Ухвала суду № 29964113, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2013 р. м. Київ К-27440/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Луганської області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року

у справі № 2а-21656/09/1270

за позовом Закритого акціонерного товариства «Янівське»

до Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Луганської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Янівське»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Луганської області (відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 27 березня 2009 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 27 березня 2009 року в частині визначення ЗАТ «Янівське»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1 235 169,00 грн. за основним платежем та в розмірі 1 235 169,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Янівське»судові витрати в розмірі 1,70 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року апеляційну скаргу ЗАТ «Янівське»задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року скасовано. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 27 березня 2009 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2010 року.

Крім того, ЗАТ «Янівське»заявлено клопотання про заміну позивача у справі - ЗАТ «Янівське»на Приватне акціонерне товариство «Янівське»у зв'язку із зміною типу товариства.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Янівське»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено акт № 161/23-32895302 від 12 березня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162342/0 від 27 березня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5 623 488,00 грн. (2 811 774,00 грн. -основний платіж, 2 811 714,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 5.2.1, 5.2.5, 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з не включенням до складу валового доходу суми від продажу послуг із створення нових робочих місць Державній компанії «Луганськлегінвест», а також неправомірним віднесенням до складу валових витрат сум, раніше врахованих у минулих податкових періодах.

Крім того, судами встановлено, що між ДК «Луганськлегінвест»та позивачем укладено договір № 1/220 від 07 червня 2007 року про створення нових робочих місць у 2007 році для працевлаштування незайнятого населення, що перебуває на обліку в державній службі зайнятості вугледобувного регіону Луганської області, де ліквідовано шахти.

Вказаний договір укладено в рамках реалізації державної програми із створення робочих місць на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 220 «Про затвердження Порядку спрямування у 2007 році коштів на створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення вугледобувних регіонів, де ліквідовано шахти, що перебуває на обліку в державній службі зайнятості».

При цьому, відповідно до розпорядження Луганської обласної державної адміністрації № 589 від 13 серпня 2004 року ДП «Луганськлегінвест»визначено замовником та розпорядником державних коштів, призначених для фінансування цієї програми.

В свою чергу, умовами договору № 1/220 від 07 червня 2007 року передбачено цільове використання отриманих позивачем коштів, звітування замовнику про таке використання, а також повернення замовнику у визначений строк коштів, які не використано в рамках реалізації названої програми, для подальшого їх перерахування на рахунок обласної державної адміністрації.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до Роз'яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04 листопада 2004 року № 194 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), капітальними трансфертами є невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як капітальні трансферти, мають цільове призначення.

Отже, в даному випадку перерахування коштів позивачу в рамках договору № 1/220 від 07 червня 2007 року мало разовий характер для реалізації проекту в рамках виконання державної програми із створення робочих місць.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано не прийняли до уваги посилання податкового органу на відплатний характер спірних коштів з огляду на фактичне виконання позивачем замовнику зустрічної поставки послуг із створення робочих місць, оскільки, за своїм правовим змістом дії позивача, вчинені на виконання спірного договору, є, по суті, діями з використання коштів за цільовим призначенням, що не охоплюється поняттям поставки послуг.

Сутність послуги як об'єкта господарського обороту передбачає здійснення надавачем послуги дій, спрямованих на задоволення господарської потреби суб'єкта (замовника послуги). Тобто результатом надання послуги має бути отримання замовником корисного ефекту від вчинення дії або діяльності послугодавця. В даному ж випадку використання позивачем коштів за цільовим призначенням в рамках виконання програми із створення нових робочих місць для працевлаштування незайнятого населення, передбаченої статтею 109 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет на 2007 рік», не має корисного характеру для замовника -ДП «Луганськлегінвест».

Крім того, для цілей оподаткування операція з поставки послуг має відбуватись в межах господарської діяльності, що передбачає наявність у постачальника мети отримання прибутку. Однак використання позивачем наданих за договором № 1/220 від 07 червня 2007 року коштів виключно на визначені цілі з подальшим звітуванням та поверненням невикористаних коштів виключає можливості очікування ЗАТ «Янівське» змін в його майновому стані за наслідками виконання вказаного договору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для включення отриманих позивачем за договором № 1/220 від 07 червня 2007 року цільових коштів до об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Отже, з урахуванням наведеного припису Закону № 334/94-ВР та встановленого Донецьким апеляційним адміністративним судом факту помилкового невключення позивачем до податкових декларацій за 2005 -2006 роки понесених витрат, суд апеляційної інстанції дійшов неспростовуваного доводами касаційної скарги висновку про обґрунтованість врахування цих витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у третьому кварталі 2007 року.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі позивача -Закрите акціонерне товариство «Янівське» його правонаступником -Приватним акціонерним товариством «Янівське».

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Красний Луч Луганської області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2010 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.