Ухвала суду № 29957995, 12.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 р. Справа № 139430/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ «Мальви-Маркет» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року у справі за позовом ТзОВ «Мальви-Маркет» до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У липні 2011 року ТзОВ «Мальви-Маркет» звернулося з позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Мальви-Маркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року за результатами якої складено акт №121/23-6/13835841 від 15.06.2011 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення ТзОВ «Мальви-Маркет» вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 пп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із чим занижено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 289 091,37 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001692321 від 30.06.2011 року яким ТзОВ «Мальви-Маркет» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 361 364,00 грн., в тому числі 289 091,00 грн. основного платежу та 72 273,00 грн. штрафних санкцій.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до суду та просив її скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду оскаржив позивач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Мальви-Маркет» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року за результатами якої складено акт №121/23-6/13835841 від 15.06.2011 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення ТзОВ «Мальви-Маркет» вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 пп. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із чим занижено зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 289 091,37 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001692321 від 30.06.2011 року яким ТзОВ «Мальви-Маркет» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 361 364,00 грн., в тому числі 289 091,00 грн. основного платежу та 72 273,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки та правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на те, що перевіркою встановлено наявність укладених між позивачем та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів», Приватним підприємством «Версант», Приватним підприємством «Сервіс доріг»угод, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто фіктивних. Так, за результатами проведених перевірок вказаних контрагентів позивача, встановлено відхилення значення їх податкових зобов'язань з показниками податкового кредиту позивача. Крім того, зазначає, що у вищенаведених контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, основні фонди, зокрема складські приміщення, транспортні засоби та в достатній кількості штатні працівники і фахівці, окремі контрагенти позивача за зареєстрованими адресами не знаходяться, що вказує на неможливість здійснення такими господарських операцій згідно угод укладених з позивачем.

Позивачем з метою спростування тверджень відповідача представлено суду копії договорів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас», Приватним підприємством «Сервіс доріг», копії актів виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, банківські виписки щодо руху коштів по рахунку позивача.

Крім того, позивачем на підтвердження факту використання в його господарській діяльності послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко», Товариства з обмеженою відповідальністю «Іртас», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів», Приватного підприємства «Версант», Приватного підприємства «Сервіс доріг», долучено до матеріалів справи копії договорів підряду, укладених з СЗШ №86, Навчально-виховним комплексом «Школа-ліцей «Оріяна», ПАТ «БТА Банк», Бориславською санаторною школою-інтернат з хронічним захворюванням органів травлення, Відділом освіти Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, Комунальним закладом «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», Львівською обласною клінічною лікарнею, Акціонерним комерційним банком «Форум», Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради, Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копії актів перевірки Приватного підприємства «Версант»№4336/23-4/36828580 від 21 вересня 2010 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко» №3282/23-2/20799703 від 30 грудня 2010 року, Приватного підприємства «Сервіс доріг» №575/23-2/34259967 від 06 квітня 2011 року, Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт Львів» №3315/23-2/33196220 від 30 грудня 2010 року.

Так, згідно вищенаведених актів перевірки, встановлено, що: ПП «Версант»за зареєстрованою адресою не знаходиться, у такого відсутні власні офісні, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, а загальна чисельність працюючих 1 особа; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко»відсутні офісні, складські приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, загальна чисельність працюючих 4 осіб; вказаним підприємством не проводились жодні нарахування та виплата страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; згідно опитування одного із працівників вказаного підприємства такий пояснив, що жодних робіт не виконував; Приватне підприємство «Сервіс доріг»за зареєстрованою адресою не знаходиться та щодо такого внесено запис до ЄДР про відсутність за місцезнаходженням; у такого відсутні власні офісні, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, а загальна чисельність працюючих 0 осіб; у Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів»відсутні власні офісні, виробничі приміщення, земельні ділянки, транспортні засоби, а загальна чисельність працюючих 5 осіб; вказаним підприємством проводились нарахування та виплата страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття лише щодо двох працівників; згідно опитування одного із працівників вказаного підприємства такий пояснив, що жодних робіт не виконував та не отримував доходів; відповідно до переліку виданих дозволів на виконання будівельних робіт за 2010 рік встановлено, що вказане підприємство не виступало замовником та підрядником будівельних робіт.

Суд враховуює вищенаведену інформацію, отриману від податкового органу, зібрану за наслідками проведених перевірок контрагентів позивача, як доказ спрямованості умислу позивача на безпідставне формування податкового кредиту, шляхом укладення фіктивних угод.

Вказане узгоджується з позицією висловленою в пп.7.3 п.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки», згідно якої доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Позивачем не надано жодних інших доказів, які б вказували на спрямованість угод, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мальви-Маркет» та його контрагентами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор Ко», Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів», Приватним підприємством «Версант», Приватним підприємством «Сервіс доріг», на реальне настання правових наслідків. Позивачем не представлено суду окремі первинні документи щодо господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів», Приватним підприємством «Версант», зокрема договори укладені з такими суб'єктами. Крім того, щодо ряду господарських операції позивачем не представлено суду доказів здійснення їх оплати.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таких відомостей суду не надано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків перевірки в частині допущених позивачем порушень податкового законодавства щодо податку на додану вартість, а відтак і про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставним та необґрунтованим та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ТзОВ «Мальви-Маркет» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.10.2011 року у справі №2а-7872/11/1370 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.03.2013 року