Ухвала суду № 29957726, 26.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року Справа № 26583/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М. Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова лінія скла" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова лінія скла» (надалі - ТзОВ «Нова лінія скла») звернулося з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Луцька ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.10.2009 року №0002882399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2..

В обґрунтування позову зазначає про те, що податковим органом зроблено безпідставний та необґрунтований висновок про те, що ТзОВ «Нова лінія скла» завищило суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та занизило податок на додану вартість по операціях з придбання нежитлових приміщень в містах Івано-Франківську та Києві, які не використані у власній господарській діяльності. Позивач зазначає, що основним видом його діяльності є здавання в оренду власного нерухомого майна. В межах власної господарської діяльності з метою подальшої передачі в оренду ТзОВ «Нова лінія скла» придбало нежитлові приміщення в містах Івано-Франківську та Києві. Позивач провів повністю розрахунки з продавцями нерухомого майна згідно з умовами договорів купівлі-продажу, а на підставі податкових накладних включив до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість у відповідних податкових періодах. В подальшому позивач передав придбані нежитлові приміщення в оренду, тобто дотримав умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 14.10.2009 року №0002882399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14 жовтня 2009 року №0002882399/1, від 20 листопада 2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2.

Зазначена постанова мотивована тим, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту, правомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений при придбанні нежитлових приміщень на підставі належним чином оформлених податкових накладних, з дотриманням умов використання таких об'єктів нерухомого майна в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просила скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області проведено позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Нова лінія скла» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2009 року по 30.04.2009 року.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт №320/07/33559558 від 27.08.2009 року, в якому встановлено, що на порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТзОВ «Нова лінія скла» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року на 331356 грн. 00 коп., та занижено податок на додану вартість в сумі 573162 грн.00 коп.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 08.09.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0002232399/0, яким ТзОВ «Нова лінія скла» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 331356грн. 00коп. та №0002242399/0, яким ТзОВ «Нова лінія скла» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 854304грн. 60коп., в тому числі за основним платежем - 573162 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 281142 грн. 60 коп.

Внаслідок адміністративного оскарження, Луцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 14.10.2009 року №0002232399/1 та №0002242399/1, від 20.11.2009 року №0002232399/2 та №0002242399/2.

Судом першої інстанції також встановлено, що 10.12.2008 року між ТзОВ «МЖК Конкріт» ЛТД та ТзОВ «Нова лінія скла» був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по вулиці Грушевського, будинок 22-а в місті Івано-Франківську, площею 234,0 кв. м. на що виписано податкову накладну № 383 на суму 5800000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 966666 грн. 67 коп. Суми ПДВ по зазначеній податковій накладній позивачем включені до складу податкового кредиту в січні 2009 року.

06.03.2009 року між ПП «Доріс Бест» та ТзОВ «Нова лінія скла», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Богдан» (поручитель) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень на сьомому поверсі будинку №15 по вулиці Артема в місті Києві площею 454,8 кв. м. на, що складену податкову накладну №1 на суму 2304000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 384000 грн. 00 коп.. ПДВ по цій операції в сумі 384000 грн. 00 коп. позивач включив до складу податкового кредиту в квітні 2009 року.

Згідно зазначених вище договорів ТзОВ «Нова лінія скла» розрахунки за придбаний об'єкт нерухомості проведені в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №5 від 22.01.2009 року на суму 5800000 грн. 00 коп. (а.с.70), та №50 від 25.03.2009 року на суму 230400 грн. 00 коп., №61 від 31.03.2009 року на суму 2073600 грн. 00 коп. (а.с.78-79), які містяться в матеріалах справи.

Крім того, 21.10.2009 року між ТзОВ «Нова лінія скла» та ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень» укладено договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Івано-Франківськ, вулиця Грушевського, будинок 22-а, загальною площею 234 кв. м.. ТзОВ «Нова лінія скла» також передало в оренду нежитлові приміщення сьомого поверху будинку № 15 по вулиці Артема в місті Києві ТзОВ «Газтехкомплект» згідно з договором оренди №46/1 від 01.10.2009 року (а.с.36-37) та ТзОВ «Континіум» згідно з договором оренди б/н від 01.10.2009 року (а.с.38-39).

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Нова лінія скла» щомісяця нараховує та отримує орендну плату по договорах оренди від 01.10.2009 року та 21.10.2009 року по кожному з орендарів: ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень», ТзОВ «Газтехкомплект», ТзОВ «Континіум» (а.с.111-116), а сплата орендної плати орендарями підтверджується виписками з банку по рахунку позивача про надходження платежів від ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень», ТзОВ «Газтехкомплект», ТзОВ «Континіум» за оренду приміщень за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року (а.с.117-129).

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про порушення ТзОВ «Нова лінія скла» вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки факт здійснення ТзОВ «Нова лінія скла» господарських операцій з придбання нежитлових приміщеннь в містах Івано-Франківську та Києві не в межах своєї господарської діяльності не було доведено відповідачем, а факт сплати податку підтверджується відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази колегія вважає за необхідне вказати про наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, згідно з п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається зі статуту ТзОВ «Нова лінія скла», серед інших видів діяльності, позивач здійснює діяльність зі здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення, здавання в оренду майна (основних засобів та іншого).

Для ведення своєї господарської діяльності придбані позивачем об'єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення) були в установленому законом порядку передані в оренду іншим суб'єктам господарювання ВАТ «Банк інвестицій та заощаджень», ТзОВ «Газтехкомплект», ТзОВ «Континіум».

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договорів від 10.12.2008 року між ТзОВ «МЖК Конкріт» ЛТД та ТзОВ «Нова лінія скла», від 06.03.2009 року між ПП «Доріс Бест» та ТзОВ «Нова лінія скла», останнім проведено розрахунки за придбаний об'єкт нерухомості в безготівковій формі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №5 від 22.01.2009 року на суму 5800000 грн. 00 коп. (а.с.70), та №50 від 25.03.2009 року на суму 230400 грн. 00 коп., №61 від 31.03.2009 року на суму 2073600 грн. 00 коп. (а.с.78-79), які містяться в матеріалах справи.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого товариством у зв'язку з придбанням нерухомого майна згідно договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та ТзОВ «МЖК Конкріт» та ПП «Доріс Бест», оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними платіжними дорученнями та податковими накладними.

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року по справі № 2а-457/10/0370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді О.М. Гінда

В.В. Ніколін