Ухвала суду № 29964102, 21.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2013 року м. Київ К-28133/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010

у справі № 2а-4023/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ротекс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про скасування рішень про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Ротекс" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування рішень про застосування штрафних санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Ротекс" відмовлено повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ротекс" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.04.2010 задоволено, прийнято нову постанову, якою спірні податкові повідомлення -рішення скасовано.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010, відповідач оскаржив її в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

За результатами проведених податковим органом невиїзних документальних перевірок своєчасності подання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю „Ротекс", були складені акти перевірок № 3822/15-1/33417153 від 19.06.2009 податок на додану вартість та комунальний податок № 3821/15-1/33417153 від 19.06.2009.

На підставі зазначених актів в перевірок податковим органом 21.08.2009 р. були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006611640/1 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн. та № 0006601640/2 на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.

За результатами апеляційного оскарження позивачем зазначених вище рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій та на підставі актів перевірок від 19.06.2009 відповідачем 26.10.2009 були прийняті наступні рішення про застосування штрафні (фінансових) санкцій: № 0006611640/2 та № 0006601640/2, на загальну суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до п.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 28.06.1999 р. № 746/99, а також Закону України «Про підприємництво», було обрано спрощену систему оподаткування, за ставкою 6% з 2005 року.

Відповідно до п. 4 статті 1 Указу № 727/98 під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно зі ст. 4 Указу № 727 усім платникам єдиного податку, у тому числі і тим, які одночасно є платниками податку на додану вартість дозволено застосовувати квартальний податковий період подання звітності, в тому числі і з ПДВ, на підставі чого позивачем було обрано квартальний податковий період надання звітності з податку на додану вартість.

Абзацом 2 п. 4.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 1011 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, при цьому право власності на товар, переданий на реалізацію залишається за комітентом. Йому ж належать і грошові кошти, отримані від продажу цього товару, а виручкою комісіонера (позивача) в цілях оподаткування є лише комісійна винагорода за виконання такого договору комісії, саме така комісійна винагорода і повинна враховуватися для визначення обсягу виручки позивача за відповідний рік з метою перебування позивачем на спрощеній системі оподаткування.

Отже, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та відповідно об'єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності -платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних грошових коштів, які підлягають обов'язковому перерахуванню третьої особі (комітенту).

Тобто, грошові кошти, що надійшли позивачеві як суб'єкту підприємницької діяльності -платнику єдиного податку, не є його власністю, оскільки підлягають обов`язкому перерахуванню третій особі (комітенту); а тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції та не можуть бути об'єктом оподаткування єдиним податком та не можуть враховуватися для визначення обсягу виручку за відповідний рік з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо хибності висновків відповідача при проведенні перевірки.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 у справі № 2а-4023/10/0570 слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.07.2010 у справі № 2а-4023/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко