Ухвала суду № 29958932, 12.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/8125/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/8125/12

за позовом Приватного підприємства "Геологія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Геологія" (далі - ПП "Геологія"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001442301/1865 від 26.11.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/8125/12 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ПП "Геологія" зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26.10.2000 року, ідентифікаційний код 31160669, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції в Полтавській області з 30.10.2000 року за № 1041, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 23521055 серії НБ № 071178, індивідуальний податковий номер 311606616021 (а.с. 100, 103-105).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Геологія" по питанню взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Берніс Продакт" за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження Приватним підприємством "Геологія" на запит Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 25.06.2012 року № 17183/10/22-112.

Результати перевірки оформлені актом від 30.10.2012 року № 4485/22-109/31160669 (а.с. 20-33).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено завищення позивачем витрат на загальну суму 121400 грн. (у т.ч. за 3 квартал 2011 року - 77400 грн., у 4 кварталі 2011 року - 44000 грн.) в результаті порушення п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 27922 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року - на суму 17802 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 10120 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 30.10.2012 року № 4485/22-109/31160669 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001442301/1865, яким Приватному підприємству "Геологія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на суму 27922 грн., з них, за основним платежем - в сумі 27922 грн. (а.с. 13).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про нікчемність угоди, укладеної між Приватним підприємством "Геологія" та ТОВ "Берніс Продакт".

Вказані висновки відповідач обґрунтовує наявністю акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.04.2012 року № 148/3-22-80 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Берніс Продакт» за період з 01.02.2011 по 29.02.2012 року».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на вимоги наведених правових норм, підставою для зменшення платником податків об'єкту оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 154 позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 74.20.2 - Діяльність у сфері геології та геологорозвідування; 45.25.2 - Улаштування основ та буріння свердловин і шурфів (а.с. 103,104).

З матеріалів справи слідує, що 30.08.2011 року між ПП "Геологія" (Покупець) і ТОВ "Берніс Продакт" (Постачальник) укладено договір поставки № 12 (а.с. 52-54).

За умовами вказаного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця: буровий інструмент та різні види запасних частин та витратних матеріалів до бурових установок, промислового обладнання згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Ціни, асортимент і кількість товару узгоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1 Договору).

Оплата вартості партії товару, визначеної відповідно до п. 1 цього договору, здійснюється на умовах відстрочки платежу, у гривнях прямим грошовим переказом на поточний банківський рахунок Постачальника протягом 60 банківських днів з моменту передачі товару і на підставі виставленого рахунку - фактури. Датою передачі товару є дата підписання видаткової накладної (п. 3 Договору).

Товар за даним договором передається на умовах поставки - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 7/14, прим. 182. Покупець зобов'язаний прийняти товар протягом 1 робочого дня з моменту отримання відповідного повідомлення від Постачальника. Підтвердженням виконання Покупцем зобов'язання щодо прийняття товару є видаткова накладна, підписана ним протягом зазначеного терміну (п. 4, 5 Договору).

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

Фактичне отримання позивачем бурового інструменту та запасних частин згідно укладеного договору з ТОВ "Берніс Продакт" підтверджується: податковими накладними: від 30.08.2011 року № 541 на загальну суму 46440 грн. (з них, ПДВ - 7740 грн.); від 21.09.2011 року № 393 на загальну суму 46440 грн. (з них, ПДВ - 7740 грн.); від 21.10.2011 року № 428 на загальну суму 52800 грн. (з них, ПДВ - 8800 грн.) та видатковими накладними: від 30.08.2011 року № 541, від 21.09.2011 року № 393, від 21.10.2011 року № 428, які досліджувались перевіряючими під час проведення перевірки, про що відображено у акті (а.с. 24-25).

Перевезення товару зі складу ТОВ "Берніс Продакт" здійснювалося позивачем за допомогою легкового автомобіля марки ВАЗ 2105, р.н. НОМЕР_1 яким керував комерційний директор Приватного підприємства "Геологія" ОСОБА_1 за довіреністю (а.с. 190), оскільки використання вантажного автомобіля для перевезення придбаного товару (бурового інструменту, запасних частин, тощо), максимальною довжиною 11,2 см було економічно недоцільним.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії витягу з журналу довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався головним бухгалтером ПП "Геологія" ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої на її ім'я (а.с. 194-195).

На підтвердження факту надходження товару на підприємство та його оприбуткування по бухгалтерському обліку позивачем надано документи первинного бухгалтерського аналітичного обліку, а саме: копії оборотно-сальдових відомостей по рахунку 20 (а.с. 59-61).

Розрахунок за товари між позивачем та ТОВ "Берніс Продакт" проведено у безготівковій формі на загальну суму 145680 грн. (з них ПДВ - 24280 грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 43, 47, 51). Копії рахунків - фактур наявні у матеріалах справи (а.с. 40, 44, 48).

Надана позивачем виписка по банківському рахунку, засвідчують факт виконання ПП «Геологія» зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності. А саме, з матеріалів справи слідує, що придбані у ТОВ "Берніс Продакт" бурові інструменти та запасні частини Приватним підприємством "Геологія" використано для виконання договірних зобов'язань перед Відкритим акціонерним товариством "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", на підтвердження чого надано копії: актів на списання бурового інструменту за вересень - грудень 2011 року, договору підряду на проведення експлуатаційно-розвідувальних робіт у кар'єрі Дніпровського РУ ВАТ "Полтавський ГЗК" від 25.01.2011 року № 255/01, графіку виконання експлуатаційно-розвідувальних робіт у кар'єрі Дніпровського РУ ВАТ "Полтавський ГЗК" на 2011 рік, актів приймання виконаних робіт, акти про закладення бурової свердловини, актів про закриття бурової свердловини, актів-допусків для провадження ремонтних, будівельних та монтажних робіт (а.с. 55-58, 62-99).

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі № 2а-1670/8125/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.