Ухвала суду № 29941619, 13.03.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц/778/881/13 Головуючий у 1 інстанції:Курбатова О.М.

Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

в особі представника ОСОБА_4

на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2012 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 17.05.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачем ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 249-02/К-07, згідно якого відповідачу був наданий кредит в розмірі 42500,00 доларів США на споживчі цілі під 14,6% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 17.05.2007 р. по 16.05.2017 р. 30.06.2010 р. між ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь AT «Дельта Банк», за яким позивач набув права вимоги по кредитному договору № 249-02/К-07 р. від 17.05.2007 р. Виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою за договором № 249-02/П-07 від 17.05.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5, на підставі якого поручитель зобов'язався солідарно в повному обсязі відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань. Позивач вказує, що банк свої зобов'язання за умовами кредитного

договору виконав. Відповідачі не виконують зобов'язання за договором, внаслідок чого станом на 13.03.2012 р. утворилась заборгованість в сумі 210444 грн. 04 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 145785 грн. 79 коп.; заборгованості за відсотками 64658 грн. 25 коп. Просили стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 249-02/К-07 від 17.05.2007 р. у розмірі 210444 грн. 04 коп., також витрати з оплати судового збору в розмірі 2104 грн.44 коп.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2012 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 зазначає, що вважає рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в частині позовних вимог пред'явлених до поручителя ОСОБА_3

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені ті обставини, що 17.05.2007 р. ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 249-02/К-07, за яким позичальнику наданий кредит в розмірі 42500,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 14,6% річних, з строком виконання 16.05.2017 р. (а.с. 6-12).

На виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором укладено договір поруки №249-02/П-07 від 17.05.2007 р. між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_5, на підставі якого поручитель зобов'язався солідарно в повному обсязі відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань (а.с.13).

30.06.2010 р. ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк», Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь AT «Дельта Банк» за яким позивач набув право вимоги до відповідачів за вказаними договорам кредиту та поруки (а.с.26-32).

Станом на 13.03.2012 р. обліковується заборгованість в сумі 210444 грн. 04 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом 145785 грн. 79 коп.; заборгованості за відсотками 64658 грн. 25 коп. (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Задовольняючи позов суд вірно виходив з системного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 543, 553-555, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України за якими зобов'язання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобов'язується їх повернути за сплатою процентів, є обов'язковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки, а також з застосуванням відповідальності за порушення позичальником грошового зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги про передчасність пред'явлення позову, оскільки поручитель не отримав належної вимоги кредитора не спростовують висновки рішення суду.

Згідно п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Доводи апеляційної скарги про припинення договору поруки у зв'язку з непред'явленням кредитором вимоги протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання спростовуються матеріалами справи. Згідно кредитного договору строк настання виконання основного зобов'язання 16.05.2017р. (а.с. 6). Позов пред'явлений 10.04.2012р. (а.с.1).

Посилання апелянта на ст. 652 ЦК України в тій частині, щодо зміни обставин, які мають потягти зміну або розірвання договору, є неприйнятними. Суд виходить з правил ст. 204 ЦК України, якою визначено принцип презумпції правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Не існують на час вирішення справи також обставини зміни або розірвання договору поруки, тому суд відхиляє вказані доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_3 не має відповідати за договором поруки у зв'язку зі зміною кредитора не мають правових підстав, оскільки суперечать ст. ст. 514, 516 ЦК України, за якими до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, а заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи про неправильність підрахунку розміру заборгованості не знайшли свого підтвердження, оскільки надані позивачем розрахунки заборгованості відповідають умовам кредиту, не дають підстав ставити їх під сумнів. Заперечення апелянта є голослівними і не мають обґрунтування.

Згідно ст. 131 ЦПК України відповідачі були зобов'язані подати докази на заперечення позову до початку розгляду справи по суті у суді першої інстанції. Поважних причин для невиконання цих вимог закону зі справи не вбачається.

Всупереч вимогам ст. ст. 10,60 ЦПК України, які зобов'язують відповідача на засадах змагальності доводити свої заперечення переконливими, належними та припустимими доказами, таких доказів ОСОБА_3 не надав ані до суду першої, ані апеляційної інстанції, надані позивачем письмові докази не спростував.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановлення нового рішення по справі.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2012 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: