Рішення № 29943233, 12.03.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2013 р. Справа № 902/5/13-г(2)

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (код ЄДРПОУ 23510137, 03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 6-В, кв. 4)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вілар" (код ЄДРПОУ 33844746, 21011, м. Вінниця, Замостянський район, вул. Ватутіна, буд. 137)

про стягнення 25500 грн.

представники сторін :

від позивача : не з'явився

від відповідача : Клінчиков С.О., Вовна В.Д. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" 03.01.2013 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вілар" про стягнення 25 500 грн..

Ухвалою суду від 04.01.2013 року порушено провадження за даним позовом у справі № 902/5/13-г(2) з призначенням до розгляду на 25.02.2013 року.

Разом з тим, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 25.02.2013 року, ухвалою суду від 26.02.2013 року вказану справу прийнято до провадження суддею Тісецьким С.С. з призначення судового засідання на 12.03.2013 року.

06.03.2013 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву слідуючого змісту.

На думку відповідача позивач не навів поданими доказами наявність достатніх законних підстав для задоволення його вимог.

Потерпілим згідно позовної заяви, визнано Неголюка Василя Григоровича. Проте будь-яких належних доказів виплати потерпілому суми страхового відшкодування позивачем не надано. Посилання позивача на відомість № ВТП-000422 від 28.01.2010 року для виплати страхового відшкодування та на платіжне доручення № 004793 від 04.02.2010 року не може бути прийнято до уваги, адже не свідчить про факт виплати страхового відшкодування в сумі 25500 грн. потерпілому Неголюку В. Г.

Відповідно до відомості Неголюку В.Г. нараховано 25000 грн., а відповідно до платіжного доручення ЗАТ "СК Провідна" сплачено отримувачу - ПАТ КБ "Приватбанк" грошові кошти в сумі 79 460,17 грн.. При цьому будь-яких доказів виплати коштів в сумі 25500 грн. Неголюку В.Г. до позову не додано.

Також у відзиві зазначається, що згідно позову та відповідно до довідки УДАІ Вінницької області, ДТП сталось внаслідок порушення водієм Шинкарук І.Ж. ст. 122-4 КУпАП України, п.п. 2.10 Правил дорожнього руху.

У результаті ДТП пошкодження отримав автомобіль "Тойота", що належить Неголюку В.Г. на праві приватної власності.

Згідно доводів позивача, відповідно до постанови Замостянського районного суду м. Вінниці № 3-81-10, Шинкарука Івана Жановича визнано винним у скоєнні зазначеного ДТП.

Проте вказана довідка та постанова суду не можуть бути прийняті як докази винуватості Шинкарука І.Ж. у скоєнні ДТП, адже вказаними документами підтверджується його винуватість у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП України п.п. 2.10 Правил дорожнього руху, тобто Шинкарука І.Ж. визнано винуватим у залишенні місця ДТП до якої він причетний.

Доказів винуватості Шинкарука І.Ж. у скоєнні порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів за ст. 124 КУпАП України суду не надано.

Таким, належним доказом, виходячи з вимог ст.ст. 221, 284 КУпАП України, може бути лише постанова суду по справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП України.

Також представник відповідача у відзиві зазначає, що однією з обов'язкових підстав для регресу є не лише залишення місця пригоди, а також наявність вини у спричиненні ДТП. Доказів такої вини суду не надано.

На підставі викладеного та беручи до уваги, що відповідач є страхувальником за договором (полісом) № ВВ/7420496 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, проте цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за цим договором не настала, доказів виплати коштів в сумі 25500 грн. позивачем не надано і страхувальник не є особою, яка самовільно залишила місце пригоди, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

На визначену дату 12.03.2013 року в судове засідання з'явилися представники відповідача.

Позивач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про врученням поштового відправлення вх. № 08-65/2449/2013 від 11.03.2013 року.

Водночас, судом встановлено, що 18.02.2013 року від позивача надійшло клопотання № 902/2013 від 13.02.2013 року з проханням розглядати справу за відсутності його представника.

Представники відповідача стосовно даного клопотання не заперечили.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

В ході розгляду справи по суті, представники відповідача позов не визнали з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

22.12.2006 року між Гончаруком Василем Яковичем (наймодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вілар" (наймач) укладено договір найму (оренди) транспортного засобу на слідуючих умовах.

Наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування транспортний засіб марки, модель ЗИЛ 138, випуску 1985 року, двигун № 474896, шасі (кузов, рама, коляска)- 24107, реєстраційний номер 28774 ВІ (п. 1.1).

Автотранспортний засіб належить наймодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ ВІС № 216, виданого Вінницьким МРЕВ УДАІ УМВС України 20.10.1998 року (п. 1.2).

Ринкова вартість автотранспортного засобу, який передається в найм (оренду), за домовленістю сторін становить 30 000 гривень (п. 1.4).

Вказаний транспортний засіб, що передається в найм, буде використовуватись наймачем для службових поїздок персоналу останнього та вантажних перевезень (п. 2.1).

Термін найму (оренди) встановлюється сторонами строком на 3 роки, до 22 грудня 2009 року (п. 3.1).

Протягом усього терміну найму (оренди) автотранспортного засобу наймач самостійно несе цивільну відповідальність перед третіми особами за збиток, заподіяний автотранспортним засобом, як джерелом підвищеної небезпеки (п. 7.1).

31.07.2009 року між ЗАТ "СК "Провідна" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вілар" (страхувальник) укладено поліс № ВВ/7420496 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому визначено слідуюче.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Ліміт відповідальності : за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) - 51 000 грн.; за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25500 грн.; термін дії - один рік з 31.07.2009 року по 30.07.2010 року включно; забезпечений транспортний засіб - марка ЗИЛ 138, номер кузова (шасі) 2410786, рік випуску 1986, номерний знак 28774 ВІ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1 статуту ПАТ "Страхова компанія "Провідна" зареєстрованого Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією 01.02.2010 року за № 10731050072000762, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" є правонаступником закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна".

На підставі наказу директора товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вілар" № ВЛ-120/09 від 01.12.2009 року, прийнято Шинкарука Івана Жановича на посаду водія в відділ доставки на 0,5 ставки на неповний робочий день, згідно штатного розкладу в ТОВ "ТД "Вілар" та початок виконання обов'язків визначено з 01.12.2009 року.

При цьому, відповідно до наказу відповідача № ВЛ-120/1/09 від 01.12.2009 року, автомобіль марки ЗИЛ 138, номерний знак 28774 ВІ закріплено за водієм Шинкаруком Іваном Жановичем.

05.12.2009 року, відповідачем було видано Шинкаруку І.Ж подорожній лист на вказаний вантажний автомобіль із завданням доставки вантажу із складу м. Вінниці до с. Стрижавка, Вінницька область.

Водночас, 05.12.2009 року державтоінспектором Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області складено довідку за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля "Тойота RAV", номерний знак АВ 0264 ВА, водій - Каракой О.О. (посвідчення водія № ВІА 279424 "В") та автомобіля ЗИЛ 138, номерний знак 28774 ВІ, водій Шинкарук І.Ж., м. Вінниця (посвідчення водія № ВІА 247443 "В", "С").

В даній довідці вказано, що водій Шинкарук І.Ж., рухаючись а/м ЗИЛ 138, д/н 28774 ВІ, виїхавши на зустрічну смугу руху де зіткнувся з а/м "Тойота", д/н АВ 0264 ВА, після чого водій Шинкарук І.Ж. з місця подій з'їхав. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм Шинкаруком Іваном Жановичем ст. 122-4 та п.п. 2.10 ПДР України.

Також у довідці вказано, що автомобіль "Тoyota RAV", номерний знак АВ 0264 ВА належить Каракой О.О., м. Калинівка.

Разом з тим, згідно матеріалів справи, автомобіль "Тoyota RAV-4", 2.0 L, д/н АВ 0264 ВА належить Неголюку Василю Григоровичу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, яке видане 15.07.2008 року Вінницьким ВРЕР УДАІ УМВС України у Вінницькій області.

Окрім того, державтоінспектором Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області, 05.12.2009 року оформлено довідку, яка видана гр. Каракой Олегу Олексійовичу про те, що на автодорозі Калинівка-Іванів сталось ДТП без потерпілих, внаслідок чого транспортний засіб "Тойота RAV", номерний знак АВ 0264 ВА отримав механічні пошкодження, а саме : переднє ліве дзеркало; розбите задній лівий фонар, бокове ліве заднє скло; деформовано задня ліва дверка, заднє ліве крило; потертості лівої передньої дверки.

18.01.2010 року за результатами розгляду матеріалів, які надійшли від ВДАІ ВМВ УМВС України у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина Шинкарука Івана Жановича за ст. 122-4 КУпАП, Замостянським районним судом м. Вінниці прийнято постанову у справі № 3-81-10, якою встановлено наступне.

05.12.2009 року о 18 год. 00 хв. по автодорозі Калинівка - с. Іванів, Шинкарук Іван Жанович, керуючи автомобілем марки ЗИЛ 138, д/н 28774 ВІ, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди залишив місце події чим порушив п. 2.10 ПДР України. Свою вину в скоєному Шинкарук Іван Жанович визнав повністю, також вона доведена матеріалами справи.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 122-4, 221 КпАП України, суд постановив накласти на Шинкарука Івана Жановича адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн..

18.12.2009 року, Неголюк Василь Григорович, звернувся до філії ЗАТ "СК "Провідна" в м. Вінниця із заявою № 0201/39/0645 в якій просить виплатити страхове відшкодування на банківський рахунок через систему "Приват Мані" ЗАТ КБ "Приватбанк" по збитку, спричиненому в результаті ДТП, яке сталося за участю транспортного засобу страхувальника ЗАТ "СК "Провідна", майну потерпілого "Toyota RAV-4" 2,0 L, реєстраційний номер АВ 0264 ВА.

У заяві вказано такі дані : страхувальник - ТОВ "ТД "Вілар"; транспортний засіб знаходився під керуванням Шинкарука Івана Жановича; поліс серії ВВ № 7420496 від 27.07.2009 року; ТЗ страхувальника - ЗІЛ-138, реєстраційний номер 28774 ВІ; ДТП відбулося -05.12.2009 року о 18 год. 00 хв.; місце ДТП - автодорога Калинівка - Іванів; про подію заявлено в ВДАІ Калинівського району 05.12.2009 року.

18.12.2009 року Вінницькою філією ЗАТ "СК "Провідна" складено акт огляду транспортного засобу "Toyota RAV-4" 2,0 L, реєстраційний номер АВ 0264 ВА, який підписано Неголюком Василем Григоровичем.

Згідно розрахунку по справі № 0201/39/0645 від 23.01.2010 року, вартість відновлювального ремонту вказаного вище автомобіля становить 31 812,46 грн. та сума матеріального збитку складає 25 500 грн..

В подальшому, позивачем складено акт № 1 0201/39/0645/ 33352 від 29.01.2010 року, відповідно до якого страхова сума, яка підлягає сплаті внаслідок вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди становить 25 500 грн..

Відповідно до відомості № ВПТ-000422 від 28.01.2010 року отримувачам страхових відшкодувань за період з 28.01.2010 року по 28.01.2010 року перераховано 79 468,17 грн., зокрема, Неголюку Василю Григоровичу виплачено 25500 грн. (виплатна справа № 0201/39/0645).

Дана відомість підписана та скріплена печаткою позивача, а також містить штамп філії Київського регіонального управління ПАТ КБ "Приватбанк".

Також перерахування коштів позивачем у сумі 79 468,17 грн. одержувачу - "Приватбанк" (банк одержувача - Київське ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк") підтверджується платіжним доручення від 04.02.2010 року, яке проведено банком 04.02.2010 року із призначенням платежу : Приватмані, страхові відшкодування 2010 року зг. дод. уг. № 1 до дог. № 2 від 13.11.2007 року.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов таких висновків.

В силу п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини із страхування.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частина 1 ст. 990 Цивільного кодексу України України визначає, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Абзац 4 п. 3.12 вказаної вище постанови, визначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 500 грн..

Підставами позову позивач зазначив обставини, відповідно до яких позивачем оплачено потерпілому збитки, які спричинені дорожньо-транспортною пригодою за участю працівника відповідача, що стало підставою звернення із позовом до суду щодо відшкодування вказаної вище суми коштів.

В силу ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За змістом ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 1 ст. 1191 ЦК України визначає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пункт 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" визначає, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу ст. 27 вказаного Закону, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Підпункт "в" п.п. 38.1, 38.1.1 ст. 38 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) визначає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки.

Згідно абз. 7 п. 2, абз. 2 п. 3, п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 1188 ЦК України). Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеню вини. Якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Судом встановлено, що 22.12.2006 року між Гончаруком Василем Яковичем та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вілар" укладено договір найму (оренди) транспортного засобу, відповідно до якого відповідачу був переданий в тимчасове платне користування автомобіль марки ЗИЛ 138, 1985 року випуску, реєстраційний номер 28774 ВІ.

Також судом встановлено, що 31.07.2009 року між позивачем та відповідачем укладено поліс № ВВ/7420496 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким визначено забезпеченим вказаний вище автомобіль із лімітом шкоди заподіяної майну 25 500 грн.. Сторони у даному полісі погодили, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

При цьому, 05.12.2009 року на автодорозі Калинівка - с. Іванів відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля, який переданий відповідачу за вказаним вище договором найму, яким на законних підставах керував працівник відповідача - Шинкарук Іван Жанович, зіткнувся з автомобілем "Тойота" реєстраційний номер АВ 0264 ВА, що належить Неголюку Василю Григоровичу, яким на законних підставах керував Каракой О.О..

Вказана дорожньо-транспортна пригода трапилася під час виконання трудових обов'язків працівником відповідача - Шинкаруком І.В., що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 05.12.2009 року.

Водночас, дорожньо-транспортна пригода зафіксована державним автоінспектором Калинівського РВ УМВС України у Вінницькій області в довідці від 05.12.2009 року, відповідно до якої ДТП сталося внаслідок порушення Шинкаруком І.Ж. ст. 122-4 КУпАП та п.п. 2.10 правил дорожнього руху.

Згідно ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в редакції чинній на момент, коди сталося ДТП), залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.

Відповідно до підпунктів "а", "в" п. 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (в редакції чинній на момент, коди трапилося ДТП) у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.

Крім того, в результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди були спричинені механічні пошкодження автомобілю "Тойота", реєстраційний номер АВ 0264 ВА, що зафіксовано довідкою державтоінспектора від 05.12.2009 року.

Пункт 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" № 02-5/215 від 01.04.1994 року, відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, визначає, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Замостянським районним судом м. Вінниці прийнято постанову у справі № 3-81-10, якою постановлено накласти на Шинкарука Івана Жановича адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн..

До того ж, даною постановою встановлено, що Шинкарук Іван Жанович, керуючи автомобілем марки ЗИЛ 138, д/н 28774 ВІ, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.12.2009 року, залишив місце події чим порушив п. 2.10 ПДР України. Свою вину в скоєному визнав повністю та вона доведена матеріалами справи.

Таким чином судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія, відповідальність якого застрахована відповідачем.

Також судом з'ясовано, що за заявою Неголюка Василя Григоровича до філії ЗАТ "СК "Провідна" № 0201/39/0645 від 18.12.2009 року, заявнику було виплачено страхове відшкодування у сумі 25 500 грн., що підтверджується відомістю № ВПТ-000422 від 28.01.2010 року та платіжним дорученням від 04.02.2010 року.

Оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі, то до нього, відповідно до наведених вище приписів законодавства, перейшло право вимоги до відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 500 грн., підлягають задоволенню у повному обсязі. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, а саме: договором найму (оренди), наказами, полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, заявою про виплату страхового відшкодування, довідками державтоінспектора, постановою суду, страховим актом, розрахунком матеріального збитку, відомістю та платіжним дорученням.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вілар" (код ЄДРПОУ 33844746, 21011, м. Вінниця, Замостянський район, вул. Ватутіна, буд. 137, Вінницька область) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (код ЄДРПОУ 23510137, 01032, м. Київ, бул. Т. Шевченка, 37/122; пошт. адреса : 03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 6-В, кв. 4, р/р 265003941501 в ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна", м. Київ, МФО 300120) в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування у розмірі 25 500,00 грн. та 1609,50 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 березня 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03037, м. Київ, просп. Червонозоряний, 6-В, кв.4)