Ухвала суду № 29964139, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К-37444/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Куницького В.В.

представника відповідача Туман Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010

у справі № 2а-6056/09/2670

за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»(далі по тексту -позивач, НАК «Нафтогаз України») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 10 31.12.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 15.07.2008 №397/41-20/20077720.

В акті перевірки зазначено порушення вимог ст. 63 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2007 №68, наказу Фонду Державного майна України від 12.02.2007 №249 «Щодо затвердження нормативів відрахування до фонду дивідендів», в результаті чого не нарахована та не сплачена частина прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності за 2007 рік в сумі 653440560,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 28.07.2008 №0001424120/0 на загальну суму 84947228,00 грн., з яких 653440560,00 грн. основного платежу та 196032168,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судами зазначено, що позивач в декларації з податку на прибуток підприємства за 2007 рік не задекларував частину прибутку у сумі 653440560.00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків. Дія зазначеного закону поширюється, і на податкові відносини, оскільки вони є одним із джерел формування доходної частини державного бюджету на поточний рік. Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобов'язань для визначеного кола суб'єктів господарювання від сплати певних видів податків.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правомірні, оскільки відповідно до п. 2 «Порядку відрахування господарськими організаціями до Державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)»№68 відрахування частини чистого прибутку (доходу) здійснюється акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами розмірі, визначеному базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, які затверджуються Фондом державного майна за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України від 24.12.2002 №349-ІV «Про внесення змін до Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»внесено зміни до п. 1.9 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», дивіденд -платіж, який здійснюється юридичною особою -емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що сплата частини прибутку (доходу) до державного бюджету віднесена до загальнодержавних податків, справляння яких регулюється Законом про Державний бюджет України на поточний рік, тому відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкцій в сумі 84947228,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова