх контрагентів, про що свідчать відповідні докази.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагента - ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V Податкового кодексу України.

Так, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 1.2, п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88 визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.

Підпунктом 2.1, п. 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення № 88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не заперечується той факт, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство України, факт поставки товарів позивачу контрагентом - ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість твердження позивача про те, що товар з урахуванням його незначного розміру і кількості отримувався від контрагента і передавався іншим контрагентам без оформлення товарно-транспортних накладених. Відтак, відсутність цих накладних не може свідчити про відсутність реальності вчинених господарських операцій.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

При цьому, судом першої інстанції також було встановлено, що на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» на час вчинення цих правочинів.

Колегія суддів зауважує, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових рішень відповідачем не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»)» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К») для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Монтажбудінжиніринг» («Севзапмеблі-К»), які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у відповідному періоді 2011 року.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, відповідачем зроблено висновки не на підставі достовірно встановлених фактів, а на підставі припущень, однак, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, дослідженими у справі доказами підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскаржуваних рішень контролюючого органу.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Баришівської об'єднаної Державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - Реви Інни Олександрівни - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.