Ухвала суду № 29934711, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2013 року м. Київ К/9991/55733/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.30212 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р.

у справі №2а-18831/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.30212 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новелл Консалтинг Україна»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач): визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 р. №000652301/0.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку позивача, в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астро-Інформ» за період з березня 2010 р. по квітень 2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2010 р. №544/23-1-35210765, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 449 730, 00 грн., у тому числі за березень 2010 р. на суму 9 730, 00 грн., за квітень 2010 р. на суму 440 000, 00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 р. №0000652301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 674 595, 00 грн., у тому числі за основним платежем 449 730, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 224 865, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астро-Інформ»було укладено договори від 29.01.2010 р. №27/01/2010, від 05.02.2010 р. №25/02/2010, згідно яких позивачу надавалися послуги з розробки методів генерації для програмного забезпечення та методів автоматичного настроювання програмного забезпечення у березні та квітні 2010 р., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у розмірі 449 730,00грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору від 29.01.2010 р. №27/01/2010, контрагентом було розроблено для позивача методи генерації сервіспаків до програмного забезпечення: ZENworks10 Management Enterprise/ Novell Open Enterprise Base Package та методи автоматичного настроювання програмного забезпечення Sentinel Collector Type II Device, Sentinel Component та надано консультаційну підтримку протягом 45 днів з моменту підписання актів виконаних робіт, а позивачем, у свою чергу, сплачено за надані послуги 2 640 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 440 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт від 16.04.2010 р.

Що стосується договору від 05.02.2010 р. то судами встановлено, що він укладений за результатами виконання договору від 03.02.2010 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аnтекс». Згідно останнього, позивач зобов'язувався надати ТОВ «Аnтекс»роботи по оновленню антивірусного програмного забезпечення, настроювання централізованого управління антивірусних баз для 1000 комп'ютерів, включаючи робочі станції та сервера Linux, Novell, Windows та надання технічної підтримки. Однак, у зв'язку з великим об'ємом робіт, позивач залучив до його виконання третю особу -ТОВ «Астро-Інформ», уклавши з ним договір від 05.02.2010 р. №25/02/2010, на підставі якого позивачем було сформовано податковий кредит.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу слугував висновок про те, що у його контрагента -ТОВ «Астро-Інформ», відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що, на думку податкового органу, свідчить про фіктивний характер укладених між позивачем та вказаним підприємством договорів.

Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ «Астро-Інформ»декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року до податкового органу не подавало.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб.

Визначальним фактом виникнення у позивача права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є отримання ним належним чином оформлених податкових накладних, а також фактичне здійснення господарської операції, що було підтверджено відповідними доказами.

За наведених обставин, цілком правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про реальність укладених договорів від 29.01.2010 р. №27/01/2010 та від 05.02.2010 р. №25/02/2010, виконання яких призвели до настання правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні правові підстави для визначення підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з огляду на що висновок про задоволення позовних вимог відповідає правильному застосуванню положень Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки, донарахування позивачу податкових зобов'язань правильно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкового повідомлення-рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», також здійснено правомірно.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.03.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 р. у справі №2а-18831/11/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.