Ухвала суду № 29964502, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К/9991/20960/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представників: позивача Бевзи В.І., Нагинайла В.В.

відповідача Шестакова М.А., Бондарчука Є.С., Щура А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012

у справі №2а/0270/4557/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський»

до Барської міжрайонної державної податкової інспекції (Мурованокуриловецьке відділення)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 ТОВ «Агрофірма Рубанський»в задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0000512300 від 15.09.2011 відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2011 скасовано, прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Барської МДПІ №0000512300 від 15.09.2011. Стягнуто з Держбюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 5340 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем, на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Вінницькій області, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма Рубанський»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 00008/2300/35353973 від 05.05.2011.

Перевіркою встановлено нікчемність правочину укладеного між позивачем та ПП «ЮФ «Луга-Лекс»та завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в розмірі 1895632,57 грн. (за лютий 2009 року в сумі 925257,67 грн. та березень 2009 року в сумі 970374,90 грн.), у зв'язку з невідповідністю первинних документів вимогам законодавства, що не підтверджують здійснення господарських операцій, за якими формувались валові витрати підприємства та податковий кредит.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000512300 від 15.09.2011, яким ТОВ «Агрофірма Рубанський»зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1895633 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Агрофірма Рубанський»та ПП «ЮФ «Луга-Лекс»укладено договір б/н від 27.11.2008 про надання оплатних послуг з питань пошуку орендованих на дату підписання договору земельних ділянок сільськогосподарського призначення та організації розірвання чинних договорів оренди об'єктів і подальшого законного укладання договорів оренди між власниками та замовником.

Виконання умов договору підтверджується наданими позивачем актами передачі-приймання послуг від 23.02.2009 на суму 55515546 грн., в т.ч. 925257 грн. ПДВ, від 18.03.2009 на суму 2600487,10 грн., в т.ч. 433414,52 грн. ПДВ., від 26.03.2009 на суму 3221762,27 грн., в т.ч. 536960,38 грн. ПДВ.

Згідно вищезазначених актів позивачу надана допомога щодо пошуку та організації процесу укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення з їх власниками в межах декількох сільських рад Мурованокуриловецького району, укладено договори оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва між позивачем та фізичними особами власниками ділянок.

Зазначене підтверджується довідкою відділу Держкомзему у Мурованокуриловецькому районі № 1526 від 25.10.2011 про розірвання договорів оренди земельних ділянок протягом 2008-2011 років на території 10 сільських рад Мурованокуриловецького району, які станом на день розгляду справи знаходяться в оренді ТОВ «Агрофірма Рубанський», 18 довідок цього ж відділу, датованих груднем 2009 року - січнем 2010 року, про розмір орендованих позивачем земельних часток (паїв) та списки орендодавців земельних часток (паїв), що передають в оренду земельні ділянки (паї) ТОВ «Агрофірма Рубанський».

Надані послуги оплачені згідно платіжних доручень № 308 від 26.02.2009, № 357 від 20.03.2009 та № 376 від 30.03.2009.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість за даними господарськими операціями формувались позивачем на підставі виданих ПП «ЮФ «Луга-Лекс» податкових накладних № 230209 від 23.02.2009, № 200301 від 20.03.2009 та № 300304 від 26.03.2009, оформлених з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, погодився з доводами відповідача, про порушення позивачем вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при віднесенні до складу податкового кредиту у лютому та березні 2009 року податку на додану вартість у загальній сумі 1895632,57 грн. на підставі податкових накладних виданих ПП «ЮФ «Луга-Лекс», з тих підстав, що згідно інформації Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, наданої за результатами попередніх перевірок позивача, ПП «ЮФ «Луга-Лекс»має стан 32 - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації, засновником, директором та бухгалтером одночасно є одна особа. Таким чином, суд дійшов до висновку, що операції з надання послуг по контрактації земельних ділянок не мали реального характеру, а тому відповідно до ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України такі правочини є недійсними, оскільки суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними (ст. 228 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того що наявність умислу та обставини щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача - ПФ «Луга-Лекс» був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних виданих з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснено у відповідності з вимогами ст.7 цього Закону.

Ленінською МДПІ м.Луганська підтверджено подання ПП «ЮФ «Луга-Лекс»податкової звітності за 2009 рік.

Крім того, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Висновки відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.02.2012 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук