Ухвала суду № 29958584, 20.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 р.Справа № 2а-3814/08/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання - Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Коваля О.А.

відповідача Красноградської МДПІ Харківської області - Головко А.І., Чистікова М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2008р. по справі № 2а-3814/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Пісчанська"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області , Головного управління Державного казначейства України в Харківській області

про стягнення бюджетної заборгованності,

ВСТАНОВИЛА:

07.03.2008 року ТОВ агрофірма «Пісчанська» звернулось до суду із позовом, у якому просило стягнути з державного бюджету суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2005 р. у сумі 236638 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2008 року позовні вимоги задоволено.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ агрофірма «Пісчанська» виконано необхідні умови, передбачені для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, при цьому доведено безпідставність нездійснення такого відшкодування.

Красноградська МДПІ Харківської області подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представники відповідача - Красноградської МДПІ Харківської області підтримали апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Красноградської МДПІ у Харківській області проведено позапланову документальну перевірку ТОВ агрофірма «Пісчанська» з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за лютий 2005 року.

За результатами перевірки складений акт № 222/23-104/30767795 від 07.06.2005 року, яким зафіксовано заниження позивачем податкових зобов'язань за лютий 2005 року на суму 233775 року з огляду на включення до податкового кредиту сум, не підтверджених належними податковими накладними; позивачем проведено фіктивну операцію з купівлі-продажу товару з метою отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акту Красноградською МДПІ у Харківській області 10.06.2005 року винесено податкове рішення-повідомлення № 0000172301/0, яким ТОВ агрофірма «Пісчанська» відмовлено у відшкодуванні суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Не погодившись із зазначеним податковим рішенням-повідомленням позивачем подано скаргу до Красноградської МДПІ у Харківській області № 285 від 16.06.2005 року, за результатами розгляду якої 08.07.2005 року відповідачем прийняте рішення № 2671/25-029, яким податкове рішення-повідомлення від 10.06.2005 року № 0000172301/0 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

За результатами оскарження вказаного рішення до ДПА в Харківській області скаргою № 328 від 18.07.2005 р. вимоги позивача задоволені: скасовано рішення Красноградської МДПІ № 2671/25-029 від 08.06.2005 р. та визнано недійсним податкове рішення-повідомлення від 10.06.2005 року № 0000172301/0.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ агрофірма «Пісчанська» виконано необхідні умови, передбачені для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, при цьому доведено безпідставність нездійснення такого відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України № 168/97 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України N 168/97 «Про податок на додану вартість» визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

У відповідності до абз. 1 п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України N 168/97 «Про податок на додану вартість» у разi, коли за результатами звiтного перiоду сума, визначена пiдпунктом 7.7.1 цiєї статтi, має вiд'ємне значення, така сума пiдлягає вiдшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом мiсяця, наступного пiсля подачi декларацiї.

За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати будь-якими банківськими установами.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України N 168/97 «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України N 168/97 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

Таким чином, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України № 168/97 «Про податок на додану вартість», не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Судовим розглядом встановлено, що 24.03.2004 року ТОВ агрофірма «Пісчанська» із АТ «Паритет» договір купівлі-продажу № 225, за умовами якого позивач продав АТ «Паритет» 1350 т. зерна кукурудзи фуражної на загальну суму 1146375 грн., в тому числі ПДВ - 229275 грн.

У відповідності до п. 8.5 договору продавець є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а покупець платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах. Розрахунки проведено через розрахунковий рахунок.

Податкове зобов'язання по вищевказаній операції відображено у складі Спеціальної декларації з ПДВ № 2 за квітень 2004 року, а сума податку на додану вартість за цей місяць, перерахована позивачем на власний спецрахунок.

Також 24.03.2004 року позивач та АТ «Паритет» уклали договір про надання послуг по зберіганню та доопрацюванню врожаю зернових та масляних культур, згідно якого АТ «Паритет» передав позивачу 1350 т. зерна кукурудзи фуражної на очистку, сушку та зберігання.

07.04.2004 року АТ «Паритет» реалізовано зазначений товар - зерно кукурудзи фуражної в кількості 1350 т. на загальну суму 1389150 грн., у тому числі ПДВ - 231525 грн., ТОВ «Паритет-Агро». Розрахунки проведені через розрахунковий рахунок.

Крім того, 24.03.2004 року позивач та ТОВ «Паритет-Агро» уклали договір про надання послуг по зберіганню та доопрацюванню врожаю зернових та масляних культур, згідно якого ТОВ «Паритет-Агро» передав позивачу 1350 т. зерна кукурудзи фуражної на очистку, сушку та зберігання.

ТОВ «Паритет-Агро» укладено із позивачем договір № 226, відповідно до умов якого ТОВ «Паритет-Агро» продає позивачу те ж саме зерно кукурудзи фуражної вартістю 1402650 грн. Розрахунки проведені через розрахунковий рахунок та продавцем виписано податкову накладну № 287 від 07.04.2004 року із зазначенням суми ПДВ - 233775 грн.

В подальшому, зазначене зерно кукурудзи фуражної позивачем реалізовано на експорт підприємцю ОСОБА_5 (Російська Федерація) по «0» ставці ПДВ.

За наслідками вказаних господарських операцій позивачем включено до податкового кредиту за лютий 2005 р. суму ПДВ у розмірі 233775 грн. за податковою накладною № 287 від 07.04.2004 р., отриманою від ТОВ «Паритет-Агро», та у зв'язку з чим виникло від'ємне значення з ПДВ в розмірі 233775 р.

Подавши 21.03.2005 року податкову декларацію з ПДВ за лютий 2005 року ТОВ агрофірма «Пісчанська» заявлено до бюджетного відшкодування сума 236638 грн.

Однак, у термін, передбачений п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України " Про податок на додану вартість " сума бюджетного відшкодування не була відшкодована.

Судовим розглядом встановлено, що у позивача правомірно виникло право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки останній виконав усі передбачені законом умови щодо підтвердження права на отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, при цьому у податкового органу відсутні підстави для невідшкодування позивачу зазначеної суми.

В обґрунтування неправомірності визначення позивачем сум бюджетного відшкодування податковий орган посилається на фіктивність договорів купівлі-продажу № 225 від 24.03.2004 року та № 226 від 07.04.2004 року та договорів зберігання № 227 від 24.03.2004 року та № 228 від 07.04.2004 року, укладених позивачем з АТ «Паритет» та ТОВ «Паритет-Агро», оскільки предмет договорів - зерно кукурудзи, фактично АТ «Паритет» та ТОВ «Паритет-Агро» не отримувалося та не транспортувалося, чистка та сушка даного зерна позивачем не проводилася, так як кількість зерна кукурудзи залишилася незмінною, та залишилися незмінними його якісні показники.

У зв'язку із чим відповідачем зроблено висновок про направленість зазначених угод на штучне створення у позивача податкового кредиту з ПДВ, оскільки у разі безпосереднього продажу кукурудзи на експорт, як продукції власного виробництва, у нього не виникало право на відшкодування такого ПДВ.

Із такими висновками колегія суддів не погоджується та зазначає, що згідно зі ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Ця норма є диспозитивною.

Договорами купівлі-продажу № 225 від 24.03.2004 року та № 226 від 07.04.2004 року передбачені інші умови передачі зерна кукурудзи та переходу права власності на нього ніж це передбачено вказаною вище диспозитивною нормою, а саме п. 4.1 останніх передбачають, що поставка товару (зерна кукурудзи) здійснюється шляхом перепису зерна на складі продавця з видачею покупцю складської квитанції. Отже сторони домовилися, що перехід права власності на зерно здійснюється на складі позивача.

Тобто відсутність фізичного переміщення зерна кукурудзи від продавця до покупця не є свідченням фіктивності чи недійсності договорів купівлі-продажу та ознакою направленості цих договорів на штучне створення у позивача податкового кредиту з ПДВ.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги твердження податкового органу про те, що кількість прийнятого позивачем за договорами зберігання № 227 від 24.03.2004 р. та № 228 від 07.04.2004 р. на зберігання зерна кукурудзи фуражної 3-го класу постійно залишилася незмінною не відповідає дійсності.

Відповідно до умов п. 4.6. та п. 6.12 договорів зберігання № 227 від 24.03.2004 року та № 228 від 07.04.2004 року вирахування норм природних втрат з прийнятого на зберігання зерна кукурудзи фуражної 3-го класу проводиться виключно під час його видачі власнику (поклажедавцю) зі складу позивача.

Із зазначеного вище вбачається, що купівля-продаж зерна кукурудзи фуражної 3-го класу за договорами купівлі-продажу № 225 від 24.03.2004 року та № 226 від 07.04.2004 року здійснювалася шляхом перепису зерна на складі продавця з видачею покупцю складської квитанції. Тобто вивезення зі складу позивача зерна кукурудзи фуражної 3-го класу при його купівлі не здійснювалося, а тому і не проводилося і вирахування норм природних втрат з цього зерна.

У зв'язку з цим зазначена у договорах купівлі-продажу № 225 від 24.03.2004 року та № 226 від 07.04.2004 року та договорах зберігання № 227 від 24.03.2004 року та № 228 від 07.04.2004 року вага зерна кукурудзи фуражної 3-го класу була однаковою.

Вивезення зерна кукурудзи фуражної 3-го класу зі складу проводилося лише під час його продажу позивачем на підставі контракту № 34-04/04 від 05.04.2004 року підприємцю ОСОБА_5, тоді ж і здійснено позивачем вирахування норм природних втрат, внаслідок чого фактична вага відвантаженого та проданого зерна кукурудзи фуражної 3-го класу знизилась з 1350 т. до 1336,95 т., що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями та накладними.

Чистка та сушка зерна кукурудзи фуражної 3-го класу під час його зберігання не проводилася оскільки, відповідно до умов п. 6.2 Договорів зберігання № 227 від 24.03.2004 року та № 228 від 07.04.2004 року позивач зобов'язався забезпечити та зберегти якісні показники прийнятого на зберігання зерна, при цьому якісні показники прийнятого позивачем від АТ «Паритет» та ТОВ «Паритет-агро» на зберігання зерна кукурудзи відповідали вимогам ГОСТу 13634-90 та не потребували покращень.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що договори купівлі-продажу № 225 від 24.03.2004 року та № 226 від 07.04.2004 року та договори зберігання № 227 від 24.03.2004 року та № 228 від 07.04.2004 року укладені позивачем з АТ «Паритет» та ТОВ «Паритет-Агро» створили для сторін правові наслідки у вигляді відповідних прав та обов'язків, а тому не можуть бути визнані недійсними на підставі ст. 234 Цивільного кодексу України.

Крім того, матеріали справи містять вантажно-митні декларації, що підтверджують подальшу експортну поставку зерна кукурудзи підприємцю ОСОБА_5 на підставі укладеного з ним контракту № 23-04/04 від 05.04.2004 року.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам законодавства. Підстав, які б виключали право позивача на формування на їх підставі сум податкового кредиту та визначення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ агрофірма «Пісчанська» виконано необхідні умови, передбачені для отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, при цьому доведено безпідставність нездійснення такого відшкодування.

Також колегія суддів вважає за необхідне вказати, що рішенням Державної податкової адміністрації в Харківській області визнано недійсним податкове рішення-повідомлення Красноградської міжрайонної ДПІ від 10.06.2005 року № 0000172301/0, яким ТОВ агрофірма «Пісчанська» відмовлено у відшкодуванні суми заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність бюджетного відшкодування з Державного бюджету України на користь ТОВ агрофірма «Пісчанська» суми податку на додану вартість у розмірі 236638 грн., заявлена у податковій декларації з ПДВ за лютий 2005 року.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2008р. по справі № 2а-3814/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 25.02.2013 р.