Ухвала суду № 29953477, 10.11.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2011 р.справа № 2а-5252/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.

за участю представників сторін:

позивача : - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-СВ"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2009р. у справі № 2а-5252/09/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-СВ"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення ,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІК-СВ" (далі -ТОВ "ЛІК-СВ", Товариство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (далі -ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя) .№ 0009161702 від 25.05.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 32 288,14 грн., у т.ч. 10 729,38 грн. за основним платежем та 21 458,76 грн. штрафних санкцій та скасувати його повністю.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2009 р. у справі № 2а-5252/09/0870 (суддя Нестеренко Л. В.) в задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована підтвердженням матеріалами справи факту надання працівникам підприємства додаткових благ без утримання податку з доходів фізичних осіб при включенні вартості додаткових благ до складу валових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ЛІК-СВ" подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2009 р. у справі № 2а-5252/09/0870 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував направлення витрат на здійснення господарської діяльності. Суми, віднесені до складу валових витрат, не є додатковими благами, наданими працівникам, а є виробничою необхідністю в зв'язку зі здійсненням господарської діяльності з підприємствами-нерезидентами. Зазначені суми віднесені до складу валових витрат на підставі первинних бухгалтерських документів.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористались, жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників, суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів,нез'явлення в судове засідання представників сторін не заважає розгляду скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне: на підставі акту планової виїзної перевірки ТОВ „ЛІК-СВ" № 1164/23-23791441 від 05.05.2009 р. з питань дотримання вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. (т.1, а. с.21-49), ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № 0009161702 від 25.05.2009р. (т.1, а. с.57).

Вказаним податковим повідомленням-рішенням Товариству визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в сумі 32 288,14 грн., з яких: 10 729,38 грн. - за основним платежем, 21 458,76 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення п.п.4.2.9 „г" п.4.2 ст.4, п.19.2 „а" ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого Товариством занижено податок з доходів фізичних осіб у 2007-2008 р.р. на суму 10729,38 грн.

До вказаного порушення призвело незаконне включення позивачем до складу валових витрат Товариства витрат за оплату послуг мобільного зв'язку, які необхідно було, на думку податківців, включити до складу загального місячного оподатковуваного доходу найманих працівників, оскільки ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ „ЛІК-СВ", а є наданням додаткових благ працівникам Товариства.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2009 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ „ЛІК-СВ", виходячи з наступного:

Спірним питанням є використання чи не використання витрат з роумінгу у господарській діяльності позивача і, як насідок, наявність чи відсутність підстав для віднесення витрат по міжнародному роумінгу до валових витрат Товариства або підстав для утриманням податку на доходи фізичних осіб.

Так, згідно п.п.4.2.9 „г" п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 р. (далі -Закон № 889) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Посилання судом першої інстанції на п.п.»е»ст.4 Закону № 889, є очевидно технічною помилкою, яка не впливає на рішення по справі.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 889).

За положеннями п.17.1 ст.17 Закону № 889 працедавець несе відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку з таких доходів, отриманих платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, послуги стільникового радіотелефонного зв'язку надавались ТОВ «ЛІК-СВ» на підставі укладеної корпоративної угоди з ЗАТ «Український мобільний зв'язок». На підставі цієї угоди ТОВ «ЛІК-СВ»в особі своїх працівників (Артюра Т. С., Черемнової Т. А., Курінної З. М.) та засновника (ОСОБА_1) користувався вказаними послугами та здійснював їх оплату (т.1, а. с.83-224), відображаючи, при цьому, витрати за отримані послуги стільникового радіотелефонного зв'язку (у т. ч. за розмови з нерезидентами) у валових витратах Товариства.

Так, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Скаржник зазначає, що за своїм змістом Закон № 334 передбачає, як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, з чим погоджується колегія суддів, додаючи до цього ще одну необхідну умову: пов'язаність таких витрат саме з господарською діяльністю платника податку.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Так, матеріали справи не містять належних документальних доказів, які б свідчили про те, що витрати з міжнародного роумінгу, здійснені вищевказаними особами, пов'язані з господарською діяльністю Товариства.

Посилання скаржника на внутрішні документи Товариства, як-то: наказ директора ТОВ «ЛІК-СВ»№ 21 від 01.09.2004 р. «Про порядок використання службового мобільного зв'язку», яким затверджено «Положення про використання службового мобільного зв'язку»(т.1, а. с.58-61), накази про передачу мобільних телефонів та СІМ-карт працівникам (ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ін., т.1, а. с.62-64), свідчать лише про передачу вказаного обладнання для користування в службових цілях цілодобово, тому не є належними (у розумінні ч.1, ч.4 ст.70 КАС України) документальними доказами витрат послуг з мобільного міжнародного роумінгу.

Скаржник в обґрунтування свої позиції зазначає, що використання працівниками послуг міжнародного зв'язку пояснюється наявністю договірних відносин з підприємствами-нерезидентами, здійсненням заходів по встановленню відносин з міжнародними партнерами, з посиланням на контракт № 1 від 26.03.2002 р. з підприємством-нерезидентом «Ван дер Хайден Недерланд», переписку з підприємствами-нерезидентами, наказ по Товариству № 4/2 від 19.02.2006 р., інші документи (договори про наміри з підприємствами-нерезидентами, протоколи зустрічей, участь у міжнародних виставках, тощо).

Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, контракт № 1 від 26.03.2002 р. з підприємством-нерезидентом «Ван дер Хайден Недерланд»укладений і виконаний в 2002-2003 р.р. (т.1, а. с.66-79), тобто в інший, не охоплений перевіркою, період. Доказів наявності дебіторської заборгованості вказаного нерезидента перед Товариством з проведенням будь-якої роботи позивача, спрямованої на погашення вказаної дебіторської заборгованості, матеріали справи не містять.

Решта документів, що містяться в матеріалах справи (наказ директора № 4/2 від 19.02.2006р. «Про прийняття заходів щодо підвищення ефективності продажу продукції»та договір доручення від 03.01.2007 р. (т.1, а. с.80-82) також не свідчать про ведення Товариством господарської діяльності, при якій мало б місце використання послуг з міжнародного роумінгу.

Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що ТОВ «ЛІК-СВ»неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати за оплату послуг міжнародного мобільного зв'язку та не включено їх до складу загального місячного оподатковуваного доходу найманих працівників, з огляду на недоведеність належними доказами того, що ці витрати були пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «ЛІК-СВ»і викликані саме виробничою необхідністю, а не є наданням працівникам Товариства додаткових матеріальних і соціальних благ.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1.ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІК-СВ" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2009 р. у справі № 2а-5252/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01.12.2009 р. у справі №2а-5252/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк