Ухвала суду № 29953481, 10.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2011 р.справа № 2а-3102/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

за участю представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009р. у справі № 2а-3102/09/0870

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекстранссервіс"

до: Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя

про: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженого відповідальністю "Лекстранссервіс" (далі -ТОВ "Лекстранссервіс", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13.05.2009 р. № 0000762301/0, винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Запоріжжя (далі -ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009 р. у справі № 2а-3102/09/0870 (суддя Щербак А. А.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем доведено та підтверджено факт отримання товарів від контрагента. Враховуючи наявність видаткових накладних, здійснення позивачем оплати за отриманий товар, позивач мав право відносити сплачені ПП ОСОБА_2 суми до валових витрат.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009 р. у справі № 2а-3102/09/0870 як таку, що винесена з порушенням норм процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував тих фактів, що після затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у ПП «Лан-Агро», яке є контрагентом контрагента позивача, відсутнє будь-яке майно. Позивачем не надано документів, що підтверджують транспортування товару. В порушення ст.86 КАС України судом повністю проігноровано та не спростовано доводи податкового органу щодо факту безтоварності операцій та нікчемності господарських операцій по всьому ланцюгу придбання товару.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін в чергове судове засідання, суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників , не заважає розгляду скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту № 48/23-5/34975295 від 30.04.2009р. планової виїзної перевірки ТОВ «Лєкстранссервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.03.2007 р. по 31.12.2008 р. (т.1, а. с.11-26), ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2009 р. № 0000762301/0 (т.1, а. с.29).

За порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказаним податковим повідомленням-рішенням Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 264511,8 грн., з яких: 193535 грн. -за основним платежем, 70 976,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Виявлене порушення полягає у тому, що Товариство включало до складу валових витрат витрати на придбання нафтопродуктів за договором № 20/04/70 від 20.04.2007 р., укладеним ТОВ "Лєкстранссервіс" (Покупець) з ПП ОСОБА_2 (Продавець).

ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя виходила з того, що позивач вищевказаний товар не придбавав і ця операція є нікчемною, оскільки купівля-продаж товару здійснювалась по ланцюгу: від ПП «Лан-Агро" до ПП ОСОБА_2 та від останнього до ТОВ "Лєкстранссервіс", вже після ліквідації ПП "Лан-Агро" згідно ухвали господарського суду Херсонської області від 18.02.2008 р. у справі № 6/218-Б-06.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції, на виконання вимог п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) досліджено реальність господарських операцій з придбання позивачем у контрагента -ПП ОСОБА_2 нафтопродуктів, вартість яких відносилась до складу валових витрат та, відповідно, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на включення витрат по даним господарським операціям до валових витрат Товариства.

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Матеріали справи містять : договір № 20/04/70 від 20.04.2007 р. на придбання позивачем нафтопродуктів у ПП ОСОБА_2 (т.1, а. с.61, 62) та договір № 23 від 28.03.2007 р. на придбання ПП ОСОБА_2 товару у ПП «Лан Агро»(т.1, а. с.63, 64), на нікчемність яких посилається відповідач.

З урахуванням норм Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить „прямого" положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.216 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені правові наслідки недійсності правочину, а не його нікчемності.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків - отримувачей товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження даних товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Крім того, колегія суддів зазначає, що норми Закону № 334 не містять жодного положення стосовно визначення ознак «фіктивності» тих чи інших платників податків та не ставить право на включення до валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, а також не пов'язує це право з фактичною сплатою контрагентом податку на прибуток до бюджету. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Так, ТОВ "Лєкстранссервіс" здійснило податковий облік у повній відповідності з Законом № 334, проведення господарської операції з ПП ОСОБА_2 підтверджено матеріалами справи: реєстром податкових накладних (т.1, а. с.58-60), випискою банку (система клієнт-банк) (т.1, а. с.81-100, 106-141), платіжними дорученнями (т.1, а. с.101-105), видатковими та податковими накладними (т.1, а. с.141-229).

Доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції проігноровано необхідність підтвердження проведення господарських операцій по всьому ланцюгу поставщиків, спростовується посиланням на ст. 61 Конституції України, та відсутністю в податковому законодавстві, яке діяло на час спірних взаємовідносин, обов'язку з'ясування придбання товару по ланцюгу постачання.

Таким чином, посилання скаржника на безтоварність та нікчемність господарської операції на придбання позивачем нафтопродуктів у ПП ОСОБА_2, є недоречними, як і посилання на припинення юридичної особи -ПП «Лан Агро»(контрагента позивача по ланцюгу) в зв'язку з банкрутством останнього згідно ухвали господарського суду Херсонської області від 18.02.2008 р. у справі № 6/218-Б-06 (т.1, а. с.67, 68), з урахуванням дати укладення договору.

До того ж, запис про припинення юридичної особи ПП «Лан Агро»проведено 22.02.2008 р. (відповідно до Довідки з Єдиного держреєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.06.2009 р., т.1, а. с.69, 70), в той час, як господарські операції здійснювались протягом 2007-2008 р.р. між позивачем та ПП ОСОБА_2, а не між позивачем та ПП «Лан Агро».

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009 р. у справі № 2а-3102/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.07.2009 р. у справі № 2а-3102/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко