Постанова № 29965465, 13.03.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 березня 2013 р. Справа № 802/619/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання: Колос М.С.,

представників позивача: Мельника В.О., Віннічука М.В.,

представника відповідача: Мельник А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Барська швейна фабрика"

до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барська швейна фабрика" (далі - ТОВ "Барська швейна фабрика") звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Барська МДПІ):

- № 0000102300 від 05.02.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16 570 грн., з яких 13 256 грн. основного платежу і 3314 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000112300 від 05.02.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2009 року на 7377 грн.

Позовні вимоги вмотивовує тим, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Барська швейна фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2009 року при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" (код ЄДРПОУ 35976635) відповідачем складений акт № 62/22/00308577 від 23.01.2013 року, яким встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, яке підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 13 256 грн. та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 7377 грн. На підставі вказаного акту перевірки 05.02.2003 року Барською МДПІ винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, які позивач вважає протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Зокрема вважає помилковими висновки контролюючого органу щодо нікчемності договору купівлі-продажу № 12 від 05.12.2009 року, укладеного з ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", оскільки зазначений правочин повністю підтверджений усіма необхідними первинними документами, є реальним і укладений в межах господарської діяльності підприємства. Тому сума податку на додану вартість, визначена з вартості придбаного виробничого обладнання, правомірно віднесена ТОВ "Барська швейна фабрика" до податкового кредиту грудня 2009 року згідно із отриманою податковою накладною № 281209 від 28.12.2009 року. Вказує на те, що відповідач безпідставно зазначив в акті перевірки про фіктивність діяльності постачальника, оскільки вона не доведена у встановлений законом спосіб, а отже не може бути підставою для висновку про нікчемність правочину між позивачем і контрагентом. Просить врахувати, що придбане у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" виробниче обладнання встановлене у приміщенні підприємства, знаходиться на його балансі, щорічно включається до інвентаризаційного опису основних засобів і вже понад три роки використовуються у господарській діяльності ТОВ "Барська швейна фабрика". Натомість викладені в акті перевірки висновки є надуманими та не ґрунтуються на первинних бухгалтерських документах позивача, а відтак не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування податкових зобов'язань. Також зазначає, що відповідач порушив передбачений статтею 102 ПК України граничний строк визначення грошових зобов'язань, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті після закінчення 1095 днів від дати подання позивачем декларації з ПДВ за грудень 2009 року, що мало місце 20.01.2010 року.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно із обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві і уточненнях до неї. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позивача заперечив з мотивів, викладених у наданих суду письмових запереченнях і доповненнях до них. Наполягає на тому, що при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Барська швейна фабрика" та прийнятті оскаржуваного рішення податковий орган діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.

Встановлено, що позивач ТОВ "Барська швейна фабрика" (код ЄДРПОУ 00308577) перебуває на обліку в органах державної податкової служби за № 003085702010 та у спірний період був платником ПДВ (свідоцтво № 100060670 від 23.08.2007 року).

Відповідно до наказу Барської МДПІ № 34 від 21.01.2013 року та на підставі п.п. 20.1.4 п .20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України у період з 22 по 23 січня 2013 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Барської МДПІ Слугоцьким А.В. проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Барська швейна фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2009 року при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс".

За результатами вказаної перевірки складено акт № 62/22/00308577 від 23.01.2013 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13 256 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 7377 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 05.02.2013 року Барською МДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення за № 0000102300 про збільшення ТОВ "Барська швейна фабрика" грошового зобов'язання з ПДВ на суму 16 570 грн., з яких 13 256 грн. основного платежу і 3314 грн. застосованих штрафних санкцій, та № 0000112300 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 7377 грн.

Надаючи правову оцінку зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд керується такими мотивами.

З акту перевірки № 62/22/00308577 від 23.01.2013 року вбачається, що позивач включив до податкового кредиту грудня 2009 року ПДВ в сумі 20 633 грн. відповідно до податкової накладної № 281209 від 28.12.2009 року, отриманої від контрагента ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", тим самим занизив свої грошові зобов'язання з ПДВ на суму 13 256 грн. і завищив від'ємне значення ПДВ на 7377 грн. При цьому, як вважає податковий орган, позивач ТОВ "Барська швейна фабрика" безпідставно зарахував у податковий кредит вартість товарно-матеріальних цінностей, які були придбані у постачальника ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" на підставі нікчемного правочину, укладеного без мети настання реальних наслідків та з істотним порушенням вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України.

Однак, такі висновки Барської ОДПІ не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З огляду на наведені законодавчі приписи підставою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товару сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів з метою їх використання в господарській діяльності. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Встановлено, що 05.12.2009 року між ТОВ "Барська швейна фабрика" (покупець) та ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" (продавець) було укладено договір № 12 купівлі-продажу обладнання на загальну суму 123 800,40 грн., в тому числі 20 % ПДВ.

На виконання умов вказаного договору 28.12.2009 року позивачу поставлено і передано у власність наступне обладнання: швейну машину Strobel 45-123-P (підшивка низу) вартістю 25 800 грн. з ПДВ, швейну машину Ewa-Tex 202-88 (прес для формування коміра) вартістю 35 300 грн. з ПДВ, швейну машину Praff 481 (чистий край формування коміра) вартістю 23 300 грн. з ПДВ, швейну машину Minerva 62761-P3Z (петельна) вартістю 12 500 грн. з ПДВ, швейну машину Minerva M761-2 (петельна) вартістю 13 600 грн. з ПДВ, швейну машину Minerva 428-2 (рукавний тип для приточування кромки) вартістю 13 300,40 грн.

Реальність відповідної господарської операції повністю підтверджується усіма необхідними первинними та іншими документами, зокрема:

- видатковою накладною № 281209 від 28.12.2009 року про поставку позивачу продавцем ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" товарно-матеріальних цінностей на суму 123 800,40 грн., в тому числі ПДВ - 20 633,40 грн.;

- актом приймання-передачі від 28.12.2009 року до договору купівлі-продажу № 12 від 05.12.2009 року, відповідно до якого ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" передало, а ТОВ "Барська швейна фабрика" прийняло вищезазначене швейне обладнання на загальну суму 123 800,40 грн.

- податковою накладною № 281209 від 28.12.2009 року на загальну суму 123 800,40 грн., в тому числі ПДВ - 20 633,40 грн., виданою позивачу продавцем ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" на підставі договору купівлі-продажу № 12 від 05.12.2009 року;

- платіжними дорученнями № 32 від 27.01.2010 року та № 201 від 05.05.2010 року про перерахування позивачем продавцю ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" коштів в сумі 123 800,40 грн. як оплату за придбаний товар згідно із договором купівлі-продажу № 12 від 05.12.2009 року;

- актом від 29.12.2009 року про приймання-передачу придбаного у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" швейного обладнання на баланс ТОВ "Барська швейна фабрика";

- інвентаризаційними описами основних засобів позивача станом на 01.01.2010 року та 01.01.2013 року, згідно із якими придбане у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" швейне обладнання перебуває на балансі ТОВ "Барська швейна фабрика" і належить до його основних засобів;

- доказами на підтвердження нарахування позивачем амортизації по придбаному у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" швейному обладнанню протягом 2010-2012 рр.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Податковий орган переважно обґрунтовує правомірність свого рішення нереальністю спірних господарських операцій, посилаючись при цьому виключно на порушення, вчинені контрагентом позивача. Сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахунках з цими контрагентом, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів ґрунтуються не на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, а на сумнівах і припущеннях, що є недопустимим при складанні офіційного документу органом державної податкової служби.

Крім того, відповідно до ст. 201 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу вимог частини 4 та частини 5 статті 203 ЦК України правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За правилами, встановленими у статті 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає.

Разом із тим, відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що договір між ТОВ "Барська швейна фабрика" і його контрагентом ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" не може визнаватися нікчемним в розумінні положень статті 203 ЦК України, оскільки він відповідає волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямований на реальне настання правових наслідків, а зміст правочину не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральні засади суспільства.

Отже, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірки про те, що діяльність контрагента позивача була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди ТОВ "Барська швейна фабрика" у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Що стосується посилання Барської ОДПІ на те, що поставка позивачу товару не була супроводжена необхідними документами, які б підтверджували її реальність, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були б обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу витрат у податковому обліку.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема повинні містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пред'явлені позивачем до перевірки документи (договір, акти, видаткова і податкова накладні, банківські документи тощо) є первинними у розумінні ст. 9 зазначеного Закону та повністю підтверджують факт здійснення операцій. Усі вони оформлені належним чином, підписані повноважними особами та завірені печатками підприємств.

Відповідач ставить під сумнів реальність господарської операції через відсутність товарно-транспортної накладної на підтвердження поставки товару позивачу.

Разом із тим, її відсутність сама собою не може бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортні накладні є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких визначається розмір витрат.

Порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва по контрагенту позивача ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", на що посилається відповідач, ще не свідчить про винуватість певної особи у вчиненні злочину, а є лише підставою для проведення слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення злочину конкретною особою. До того ж у ході судового розгляду цієї справи встановлено, що порушена кримінальна справа не стосується фінансово-господарської діяльності позивача і як на час проведення перевірки, так і на даний час у податкового органу відсутні відомості про судові рішення щодо визнання засновників чи інших посадових осіб ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс" винними у вчиненні економічних злочинів.

Також необхідно зазначити, що Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "Булвес" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності

Згідно із п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Поряд із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, інших правових підстав для невключення у податковий кредит виданої платнику податків податкової накладної закон не містить, а отже й зменшення задекларованого податкового кредиту за наслідками проведеної контролюючим органом перевірки може бути здійснене виключно з вищезазначених підстав.

Крім того, відповідно до вимог п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаного у пункті 2, тобто особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Таким чином, у разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкової накладної з усіма необхідними реквізитами, передбаченими законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Судом встановлено, що податкова накладна від 28.12.2009 року № 281209, видана позивачу продавцем ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та містить усі необхідні для цього різновиду первинних документів реквізити. Факт реєстрації вказаного контрагента позивача платником ПДВ на час видачі податкової накладної відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки контролюючого органу про неправомірність включення ТОВ "Барська швейна фабрика" до податкового кредиту грудня 2009 року сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку із придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "ТД "Спец-Техноресурс", та безпідставність формування позивачем показників своєї звітності з врахуванням цих сум.

Тому податкові повідомлення-рішення Барської МДПІ № 0000102300 та № 0000112300 від 05.02.2013 року визнаються судом протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Доводи позивача про порушення контролюючим органом граничного строку самостійного визначення платнику податків грошових зобов'язань (1095 днів) до уваги судом не беруться, оскільки у ході судового розгляду справи встановлено, що 22.02.2010 року підприємством було подано уточнюючий розрахунок до податкової декларації з ПДВ № 18206 від 20.01.2010 року за грудень 2009 року, а отже з урахуванням вимог абзацу 2 п. 102.1 ст. 102 ПК України такий строк необхідно обчислювати саме з 22.02.2010 року, а не з 20.01.2010 року як помилково вважає позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Барської МДПІ за № 0000102300 та № 0000112300 від 05.02.2013 року, а тому заявлений адміністративний позов належить задовольнити у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області № 0000102300 та № 0000112300 від 05.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Барська швейна фабрика" судовий збір у розмірі 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 47 коп. шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків відповідача Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович