Ухвала суду № 29964093, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К-36356/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року

у справі № 2а-45912/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палладіум»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Палладіум»(позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач) про скасування рішення № 0000022200/0/82 від 20 січня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0000022200/0/82 від 20 січня 2009 року в частині застосування до ТОВ «Палладіум»суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 420,35 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Палладіум»витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року в частині задоволення позовних вимог, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Палладіум»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 4/23-210/24824757 від 08 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000022200/0/82 від 20 січня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 73 094,53 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням законодавчо встановленого терміну надходження товару на митну територію України на підставі імпортних контрактів № 2 від 19 лютого 2008 року, укладеного з фірмою On Automative Group NC (США), на 19 днів, № 4 від 13 лютого 2008 року, укладеного з фірмою Engineering Industry Co.LTD»(Туреччина), на 26 днів, № 2007/1740 від 05 липня 2007 року, укладеного з фірмою Engineering Industry Co.LTD»(Туреччина), на 3 дні, № 2007/2276 від 27 вересня 2007 року, укладеного з фірмою Engineering Industry Co.LTD»(Туреччина), на 10 днів, № 2007/2277 від 27 вересня 2007 року, укладеного з фірмою Engineering Industry Co.LTD»(Туреччина), на 36 днів, № 2007/2278 від 27 вересня 2007 року, укладеного з фірмою Engineering Industry Co.LTD»(Туреччина), на 36 днів.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Згідно з абзацом 14 статті 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 959-XII) імпорт (імпорт товарів) -це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту, відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону № 959-XII, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу прав власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -МК України) визначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України -це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Згідно з пунктами 23, 35 статті 1 МК України переміщенням товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях є переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України -це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 МК України товари і транспорті засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Частиною 5 статті 43 МК України передбачено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України -після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Митне ж оформлення товарів як наступна подія після перетину митного кордону має інше правове значення.

Поняття «перетин товаром митного кордону України»та «пропуск через митний кордон України»не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки, за змістом частини 1 статті 27 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

Вантажна митна декларація, в свою чергу, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата переміщення товарів через митний кордон України.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж, проставлення на якому відтиску штампа «Під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як встановлено судами, імпортований товар за контрактом № 2 від 19 лютого 2008 року надійшов на територію України відповідно до товаросупровідного документа 20 липня 2008 року, тобто в межах граничного строку його повернення; за контрактом № 4 від 13 лютого 2008 року -21 вересня 2008 року, тобто з простроченням на 22 дні від граничного терміну повернення товару; за контрактом № 2007/1740 від 05 липня 2007 року -19 жовтня 2007 року, тобто в межах граничного строку повернення товару; за контрактом № 2007/2276 від 27 вересня 2007 року - 03 січня 2008 року, тобто з простроченням на 4 дні від граничного терміну повернення товару; за контрактом № 2007/2277 від 27 вересня 2007 року -02 лютого 2008 року, тобто з простроченням на 33 дні від граничного терміну повернення товару; за контрактом № 2007/2278 від 27 вересня 2007 року -02 лютого 2008 року, тобто з простроченням на 33 дні від граничного терміну повернення товару.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку про неправомірність застосування податковим органом до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 24 420,35 грн.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.