Ухвала суду № 29964905, 11.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2013 р. м. Київ К/9991/60045/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києвана постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2012та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012у справі №2а-2297/12/2670за позовомПублічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києвапроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому (з урахуванням збільшення позовних вимог) просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки;

- визнати неправомірними висновки, що містяться в акті перевірки №1751/23-11/04012661 від 27.02.3012;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №720 від 13.02.2012 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001432311 від 26.03.2012 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 1000000,00 грн. (в тому числі: 800000,00 грн. основного платежу та 200000,00 грн. штрафних санкцій).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними дії ДПІ у Солом'янському районі міста Києва щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки, та визнано неправомірними висновки, що містяться в акті перевірки №1751/23-11/04012661 від 27.02.3012; визнано протиправними та скасовано наказ №720 від 13.02.2012 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки та податкове повідомлення-рішення №0001432311 від 26.03.2012.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 у даній справі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2012 частково скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки та визнання неправомірними висновків, що містяться в акті перевірки №1751/23-11/04012661 від 27.02.2012, визнання протиправним та скасування наказу відповідача №720 від 13.02.2012 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки - відмовлено, в решті - постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що судові рішення були прийняті з порушенням норм матеріального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- 14.02.2012 позивачу вручено наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №720 від 13.02.2012 та направлення на перевірку №219/23-11 від 14.02.2012, на підставі яких та у відповідності до пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України з 14.02.2012 розпочато перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з рядом підприємств за період 2009-2011р.р.;

- за результатами перевірки відповідачем складено акт №1751/23-11/04012661 від 27.02.2012, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.2.6., п.7.2., пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №8; п.9.1. ст.9 Закону України «Про бухгалтерській обік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2009 року на суму 800 000,00 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ «БК Геліос»за договором поставки будівельних матеріалів від 01.06.2009;

- підставою для висновків акту перевірки про наявність порушень також була встановлена в ході перевірки обставина стосовно порушення кримінальних справ відносно ряду підприємств, зокрема, і ТОВ «БК Геліос», а саме: СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу №05-13293 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, в рамках розслідування якої викрито злочинну тіньову схему, в якій задіяні ряд підприємств, зокрема, і ТОВ «БК Геліос», які мають ознаки фіктивності; в подальшому, старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва порушено кримінальну справу №80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особо великих розмірах рядом підприємств, в рамках якої досудовим слідством було встановлено, що разом з іншими підприємствами ТОВ «БК Геліос»використовувалось в злочинних схемах з створення штучної видимості законності здійснення фінансово-господарських операцій з метою незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків реально діючими підприємствами, та проведеними заходами співробітниками СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва в рамках розслідування кримінальної справи №80-0263, враховуючи висновки судово-почеркознавчої експертизи, встановлено, що підписи на реєстраційних та інших документах ТОВ «БК Геліос»здійснені невстановленими особами;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення №0001432311 від 26.03.2012 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у загальному розмірі 1000000,00 грн. (в тому числі: 800000,00 грн. основного платежу та 200000,00 грн. штрафних санкцій).

Судами попередніх інстанцій також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що питання правильності нарахування та повноти сплати до державного бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами (в тому числі, з ТОВ «БК Геліос») за період з 01.01.2007 по 31.03.2011 неодноразово перевірялись відповідачем, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів перевірок позивача №2326/23-07/04012661 від 23.02.2010 «Про результати планової виїзної перевірки Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.09.2009»; №7600/23-08/04012661 від 30.06.2011 «Про результати планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011».

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що у відповідача були відсутні законні підстави для проведення документальної позапланової перевірки позивача, а висновки акту перевірки не підтверджені фактичними обставинами та ґрунтуються на необґрунтованих даних.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, погодився з судом першої інстанції щодо наявності законних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, однак, відмовляючи в позовних вимогах про скасування наказу на перевірку та акту перевірки, дійшов висновку, що наказ винесено відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих йому повноважень, а акт перевірки не підлягає скасування як такий, що не породжує певних правових наслідків для позивача.

З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові та позапланові; виїзні та невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Частиною другою ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копи наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 цього Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Відтак, у відповідача бути наявні законні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те що, вимоги позивача в частині визнання неправомірними висновки акту перевірки є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, оскільки акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, що спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень.

Акт перевірки органу державної податкової служби не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання та сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків.

Дії податкового органу зі складання акту перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії зі складання акту не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, враховуючи при цьому, що за наслідком перевірки відповідачем було прийняте відповідне податкове повідомлення-рішення.

Оскільки перевірка позивача проводилась за період до надрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011) судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правильно були застосовані норми податкового законодавства, чинного на той період.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Судами були досліджені первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що керуючись положенням пп. 7.4, пп. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем було сформовано податковий кредит на підставі виданих ТОВ «БК Геліос»податкових накладних та сплачено вартість товару з урахуванням ПДВ. На час здійснення господарських операцій ТОВ «БК Геліос»було зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Окрім того, на момент здійснення господарських операцій з контрагентом, установчі документи та свідоцтво платника ПДВ останнього були дійсними.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, які, встановивши реальність операцій та факт взаєморозрахунків між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентом, оскільки належних та допустимих доказів, які б спростовували вказані обставини або свідчили б про протилежне, відповідачем суду не надано.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне вказати також на наступне.

Однією з обставин, за наявності якої здійснюється проведення документальної позапланової виїзної перевірки, підпункт 78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, пункт 86.9 ст.86 Податкового кодексу України забороняє приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що призначена на виконання постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 23.01.2012 відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

З огляду на зазначене, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч приписам п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим також підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п.3 ст.2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний