Ухвала суду № 29964114, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" лютого 2013 р. м. Київ К-25233/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Бовкуна В.В.

представника відповідача Ястремського В.П.

представника Генеральної

прокуратури України Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної фірми «Орнатус»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010

у справі №2-а-1697/08/2070

за позовом Приватної фірми «Орнатус»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

за участю прокурора м. Харкова

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Орнатус»(далі по тексту - позивач, ПФ «Орнатус») звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту -відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові) про зобов'язання вчинити певні дії, а саме, відобразити в картці особового рахунку платника податку на додану вартість ПФ «Орнатус»погашення податкових зобов'язань за податковими векселями у кількості 1655 на загальну суму 62269566,09 грн., виданих позивачем при імпорті товарів на митну територію України органами митного контролю за період грудень 2006 року -вересень 2007 року, згідно Додатку №1 до позовної заяви.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2008 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивачем протягом грудня 2006 року -вересня 2007 року на суму податку на додану вартість, розрахованого згідно з пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»при імпорті товарів на митну територію України надавав органам митного контролю податкові векселі, в тому числі і такі, строк сплати по яких виникав до закінчення терміну подачі декларації з податку на додану вартість за кожний податковий період відповідно.

Відповідно до абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство, маючи підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка більша ніж сума зобов'язань по кожному з податкових векселів, погашало зазначені векселя шляхом збільшення на суму ПДВ, зазначену у них, своїх податкових зобов'язань по р. 19.2 Декларації з ПДВ за відповідний період. Вказана норма виписана законодавцем щодо однини кожного векселя для зіставлення його суми з розміром бюджетного відшкодування.

Право на використання даного методу погашення податкових векселів обумовлено наявністю в особовому рахунку по ПДВ ПФ «Орнатус» бюджетного відшкодування у розмірі 1937408,86 грн. (лист СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 08.05.2007 №5814/10/46-063/1285), який і зіставляється з розміром ПДВ, сплата якого відстрочена видачею особисто кожного податкового векселя. Жоден з наведених векселів не перевищував цієї суми. Тобто, видані ПФ «Орнатус»векселі є такими, що відповідають ознакам, наведеним у абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» .

Дана сума була заявлена ПФ «Орнатус»до відшкодування ще по декларації за березень 2004 року та підтверджена податковим органом, про що свідчить акт перевірки від 14.05.2007 №227/235/24136224 і постанова Харківського апеляційного господарського суду від 27.09.2007 по справі №13/227-04.

В касаційній скарзі, позивач наполягаючи на достатності суми бюджетного відшкодування для права на застосування порядку погашення податкових векселів згідно з нормою абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач надав до суду додаткові письмові докази, які прийняті судом як належні, та які підтверджують фактичну суму бюджетного відшкодування у розмірі 13208265,00 грн., на яку мало право розраховувати підприємство. Саме таку суму ПДВ було задекларовано ПФ «Орнатус»до відшкодування за період березень 2004 року, серпень 2005 року -червень 2006 року .

Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Згідно із абз. 7 п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», яким відповідач обґрунтовує власну позицію щодо погашенням ним зобов'язання за податковими векселями, якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому, податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Таким чином, обов'язковими умовами для виникнення у платника податку на додану вартість права включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, і таким чином, погашати податковий вексель, є наявність у такого платника на дату поставки податкового векселя підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю.

При цьому, само по собі відображення платником у податковій декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, в якому відбулася поставка податкового векселя органу митного контролю, зобов'язань за векселем у складі податкових зобов'язань, не є підтвердженням погашення зобов'язань за податковим векселем у такий спосіб.

За змістом цієї норми, підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування є необхідним для кожного податкового векселя, а тому платник податку мав право погасити лише частину поставлених податкових векселів у відповідному звітному періоді, загальна сума яких не перевищувала підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування на час їх поставки.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми «Орнатус»залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова