Ухвала суду № 29964464, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К/9991/33400/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року

у справі № 2а-6359/11/2070

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року, позов Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» (позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000440700/0 від 03 вересня 2010 року, № 0000440700/1 від 05 жовтня 2010 року, № 0000440700/2 від 29 грудня 2010 року в повному обсязі. Стягнуто з Державного бюджету України на користь УАСП у формі ТОВ «Каіс»витрати з оплати судового збору (державного мита) в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку УАСП у формі ТОВ «Каіс»з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 8743/070/20023279 від 26 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000440700/0 від 03 вересня 2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 951 526,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000440700/1 від 05 жовтня 2010 року та № 0000440700/2 від 29 грудня 2010 року

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним заявленням до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 951 526,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що УАСП у формі ТОВ «Каіс», шляхом подання в квітні 2010 року уточнюючих розрахунків до декларацій з податку на додану вартість за червень 2008 року, березень 2009 року, квітень 2009 року та зменшення суми податку в розмірі 951 526,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, добровільно відмовилось від отримання такої суми, у зв'язку з чим вона підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

А тому, подальше подання уточнюючих розрахунків до вказаних декларацій в серпні 2010 року та визначення напряму бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 951 526,00 грн. -на рахунок платника у банку є, на думку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, неправомірним.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Разом з тим, як встановлено судами, позивачем не приймалось рішення про відмову від отримання суми бюджетного відшкодування, а також не відображалось ні в деклараціях з податку на додану вартість за червень 2008 року, березень 2009 року та квітень 2009 року, ні в уточнюючих розрахунках до вказаних декларацій рішення про зарахування належної йому до відшкодування суми податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів (не заповнювались рядок 25.2 декларацій з податку на додану вартість та рядок 8.9 уточнюючих розрахунків).

Таким чином, з огляду на відсутність у податкового органу законодавчо встановленого права на самовільну зміну визначеного платником податку напряму зарахування суми бюджетного відшкодування, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність зменшення відповідачем УАСП у формі ТОВ «Каіс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 951 526,00 грн. оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.