Ухвала суду № 29964098, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року м. Київ К-34685/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі № 2а-12746/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою діяльністю «Астеліт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправним та недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, позов Товариства з обмеженою діяльністю «Астеліт»(позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0007462305 від 13 серпня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Астеліт»судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Астеліт»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 9578/23-08/22859846 від 10 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0007462305 від 13 серпня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18 295,36 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Положення), у зв'язку з перевищенням ліміту залишку готівки в касі на суму в розмірі 9 147,68 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 Положення лімітом залишку готівки в касі є граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно з пунктом 2.7 глави 2 Положення виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Пунктом 2.8 глави 2 Положення передбачено, що підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств -юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Як встановлено судами, факт порушення вимог пункту 2.8 глави 2 Положення ТОВ «Астеліт»не заперечується.

Поряд з цим, відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Положення, за своєю правовою сутністю є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, порушення позивачем вимог пункту 2.8 глави 2 Положення відбулось при здійсненні ним господарської діяльності 28 травня 2008 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 18 295,36 грн. застосовано відповідачем до ТОВ «Астеліт»рішенням № 0007462305 від 13 серпня 2009 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.