Ухвала суду № 29964465, 19.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року м. Київ К/9991/36997/12

К/9991/13346/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року

у справі № 2а-8600/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську,

Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (позивач) до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач-1) та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області (відповідач-2) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000382360 від 20 червня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» бюджетне відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 433 938,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»судові витрати в розмірі 1 700,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

Ленінська МДПІ у м. Луганську в поданій касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В поданій касаційні скарзі УДКС України у м. Луганську Луганської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 433 938,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В запереченнях на касаційні скарги позивач просить залишити їх без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем-1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, за результатами якої складено довідку № 384/23-616/36129430 від 16 червня 2011 року.

Вказаною перевіркою підтверджено відображені позивачем в декларації за березень 2011 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 433 938,00 грн. та від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 645 352,00 грн.

В подальшому, податковим органом проведено невиїзну перевірку ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в січні 2011 року, за результатами якої складено акт № 395/23-616/36129430 від 20 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000382360 від 20 червня 2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 433 938,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 187.1 статті 187, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ПК України) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, непідтверджених податковими зобов'язаннями контрагентів по ланцюгам постачання.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на наявність (починаючи з другого ланцюга постачання) підприємств, у яких відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, кваліфікований персонал, виробничі активи, господарські приміщення, а також таких, що відсутні за юридичною адресою та не звітують до органів державної податкової служби за місцем реєстрації.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом «а»пункту 200.4 статті 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лук Авіа Ойл»та Приватного акціонерного товариства «Міжнародні авіалінії України»послуг, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, фактичне здійснення господарських операцій, які стали підставою для формування податкового обліку платника податків в січні 2011 року, підтверджується дослідженими судами належним чином оформленими первинними та платіжними документами.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги твердження відповідача-1 про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сплата сум податку на додану вартість до бюджету всіма контрагентами позивача по ланцюгу постачання, оскільки, пункт 180.1 статті 180 ПК України, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені кодексом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Що стосується доводів відповідача-2 про обрання позивачем неналежного способу захисту з огляду на те, що пункт 200.15 статті 200 ПК України передбачає обов'язок органів держаного казначейства відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкового органу, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки, зобов'язання органу державної податкової служби надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є нічим іншим як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В даному випадку саме звернення до суду з позовом про стягнення суми податку на додану вартість є належним способом захисту порушеного права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську та Управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.