Ухвала суду № 29960225, 14.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2013 р.Справа № 1570/2585/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач ПАТ «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» 18.04.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000102301 від 06.02.2012 року, №0000112301 від 06.02.2012 року, №0000022201 від 12.03.2012 року, №0000032201 від 12.03.2012 року.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Гемопласт» відповідачем було складено акт від 25.01.2012 року №195/2310/00480922 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Гемопласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Інтер-Парес» за весь період діяльності, на підставі якого Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області прийняті: податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року №0000102301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 79122 гривні - за основним платежем, та у розмірі 39561 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року №0000112301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2642 гривні - за основним платежем та у розмірі 1321 гривня - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач в своєму позові також зазначив, що не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх в досудовому порядку до податкових органів, та за результатами розгляду його скарг, частково скасовані податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 06.02.2012 року № 0000102301 та № 0000112301, у зв'язку з чим, відповідачем було винесено нові податкові повідомлення-рішення: №0000022201 від 12.03.2012 року та №0000032201 від 12.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій позивача з його контрагентом - ПП «Інтер-Парес» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, в тому числі, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату отриманого товару та іншими супутніми документами. Разом з цим, позивач зазначив, що під час проведення перевірки податковим органом не встановлено та в акті перевірки не міститься належних доказів того, що фактична господарська діяльність між ПАТ «Гемопласт» і ПП «Інтер-Парес» та вчинені ними правочини містять прояви обставин, що перелічені у ст.228 ЦК України. Також, позивач зазначив, що повноваження щодо визнання недійсності правочинів, вчинених ПАТ «Гемопласт» та ПП «Інтер-Парес» за тими критеріями ознак, що містяться в складеному Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області акті перевірки від 25.01.2012 року №195/2310/00480922, належать виключно до компетенції судових органів.

Позивач також зазначив, що оскільки перевірка проводилась на підставі постанови слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків, і отже, враховуючи, що обставини перевірки відповідають умовам застосування п. 86.9 ПК України та ДПІ не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили на час прийняття оскаржуваних рішень, тому на думку позивача, відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а відтак вони є протиправними та з цих підстав підлягають скасуванню.

Таким чином, позивач вважав винесені податкові повідомлення-рішення: №0000102301 від 06.02.2012 року, №0000112301 від 06.02.2012 року, №0000022201 від 12.03.2012 року, №0000032201 від 12.03.2012 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1, а.с.173-]179), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час перевірки було встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 99062 гривні, та порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2642 гривні, а саме: у жовтні 2008 року у розмірі 886 гривень, у грудні 2008 року у розмірі 1655 гривень, та у квітні 2009 року у розмірі 101 гривні, що підтверджується висновками акту перевірки. Враховуючи викладене, відповідач вважав що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з урахуванням чинного на той час вимог податкового законодавства, а отже ці рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

У судовому засіданні 11.06.2012 року судом 1-ї інстанції згідно ст. 55 КАС України в порядку правонаступництва було здійснено заміну відповідача - Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області на її правонаступника - Білгород-Дністровську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та наданих додаткових обґрунтуваннях адміністративного позову.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на обставини, викладені у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 06 лютого 2012 року №0000102301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 79122 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 19780,50 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 06 лютого 2012 року №0000112301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 101 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 25,25 гривень.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної держаної податкової інспекції Одеської області від 12.03.2012 року № 0000022201 та № 0000032201.

В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі Білгород-Дністровська ОДПІ Одеської області ДПС, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що публічне акціонерне товариство «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської.

На момент виникнення спірних правовідносин ПАТ «Гемопласт» знаходилось на податковому обліку в Білгород-Дністровській ОДПІ Одеської області, яка у подальшому була реорганізована у Білгород-Дністровську ОДПІ Одеської області ДПС, та було зареєстроване, зокрема, платником податку на додану вартість та платником податку на прибуток приватних підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2008-2009 року ПАТ «Гемопласт» мало господарські правовідносини з підприємством ПП «Інтер-Парес» щодо придбання картону, пакувального паперу, фармасепту та септолу, на підтвердження чого позивачем було надано до суду копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень про сплату коштів за товар, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, журнали-ордери, податкові декларації з додатками за спірний період (т.1, а.с.82-132, 206-239).

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що ПАТ «Гемопласт» включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, грудень 2008 року та за квітень 2009 року суми ПДВ за господарськими операціями з ПП «Інтер-Парес» по придбанню картону, паперу, фармасепту та септолу на суму 2642 гривні (т.1, а.с. 206-239). Також, встановлено, що позивачем за вказаними господарськими операціями з ПП «Інтер-Парес», включено до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2008 року, за 2008 рік, за 1 квартал 2009 року, та за 1 півріччя 2009 року витрати на придбання товарів (картону, паперу, фармасепту та септолу) на загальну суму 396246 гривень.

Також з матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 12.01.2012 року №45/23, виданого Білгород-Дністровською ОДПІ (т.1, а.с. 191), згідно наказу Білгород-Дністровської ОДПІ від 11.01.2012 року №20 (т.1, а.с. 190), з урахуванням вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ та відповідно до постанови слідчого СВ ПМДПА в Одеській області старшого слідчого - Вдовиченко Д.М. від 03 жовтня 2011 року в межах кримінальної справи №012010000122 (том 1 а.с. 180), головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Білгород-Дністровської ОДПІ Панфіловим О.В. проведена позапланова виїзна документальна перевірка публічного акціонерного товариства «Гемопласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Інтер-Парес» за весь період діяльності з цим контрагентом.

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що направлення на проведення перевірки та наказ було вручено 12.01.2012 року під розписку головному бухгалтеру ПАТ «Гемопласт» Коломієць Ж.О., та перевірку було проведено у період з 12.01.2012 року по 18.01.2012 року з відома голови правління ПАТ «Гемопласт» - Подгорного Б.В. та в присутності головного бухгалтера Коломієць Ж.О.

Так, за результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт від 25.01.2012 року за №195/2310/00480922 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Гемопласт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Інтер-Парес» за весь період діяльності (т.1, а.с. 13-40), яким встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 99062 гривні, а саме: за 3 квартали 2008 року на суму 19940 гривень, за 2008 рік (4 квартал 2008 року) на суму 76355 гривень (56416 гривень), за 1 квартал 2009 року на суму 13125 гривень, за 1 півріччя 2009 року (2 квартал 2009 року) на суму 22706 гривень (9581 гривня), за 3 квартали 2009 року на суму 22706 гривень, за 2009 рік на суму 22706 гривень; та встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 2642 гривні, а саме: у жовтні 2008 року у розмірі 886 гривень, у грудні 2008 року у розмірі 1655 гривень, у квітні 2009 року у розмірі 101 гривні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на акт позапланової виїзної перевірки від 25.01.2012 року за №195/2310/00480922 були надані до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області пояснення та заперечення, за результатом розгляду яких Білгород-Дністровська ОДПІ склала висновок від 03.02.2012 року за №1/23/00480922, в якому було зазначено, що Білгород-Дністровська ОДПІ правомірно встановила порушення норм податкового законодавства, про що складено акт позапланової документальної виїзної перевірки ПАТ «Гемопласт» від 25.01.2012 року за №195/2310/00480922 (т.1, а.с. 41-45).

На підставі вказаного акту перевірки, з урахуванням висновку від 03.02.2012 року за №1/23/00480922, Білгород-Дністровською ОДПІ були складені: податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000102301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 118683 гривні (у тому числі: за основним платежем - у сумі 79122 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 39561 гривня) та податкове повідомлення-рішення від 06.02.2012 року № 0000112301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3963 гривні (у тому числі: за основним платежем - у сумі 2642 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1321 гривні) (т.1, а.с. 11-12).

Судом 1-ї інстанції було обґрунтовано встановлено, що позивач, не погоджуючись з даними податковими повідомленням-рішеннями, скористався досудовим порядком врегулювання спору та оскаржив вказані рішення, подавши 13.02.2012 року скарги до державної податкової служби в Одеській області (т.1, а.с. 46-57).

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Державної податкової служби в Одеській області від 05.03.2012 року №3941/10/10-2007 про результати розгляду первинних скарг, частково скасовано податкове повідомлення - рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 06.02.2012 року №0000102301 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 19780,50 гривень, а в іншій частині це податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та частково скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 06.02.2012 року №0000112301 в частині сплати податку на додану вартість на суму 2541 гривня та у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1295 гривень, а в іншій частині це податкове повідомлення-рішення залишено без змін (т.1, а.с. 58-63).

Так, за результатами розгляду вказаної скарги, на підставі акту перевірки, Білгород-Дністровською ОДПІ були прийняті: податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 98902,50 гривні (у тому числі: за основним платежем - у сумі 79122 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 19780,50 гривень) та податкове повідомлення-рішення № 0000032201 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 126,25 гривень (у тому числі: за основним платежем у сумі 101 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25,25 гривень) (т.1, а.с. 64-65).

Згідно матеріалів справи, позивач, не погодившись з рішенням ДПС в Одеській області від 05.03.2012 року №3941/10/10-2007 за результатом розгляду первинних скарг ПАТ «Гемопласт», звернувся зі скаргами до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.02.2012 року № 0000102301 та № 0000112301 (т.1, а.с. 66-77).

Рішенням Державної податкової служби України від 05.04.2012 року № 6049/6/10- 2115 залишені без змін податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 06.02.2012 року № 0000112301 та № 0000102301 з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду скарг, а скарги позивача залишені без задоволення (т.1, а.с.78-81).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ №0000102301 від 06.02.2012 року, №0000112301 від 06.02.2012 року, №0000022201 від 12.03.2012 року, №0000032201 від 12.03.2012 року такими, що винесені протиправно, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Згідно з п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначає отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 78.4. статті 78 ПК встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом 1-ї інстанції було встановлено, що у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області ст. лейтенанта податкової міліції Вдовиченко Д.М. від 03.10.2011 року про призначення документальної позапланової перевірки в рамках кримінальної справи № 012010000132, якою постановлено призначити позапланову документальну перевірку ВАТ «Гемопласт» з питань взаємовідносин з ПП «Інтер-Парес» за весь період діяльності (т.1, а.с.189), головою комісії з проведення реорганізації Білгород-Дністровської ОДПІ Спіциним Є.В. прийнято наказ від 11.01.2012 р. №20 «Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки ПАТ «Гемопласт» та згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України відповідачем було проведено відповідну перевірку позивача.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, яка була призначена постановою слідчого в межах розгляду кримінальної справи, що знаходиться в провадженні СВ ПМ ДПА в Одеській області.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, із системного аналізу приписів наведеної норми слідує, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає; при цьому складений на виконання постанови слідчого акт перевірки є доказом по кримінальній справі.

Тобто, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті позапланової виїзної перевірки від 25.01.2012 року за №195/2310/00480922, що призначена на виконання постанови слідчого СВ ПМ ДПА в Одеській області від 03.10.2011 року відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платнику податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Судом 1-ї інстанції також було зазначено, що вищевказана норма не містить застережень, що призначення такої перевірки повинно бути пов'язано із вчиненням злочинів за конкретно визначеними статтями КК України або з конкретно визначеним предметом вчиненого злочину. Вказана норма не містить також вказівки, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, що перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка.

У даному випадку, при застосуванні цієї норми має значення факт призначення слідчими органами перевірки стосовно конкретного платника податків, за результатами якої платнику може бути розраховано грошове зобов'язання.

Відповідно до п.58.4 ст.58 ПК України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду по вказаній кримінальній справі як на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і на час розгляду справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що перевірка позивача була призначена слідчим в межах розслідування кримінальної справи, статус матеріалів цієї перевірки регулюється Кримінально-процесуальним кодексом України, тому, відповідач не мав право до набрання законної сили відповідним рішенням суду по цій кримінальній справі виносити податкове повідомлення-рішення.

Також, слід зазначити, що податковий орган загалом не позбавлений права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого органу, проте таке право виникає при дотриманні вищевказаних норм Податкового кодексу України.

З огляду на те, що судом встановлено проведення позапланової перевірки позивача в рамках кримінальної справи, тобто призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, а відповідачем не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили як на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і під час розгляду справи по суті, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Суд 1-ї інстанції правомірно не надав правової оцінки доводам податкового органу, викладеним в акті перевірки щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2008 року, за грудень 2008 року, за квітень 2009 року по взаємовідносинам з ПП «Інтер-Парес» та не досліджував у даній справі питання фактичності і реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки ці висновки та обставини повинні перевірятись під час розслідування кримінальної справи, у межах якої слідчим і було доручено податковому органу провести перевірку позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що відповідні положення податкового законодавства відповідачем дотримані не були, рішення відповідачем прийняті передчасно, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що оскільки відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень не враховано вимоги п.86.9 ст.89 ПК України, то оскаржувані податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної ДПІ № 0000102301 від 06.02.2012 року, №0000112301 від 06.02.2012 року, №0000022201 від 12.03.2012 року, №0000032201 від 12.03.2012 року є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, суд 1-ї інстанції визнав за необхідне скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000102301 від 06.02.2012 року, №0000112301 від 06.02.2012 року частково, враховуючи наступне.

Як вже було встановлено судом 1-ї інстанції, позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними на підставі акту перевірки від 25.01.2012 року №195/2310/00480922, скористався досудовим порядком врегулювання спору та оскаржив податкові-повідомлення рішення Білгород-Дністровської ОДПІ №0000102301 від 06.02.2012 року та №0000112301 від 06.02.2012 року, подавши 13.02.2012 року скарги до Державної податкової служби в Одеській області.

Рішенням ДПС в Одеській області від 05.03.2012 року №3941/10/10-2007 про результати розгляду первинних скарг, частково скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 06.02.2012 року №0000102301 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 19780,50 гривень, а в іншій частині це податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та частково скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 06.02.2012 року №0000112301 в частині сплати податку на додану вартість на суму 2541 гривня та у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1295 гривень, а в іншій частині це податкове повідомлення-рішення залишено без змін. При цьому, у вказаному рішенні ДПС в Одеській області було зазначено, що за заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 4 кв.2008-2009 рр. на 79122 гривні до скаржника слід застосувати штрафні (фінансові) санкції у сумі 19780,50 гривень (25%), а не 39561,00 гривня (50%), як зазначено у податковому повідомленні-рішенні; та за заниження податку на додану вартість на 101,00 гривню за квітень 2009 року до скаржника слід застосувати штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25,25 гривень (25%).

Відповідно до п. 3.4 розділу III Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №985, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735 , якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Отже, за результатами розгляду вказаної скарги, на підставі акту перевірки, Білгород-Дністровською ОДПІ були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000022201 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 98902,50 гривні (у тому числі: за основним платежем - у сумі 79122 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 19780,50 гривень) та податкове повідомлення-рішення № 0000032201 від 12.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 126,25 гривень (у тому числі: за основним платежем у сумі 101 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25,25 гривень).

Рішенням Державної податкової служби України від 05.04.2012 року № 6049/6/10- 2115 залишені без змін податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 06.02.2012 року № 0000112301 та № 0000102301 з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за результатом розгляду скарг.

Крім того, що стосується доводів апелянта, пов'язаних з вироком Приморського районного суду м. Одеси від 26.07.2012 року, яким ОСОБА_10 був засуджений по ст.ст. 27 ч. 5 та 205 ч. 2 КК України до штрафу у розмірі 38000 гривень. Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В тексті вищевказаного вироку не вбачається будь-яких посилань на безтоварність господарських операцій між ПАТ «Гемопласт» та ПП «Інтер-Парес», які були визнані безтоварними в Акті перевірки Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 25.01.2012 року № 195/2310/00480922.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів «Гемопласт» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук