Ухвала суду № 29958692, 27.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р.Справа № 2а-1670/6994/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Біо-Актив" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-1670/6994/12

за позовом Приватного підприємства "Біо-Актив"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про забов'язання не вчиняти дії,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Біо-Актив" (далі по тексту - позивач, ПП "Біо-Актив") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про зобов'язання не вчиняти дії щодо здійснення опису майна, що перебуває у власності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: 59, 60 розділу 11 Податкового кодексу України.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство "Біо-Актив" зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 08 червня 1999 року, про щ о зроблений запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР за номером 15851200000000626, видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №126572. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 15 червня 1999 року за номером 4883. Зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 03 червня 2003 року №23701320, виданого Кременчуцькою ОДПІ.

За наслідками проведення документальної невиїзної перевірки податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ПП "Біо-Актив", поданої за 2011 рік (реєстровий № 3339 від 29 січня 2011 року) по питанню правильності нарахування плати за землю, Кременчуцькою ОДПІ складений акт від 24 червня 2011 року №4448/15-227/30446633, у висновках якого зафіксовано про встановлення заниження позивачем показників декларації з орендної плати за землю за січень-квітень 2011 року на суму 77631,53 грн, в тому числі за січень 2011 року - 26525,68 грн, за лютий 2011 року - 23002,85 грн, за березень 2011 року - 14051,50 грн, за квітень 2011 року - 14051,50 грн.

Відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 07 липня 2011 року №0007491503/2260 про визначення суми податкового зобов'язання в розмірі 77631,53 грн, застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 4,00 грн, а всього на суму 77635,53 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із позовом про визнання його протиправним та скасування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Біо-Актив" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2012 року апеляційну скаргу ПП "Біо-Актив" залишено без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року залишено без змін.

На підставі вищевикладеного, відповідачем винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 10 вересня 2012 року № 26569/10/19.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Відповідно до абзацу 5 пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставини та надано правову оцінку прийнятому відповідачем податковому повідомленню-рішенню, а податкове зобов'язання є узгодженим. У зв'язку з цим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на касаційне оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також по суті порушень, встановлених актом, на підставі якого було винесено зазначене податкове повідомлення-рішення.

Стосовно посилань ПП "Біо-Актв" на неправомірність винесення податкової вимоги та наступного опису майна підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 91.1 статті 91 Податкового кодексу України передбачено, що керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого.

Згідно з пунктом 91.3 статті 91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформації із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Позивачем не надано відомостей щодо оскарження податкової вимоги та/або рішення про опис його майна, а також не сплачено суму податкового боргу, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника, що долучено відповідачем до матеріалів справи.

Виходячи з вищезазначеного, колегією суддів не встановлено порушень відповідачем діючого законодавства чи перевищення наданих повноважень.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, діїдії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Біо-Актив" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2012р. по справі № 2а-1670/6994/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Любчич Л.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 01.03.2013 р.