Ухвала суду № 29958070, 12.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. Справа № 104088/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001481742 від 16.08.2010 року,-

встановила:

У серпні 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання незаконним і скасування податкових повідомлень - рішень № 0001471742/0 та №0001471744/0 від 02.07.2010 року.

У вересні 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001481742 від 16.08.2010 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року було об'єднано позови фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання незаконним і скасування податкових повідомлень - рішень та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001481742 від 16.08.2010 року по адміністративним справам №2а-3439/10/0770 та № 2а-3279/10/0770 в одне провадження із присвоєнням даній справі №2а-3279/10/0770.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що висновок контролюючого органу про визначення позивачу податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій зі сплати ПДВ з фізичних осіб, з податку на додану вартість, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним та таким, що суперечить фактичним обставинам, встановленим під час перевірки. Відповідачем хибно зроблено висновок, про порушення ФОП ОСОБА_1 пп.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг »- не використання РРО та КОРО при проведенні господарських розрахункових готівкових операцій на загальну суму 316 232,00 грн. З чого і виходила ДПІ у м. Ужгороді при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 581 160,00 грн.

Просив суд визнати нечинним і скасувати податкові повідомлення - рішення № 0001471742/0 та №0001471744/0 від 02.07.2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001481742 від 16.08.2010 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано рішення ДПІ в м. Ужгороді Закарпатської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001481742 від 16.08.2010 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову,в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства було складено акт №1409/17-319/НОМЕР_1. За результатами даного акту було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 року №0001471742/0 з податку з доходів фізичних осіб , податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 року № 0001471744/0 з податку на додану вартість. В ході проведення перевірки також встановлено, що суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 допущено порушення ст..13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», ст.. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» податковим органом винесено рішення №742 від 16.08.2010 року про застосування штрафних (фінансових санкцій).

01.10.2007 року приватним підприємцем ОСОБА_1 («Експедитор») було укладено договір № 93 «Про надання транспортних послуг» з ТзОВ «Терпак -Транс» («Перевізник»).

На виконання даного договору позивачем надано експедиційні послуги ТзОВ СП «Терпак- Транс» у квітні 2009 року на загальну суму 285847,98 грн. (ПДВ 47641,33 грн.) та у травні 2009 року на загальну суму 30384,02 грн. (в т.ч, ПДВ 5064,00 грн.). Відповідно виписано податкові накладні від 30.04.2009 |року №01 на суму 285847,98 грн,, в т. ч. ПДВ 47641,33 грн., а також від 29.05.2009 року №1 на суму 30384,00 грн., в т.ч. ПДВ 5064,00 грн. Експедиторські послуги виконані згідно актів здачі - приймання виконаних послуг, дати, номера та суми яких описані в акті перевірки. Оплата за надані послуги проведена в готівковій формі згідно розрахункових квитанцій на загальну суму 316231,98 грн. (в т.ч. ПДВ 52705,33 грн.). Отримані від ТОВ „Терпак-Транс" кошти позивачем включено до валового доходу.

Крім того, позивачем укладено договір «Про надання транспортних послуг»від 05.01.2009 року №8-А з ТзОВ СП «Терпак-Транс» (в подальшому - Експедитор»), згідно якого перевезення вантажів здійснюються Експедитором виключно на підставі заявок, які подаються Експедитором не пізніше 2 діб, що передують дню перевезення (п.п.2.1 Договору №8-А від 05.01.2009 року).

На виконання договору від 05.01.2009 року №8-А «Про надання транспортних послуг» ТзОВ СП « Терпак-Транс» було надано позивачу експедиційні послуги, хоча, як випливає з акту перевірки, оплата за дані транспортні послуги на загальну суму 285847,98 грн. (в тому числі ПДВ - 47641,33 грн.) згідно податкової накладної від 30.04.2009 року №279, отриманої від ТзОВ СП «Терпак -Транс», не проводилася. Для перевірки пред'явлено акти виконаних робіт (дати, номера та суми яких описані в акті перевірки), які засвідчують факт виконання ТзОВ СП «Терпак-Транс»вказаних послуг .

Позивачем, на підставі актів виконаних робіт включено суму, згідно них, до валових витрат.

Проте, заявки на перевезення вантажів, які є невід'ємною частиною укладених договорів (п.п.2.3 договорів №93 від 01.10.2007 року та №8-А від 05.01.2009 року), і в яких зазначаються реквізити вантажовідправника та вантажоодержувача, місце та дата прийняття вантажу до перевезення та точне місце та дата його доставки, відомості про вантаж, маршрут руху, митниці перетину кордону, кількість та вид транспортних засобів та інші додаткові інструкції для перевірки не було надано.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належить до складу валових витрат.

Отже, згідно вищенаведених норм, підприємець має право включити до валових витрат тільки сплачені суми, пов'язані з господарською діяльністю та завдяки яким ним отримано дохід.

Крім цього перевіркою встановлено, що позивачем до валових витрат в першому півріччі 2009 року віднесено витрати на придбання ТМЦ (запчастини) згідно податкової накладної від 01.05.2009 року №474 та видаткової накладної №СФ-000002 від 01.05.2009 року на суму 25320,00 грн. (без ПДВ), отриманих від ТзОВ СП « Терпак- Транс», оплату по яких не було проведено. Також позивачем надано для перевірки акт списання від 19.06.2009 року №К-00000001 на предмет списання запасних частин в обліку на загальну суму 25320,00 грн., без ПДВ, у зв'язку з тим, вказані ТМЦ непридатні до використання.

Позивачем надано акт списання від 30.05.2009 року №К-00000001 на загальну суму 30384,00 грн. (в тому числі ПДВ 5064,00 грн.) на предмет списання запасних частин в обліку по фірмі, як такі, що були використані в процесі поточного ремонту. Проте, даний автомобіль не використовувався у процесі здійснення підприємницької діяльності позивачем, а був її власним автомобілем.

Таким чином, позивачем порушено порядок ведення обліку доходів і витрат, включення до декларації про доходи від підприємницької діяльності недостовірних даних про валові витрати, в результаті чого перевіркою донараховано податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності за 2009 рік в сумі 39529,05 грн.

Позивачем до податкового кредиту згідно поданого уточнюючого розрахунку за квітень місяць 2009 року включено суму ПДВ в розмірі 47641,33 грн. по отриманим експедиційним (транспортним) послугам згідно податкової накладної від 30.04.2009 року №279, отриманої від ТзОВ СП «Терпак-Транс». Оплата за проведені послуги не проведена. Продаж отриманих послуг не здійснено. Таким чином, платником не доведено зв'язок даних витрат (отриманих послуг) з господарською діяльністю.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», проведеною перевіркою зменшено податковій кредит позивача на загальну суму 52705,00 грн. Відповідно до пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи,послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду. Відповідно до пп.7.4.4 п.7 -"ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Відповідно до абз. «г»п.п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість». Платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Отже, відповідачем правомірно донараховано позивачу податок з доходів фізичних осіб та податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України - за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно п. 1 ст. 17 Закону України " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" державною податковою інспекцією м. Ужгорода Закарпатської області прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001481742 від 16.08.2010 року у розмірі 1 581 160,00 грн.

Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Із системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що фінансові санкції за порушення податкових зобов'язань є за своєю правовою природою адміністративно-господарськими санкціями.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Оскільки перевірка проводилася 16.08.2010 року, то штрафна санкція могла бути застосована за період з 16.08.2009 року по 16.08.2010 року. Проте, згідно Книги обліку доходів і витрат, позивачем за період з 16.08.2009 року по 16.08.2010 року коштів не отримано, а відтак, не було підстав застосувати штрафну санкцію. Штрафна ж санкція, в сумі 1 581 160,00 грн. застосована податковим органом за весь період, що охоплений перевіркою, а не за один рік.

З огляду на вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам справи дана вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 року у справі №2а-3279/10/0770 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс