Ухвала суду № 29964084, 05.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2013 року м. Київ К-35908/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року

у справі № 2а-12999/10/0570

за позовом Донецького казенного підприємства пробірного контролю

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог, -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке казенне підприємство пробірного контролю (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (відповідач), в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001801540/0 від 18 березня 2010 року, № 0001801540/1 від 16 квітня 2010 року, а також першу податкову вимогу № 1/653 від 07 травня 2010 року та другу податкову вимогу № 2/797 від 16 червня 2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення рішення № 0001801540/0 від 18 березня 2010 року та № 0001801540/1 від 16 квітня 2010 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Донецького казенного підприємства пробірного контролю судові витрати в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Київському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Донецького казенного підприємства пробірного контролю за 2009 рік, за результатами якої складено акт № 1687/15-1/31872441 від 10 березня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001801540/0 від 18 березня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 160 692,00 грн. (53 564,00 грн. -основний платіж, 107 128,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001801540/1 від 16 квітня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з ненарахуванням в декларації з податку на прибуток за 2009 рік та невнесенням до бюджету авансових внесків при виплаті дивідендів своїм акціонерам (власникам).

Крім того, у зв'язку з несплатою у визначені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством строки узгодженої суми податкового зобов'язання, податковим органом скеровано на адресу позивача першу податкову вимогу № 1/653 від 07 травня 2010 року та другу податкову вимогу № 2/797 від 16 червня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону № 334/94-ВР дивіденд -це платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Згідно з підпунктом 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334/94-ВР емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону № 334/94-ВР передбачено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в даному випадку податковим органом встановлено лише неправильне заповнення позивачем декларації з податку на прибуток в розділі «додаткові показники»при фактичній повній сплаті як податку на прибуток так і авансового внеску, у зв'язку з чим є обґрунтованим висновок судових інстанцій про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.