Ухвала суду № 29960249, 11.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 р.

Справа № 2а-9569/10/1570

Категорія: 8.2.8

Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Крусяна А.В., Шляхтицького О.І.,

при секретарі Востроконова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, ТОВ "Рошен-ЮГ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-ЮГ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2010 року позивач (далі ТОВ) звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що в період з 13.02.2010 року по 25.03.2010 року співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі (далі СДПІ) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 01.04.2010 року №192/15-4/33568672/11, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/04-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого було занижено податок на прибуток на загальну суму 1 020 759,0 грн., вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та вимог п.п.17 «а»ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок було чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 365437,39 грн. та завищено ПДВ на загальну суму 125359,83 грн., та вимог пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.12.2 п.9.2 ст.9, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого було занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 613274,0 грн.. На підставі цього акту перевірки СДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.04.2010 року №0000381850/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1531138,50 грн., в тому числі 1020759,00 грн. за основним платежем та 510379,50 грн. за штрафними санкціями, від 14.04.2010 року №0000391540/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 441879,76 грн., в тому числі 240077,56 грн. за основним платежем та 201802,20 грн. за штрафними санкціями, та від 14.04.2010 року №0000401540/0, яким ТОВ було визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 1839741,00 грн., в тому числі 613247,00 грн. за основним платежем та 1226494,00 грн. за штрафними санкціями. За наслідками оскарження зазначених рішень СДПІ прийнято рішення від 18.06.2010 року №18135/10/25-021, яким рішення від 14.04.2010 року №0000381850/0, №0000391540/0, №0000401540/0, залишені без змін, а скарга ТОВ без задоволення. На підставі рішення від 18.06.2010 року №18135/10/25-021 СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.06.2010 року №0000381850/1, №0000391540/1 та №0000401540/1. ДПА в Одеській області прийнято рішення від 26.07.2010 року №27380/10/25-007, яким частково скасовані рішення СДПІ від 14.04.2010 року №0000391540/0 в частині застосування штрафної санкції по податку на додану вартість на суму 17175,15 грн. та від 14.04.2010 року №0000401540/0 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 91990,48 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 183980,96 грн. та у цих частинах рішення СДПІ від 18.06.2010 року №18135/10/25-021, в іншій частині зазначені рішення та податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 року №0000381850/0 залишені без змін, а скаргу без задоволення. На підставі рішення від 26.07.2010 року №27380/10/25-007, СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2010 року №0000381850/2, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1531138,50 грн., в тому числі 1020759,00 грн. за основним платежем та 510379,50 грн. за штрафними санкціями, від 29.07.2010 року №0000391540/2, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 424704,61 грн., в тому числі 240077,56 грн. за основним платежем та 184627,07 грн. за штрафними санкціями, від 29.07.2010 року №0000401540/2, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 1563769,56 грн., в тому числі 521256,52 грн. за основним платежем та 1042513,04 грн. за штрафними санкціями. ДПА України прийнято рішення від 08.10.2010 року, яким рішення СДПІ від 14.04.2010 року №0000391540/0, №0000401540/0, №0000381850/0 (від 22.06.2010 року №0000391540/1, №0000401540/1, №0000381850/1) з урахування рішення ДПА в Одеській області від 26.07.2010 року №27380/10/25-007, прийнятого за розглядом повторної скарги, (від 29.07.2010 року №0000391540/2, №0000401540/2, №0000381850/2), залишено без змін, а скаргу ТОВ без задоволення. На підставі рішення ДПА України від 08.10.2010 року, СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2010 року №0000391540/3, №0000401540/3, №0000381850/3. Позивач вважає неправомірними викладені в акті цієї перевірки вказані висновки СДПІ щодо наявності порушеньЗакону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ від 14.04.2010 року №0000391540/0, №0000401540/0, №0000381850/0, від 22.06.2010 року №0000391540/1, №0000401540/1, №0000381850/1, від 29.07.2010 року №0000391540/2, №0000401540/2, №0000381850/2, від 19.10.2010 року №0000391540/3, №0000401540/3, №0000381850/3 в повному обсязі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення: від 14.04.2010 року №0000381850/0, від 22.06.2010 року №0000381850/1, від 29.07.2010 року №0000381850/2, від 19.10.2010 року №0000381850/3, в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 1002150 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 502365,50 грн.; - від 14.04.2012 року №0000391540/0, від 22.06.2010 року №0000391540/1, в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 240077,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 182718,70 грн.; - від 29.07.2010 року №0000391540/2, від 19.10.2010 року №0000391540/3, в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 240077,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 165543,55 грн.;- від 14.04.2010 року №0000401540/0, від 22.06.2010 року №0000401540/1, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»нараховано грошове зобов'язання по податку з найманих працівників за основним платежем в розмірі 613247 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1226494 грн.; - від 29.07.2010 року №0000401540/2, від 19.10.2010 року №0000401540/3, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Рошен-Юг»нараховано грошове зобов'язання по податку з найманих працівників за основним платежем в розмірі 521256,52 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1042513,04 грн.. В решті частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач та відповідач надали до суду апеляційні скарги, в якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення та постановити нове: позивач про задоволення позовних вимог; відповідач - в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Рошен - ЮГ" зареєстровано 31.05.2005 року виконавчим комітетом Одеської міської ради (т.1 а.с.18) та перебуває на обліку як платник податків у СДПІ.

В період з 13.02.2010 року по 25.03.2010 року співробітниками СДПІ було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 01.04.2010 року №192/15-4/33568672/11, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 020 759,0 грн. (в тому числі за 3 квартали 2008 року в сумі 128374,0 грн.; за 2008 рік у сумі 305546,0 грн.; за 1 квартал 2009 року в сумі 193553,0 грн.; за півріччя 2009 року в сумі 369632,0 грн.; за 3 квартали 2009 року в сумі 508771,0 грн.; за 4 квартал 2009 року в сумі 715213,0 грн.), вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та вимог п.п.17 «а»ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 365437,39 грн. (в тому числі за липень 2008 року в сумі 14026,98 грн.; за серпень 2008 року в сумі 25804,13 грн.; за вересень 2008 року в сумі 10222,80 грн.; за жовтень 2008 року в сумі 18650,46 грн.; за грудень 2008 року в сумі 70861,28 грн., за січень 2009 року в сумі 13523,83 грн.; за лютий 2009 року в сумі 17775,89 грн.; за травень 2009 року в сумі 163874,76 грн.; за червень 2009 року в сумі 12517,40 грн.; за липень 2009 року в сумі 14318,04 грн.; за серпень 2009 року в сумі 601,30 грн.; за вересень 2009 року в сумі 1690,09 грн.; за жовтень 2009 року в сумі 302,02 грн.; за листопад 2009 року в сумі 772,85 грн.; за грудень 2009 року в сумі 495,56 грн.) та завищено ПДВ на загальну суму 125359,83 грн. (в тому числі за листопад 2008 року в сумі 15096,42 грн.; за березень 2009 року в сумі 45304,51 грн.; за квітень 2009 року в сумі 64958,90 грн.), та вимог пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.9.12.2 п.9.2 ст.9, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.п. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму в розмірі 613274,0 грн. (т.1 а.с.19-61).

На підставі цього акту перевірки СДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення від 14.04.2010 року №0000381850/0, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1531138,50 грн., в тому числі 1020759,00 грн. за основним платежем та 510379,50 грн. за штрафними санкціями, від 14.04.2010 року №0000391540/0, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 441879,76 грн., в тому числі 240077,56 грн. за основним платежем та 201802,20 грн. за штрафними санкціями та від 14.04.2010 року №0000401540/0, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 1839741,00 грн., в тому числі 613247,00 грн. за основним платежем та 1226494,00 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.62, 65, 68).

За наслідками оскарження зазначених рішень, СДПІ прийнято рішення від 18.06.2010 року №18135/10/25-021, яким рішення від 14.04.2010 року №0000381850/0, №0000391540/0, №0000401540/0, залишені без змін, а скарга ТОВ без задоволення (т.1 а.с.71-90).

На підставі рішення від 18.06.2010 року №18135/10/25-021, СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.06.2010 року №0000381850/1, №0000391540/1 та №0000401540/1 (т.1 а.с.63, 66, 69).

ТОВ, не погодившись з рішенням СДПІ від 18.06.2010 року №18135/10/25-021, звернулося зі скаргою до ДПА в Одеській області, якою прийнято рішення від 26.07.2010 року №27380/10/25-007, яким частково скасовані рішення СДПІ від 14.04.2010 року №0000391540/0 в частині застосування штрафної санкції по податку на додану вартість на суму 17175,15 грн. та від 14.04.2010 року №0000401540/0 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 91990,48 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції на суму 183980,96 грн. та у цих частинах рішення СДПІ від 18.06.2010 року №18135/10/25-021, в іншій частині зазначені рішення та податкове повідомлення-рішення від 14.04.2010 року №0000381850/0 залишені без змін, а скарга без задоволення (т.1 а.с. 91-99).

На підставі рішення від 26.07.2010 року №27380/10/25-007, СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.07.2010 року №0000381850/2, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1531138,50 грн., в тому числі 1020759,00 грн. за основним платежем та 510379,50 грн. за штрафними санкціями, від 29.07.2010 року №0000391540/2, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 424704,61 грн., в тому числі 240077,56 грн. за основним платежем та 184627,07 грн. за штрафними санкціями, від 29.07.2010 року №0000401540/2, яким ТОВ було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 1563769,56 грн., в тому числі 521256,52 грн. за основним платежем та 1042513,04 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с. 64, 67, 70).

ТОВ, не погодившись з рішенням ДПА в Одеській області від 26.07.2010 року №27380/10/25-007, звернулося зі скаргою до ДПА України, якою прийнято рішення від 08.10.2010 року, яким рішення СДПІ від 14.04.2010 року №0000391540/0, №0000401540/0, №0000381850/0 (від 22.06.2010 року №0000391540/1, №0000401540/1, №0000381850/1) з урахування рішення ДПА в Одеській області від 26.07.2010 року №27380/10/25-007, прийнятого за розглядом повторної скарги, (від 29.07.2010 року №0000391540/2, №0000401540/2, №0000381850/2), залишено без змін, а скаргу ТОВ без задоволення (т.1 а.с. 232-239).

На підставі рішення ДПА України від 08.10.2010 року, СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.10.2010 року №0000391540/3, №0000401540/3, №0000381850/3 (т.1 а.с.229-231).

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції вказує, що висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства позивачем є частково необґрунтованим.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що одним з основних видів діяльності позивача у перевіряємому періоді було здійснення операцій з оптового та роздрібного продажу кондитерських та шоколадних виробів торгових марок, що підтверджується висновками акту спірної перевірки (т.1 а.с. 23).

У 2007-2009 роках, з метою здійснення вказаної діяльності, між ТОВ та фізичними особами-підприємцями були укладені договори на надання маркетингових, інформаційних та рекламних послуг, а також послуг зі стимулювання збуту товарів позивача, в тому числі торгових марок «Рошен»та «Мрія»(т.1 а.с. 144-146, 150-153, 180-184, т.2 а.с.106-128, 132-177).

Висновки суду першої інстанції про неправомірність позиції податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат узгоджується з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими регламентується порядок формування валових витрат та валового доходу.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених, пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, при придбанні платником податку товарів з метою використання у господарській діяльності понесені у зв'язку з цим витрати відносяться до складу валових витрат такого звітного періоду.

Суд апеляційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією суду першої інстанцій, щодо помилковості висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму понесених витрат з придбання послуг з пошуку нових клієнтів для розширення ринку збуту, аналізу продажів, надання клієнтам покупця товарів позивача консультацій щодо номенклатури цих товарів з контролю якості обслуговування у місцях реалізації товарів та здійснення оформлення торгових місць та ін. на підставі низки договорів за відсутності підтвердження таких витрат первинними документами, оскільки позивач не допустив порушення вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», право на валові витрати виникає в результаті придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в господарській діяльності.

Приписи п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР забороняли віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

Як встановлено судом попередньої інстанції, витрати з придбання послуг, які включають в себе надання усних та письмових консультацій з правових питань, письмових висновків з таких питань тощо, що віднесені позивачем до складу валових витрат, підтверджені, окрім актів виконаних робіт, іншими документами, які містять відомості про господарську діяльність та підтверджують її здійснення, зокрема: письмовими висновками з правових питань, питань бухгалтерського обліку та аудиту з наведеними виконавцем позиціями з приводу податкового обліку конкретних операцій, які здійснює позивач у своїй господарській діяльності, письмовими відповідями на запити позивача з приводу зазначених питань, складеними виконавцем цивільно-правовими угодами.

Судом попередньої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що зазначені вище первинні документи, складені за наслідками здійснення господарських операцій, не відповідають дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками господарських операцій з ПП «Юридична фірма «Легіс»»вказаний контрагент видав на ім'я ТОВ податкові накладні на загальну суму ПДВ 7083,37 грн., які були включені позивачем у податкову звітність з ПДВ у перевіряємому періоді.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 цього Закону, податковим періодом є один календарний місяць.

Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання ТОВ зазначених податкових накладних від ПП «Юридична фірма «Легіс»»у позивача виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Договором від 03.03.2008 року №04/03-08 укладений між ТОВ "Рошен-ЮГ" та ПП ЮФ "Легіс" визначено: надання усних консультацій та письмових довідок з усіх питань повязаних з встановленням господарських звязків юридичних питань, складання та наданння документів правового характеру (договори, угоди, заяви інш.), здійснення представництва інтересів замовника в державних, судових органах, підприємствах, приймання участі у зустрічах та переговорах, які проводяться представниками замовника та інш.

Таким чином, посилання відповідача на те, що акти виконаних робіт не містять вичерпної інформації щодо надання видів юридичних послуг, тем, характеру проведених робіт, місце та механізм надання послуг не приймаються судом до уваги тому що спростовуються матеріалами справи.

В акті перевірки зазаначено, що в порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" позивачем у перевіряємому періоді було включено до податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, які були виписані контрагентами позивача у попередніх податкових періодах, і в ході перевірки ТОВ не було надано заяв зі скаргами на таких контрагентів, що призвело до завищення податкового кредиту на 232994,22 грн., а також по правовідносинам з ДП «Кондитерська корпорація «Рошен»»на суму ПДВ 251365,01 грн. (т.1 а.с.43, 45).

Однак, відповідно до ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Тобто, позивач повністю виконав свої зобов'язання перед його контрагентами, що підтверджено зазначеними вище документами та правомірно сформував податковий кредит, відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" наймана особа - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.

Згідно п.1.19. цього Закону самозайнята особа - платник податку, який є суб'єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.4.2.1 ст.4 Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, крім інших, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно п.4.3.25. не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону;

Згідно п.9.12.1. ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п.9.12.2. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що що критеріями визначення доходу від підприємницької діяльності, який оподатковується за правилами спеціального законодавства та не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу, є отримання фізичною особою, яка зареєстрована у встановленому порядку суб'єктом підприємницької діяльності, доходу від виконання роботи з метою отримання прибутку в межах цієї підприємницької діяльності, і яка не є роботою, що доручена цій особі працедавцем за умовами трудового договору з цією особою.

Колегія суддів не приймає до уваги посиланна відповідачана те, що первинні документи позивача складені з порушенням діючого законодавства, та не були досліджені при перевірці, оскільки до перевірки позивачем була надана вся первинна документація, дані бухгалтерського обігу щодо доходів та витрат, що підтверджує фактичну господарську діяльність позивача, а залучені документи в судовому засіданні були надані позивачем як додаткові докази, на спростування заперечень відповідача.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення вказаних дій та прийняття цих рішень, у зв'язку з чим судове рішення є законним та обгрунтованим.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині нарахування ТОВ податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 26623,15 грн. (в тому числі 18609 грн. за основним платежем та 8014,15 грн. за штрафними санкціями) суд першої інстанції посилається на порушення позивачем вимог п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що виразилося у включенні до складу валових 100% витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, та з ПДВ в сумі 19083,5 грн. (в тому числі 19083,5 грн. за штрафними санкціями) у зв'язку порушенням вимог п.п.17 «а»ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виразилося у не нарахуванні та не сплаті штрафу у розмірі 5% від заниженої суми податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

Судова колегія погоджується з таким висновком, оскільки ці вимоги не знайшли свого підтвердження, а викладені позивачем доводи в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби, товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен-ЮГ"– залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 13.03.2013 року.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Крусян А.В.

Суддя: Шляхтицький О.І.