Ухвала суду № 29934657, 04.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" березня 2013 р. м. Київ К/9991/39503/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Вертиполох Ю.В.,відповідача:Геращенка С.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р.

у справі №2а-17523/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Денза»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва (далі-відповідач) про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2011 р. позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено невиїзну документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за липень 2011 р., результати якої оформлено актом від 05.10.2011 р. №1319/23-7/31811682.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2011 р. по 31.07.2011 р. на загальну суму 771 946,42 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення б/н та дати, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 771 946,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 192 987,00 грн., всього -964 933,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ «РІП»та ТОВ «Монтарія».

Зокрема, податковий орган вказує на той факт, що договори із вказаними підприємствами не спричинили реального настання правових наслідків, у зв'язку із чим, на думку відповідача, у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з ТОВ «РІП»та ТОВ «Монтарія».

Судовими інстанціями було встановлено, що 07.07.2011 р. між позивачем та ТОВ «Монтарія»(виконавець) укладено договір №0707НН на постачання матеріалів, відповідно до якого виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати поставку меблів для готельних номерів, відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 1.2. вказаного договору, позивач зобов'язався прийняти матеріали належної якості та оплатити їх вартість згідно умов договору.

Строк та умови поставки матеріалів передбачений п. 2 договору, кінцевий строк визначено 31.07.2011 р. (п.2.1. договору).

Згідно п. 3.1. зазначеного договору, загальна вартість включає в себе вартість матеріалів, вартість доставки замовника (у т.ч. вартість перевезення, страхування, імпортних митних зборів, завантаження та розвантаження, а також інші витрати, пов'язані з виконанням даного договору).

Відповідно до п. 3.2. договору, загальна вартість встановлюється в гривнях та дорівнює 2 272 394,77 грн., у тому числі ПДВ - 378 732,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов зазначеного договору, а саме п. 1.1., сторонами була підписана Специфікація від 07.07.2011 р., в якій перелічені матеріали та їх кількість, а також визначена ціна, що складає 2 272 394,77 грн., у т.ч. ПДВ - 378 732,46 грн.

В матеріалах справи наявні видаткові накладні від 19.07.2011 р. №332 на суму 453 112,54 грн., від 19.07.2011 р. №333 на суму 112 458,12 грн., від 19.07.2011 р. №334 на суму 258 458,11 грн., від 21.07.2011 р. №335 на суму 145 878,19 грн., від 21.07.2011 р. №336 на суму 348 895,22 грн., від 21.07.2011 р. №337 на суму 419 258,45 грн., від 25.07.2011 р. №338 на суму 325 819,44 грн., від 25.07.2011 р. №339 на суму 208 514,70 грн., всього на загальну суму 2 272 394,77 грн.

Факт оплати позивачем послуг ТОВ «Монтарія»підтверджується банківськими виписками, які також наявні в матеріалах справи.

ТОВ «Монтарія», у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні від 19.07.2011 р. №332 на суму 453 112,54 грн., від 19.07.2011 р. №333 на суму 112 458,12 грн., від 19.07.2011 р. №334 на суму 258 458,11 грн., від 21.07.2011 р. №335 на суму 145 878,19 грн., від 21.07.2011 р. №336 на суму 348 895,22 грн., від 21.07.2011 р. №337 на суму 419 258,45 грн., від 25.07.2011 р. №338 на суму 325 819,44 грн., від 25.07.2011 р. №339 на суму 208 514,70 грн., а всього на загальну суму 2 272 394,77 грн.

Крім того, судовими інстанціями було досліджено договір від 01.07.2011 р. №0107НН, укладений між позивачем та ТОВ «РІП»(виконавець), відповідно до умов якого останній прийняв на себе зобов'язання виконати ремонтно-оздоблювальні роботи, у відповідності до додатку №1 (кошторис, копія якого наявна в матеріалах справи) власними силами і/або з залученням інших організацій (субпідрядників).

Згідно п. 2.2.2 та п. 2.2.3 вказаного договору, замовник зобов'язався прийняти роботи, виконані ТОВ «РІП»і підписати акт, а також оплатити виконані роботи в розмірі і в термін, визначений даним договором.

У відповідності до п. 4.3. договору, виконавець зобов'язався завершити виконання робіт не пізніше 22.07.2011 р.

Пунктом 5 договору визначена загальна вартість робіт, яка складає 2 359 283,74 грн., у т.ч. ПДВ - 393 213,96 грн. та порядок розрахунків, у відповідності до якого оплата виконувалась позивачем на банківський рахунок виконавця на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт, не пізніше ніж протягом 45 календарних днів з дня підписання сторонами відповідного акту.

Виконаних ТОВ «РІП»робіт на замовлення позивача по договору від 01.07.2011 р. №0107НН та прийняття їх останнім підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийняття виконаних підрядних робіт №1 від 21.07.2011 р. за період з 01.07.2011 р. по 21.07.2011 р. на суму 458 112,44 грн., №2 від 21.07.2011 р. за період з 01.07.2011 р. по 21.07.2011 р. на суму 434 782,61 грн., №3 від 21.07.2011 р. за період з 01.07.2011 р. по 21.07.2011 р. на суму 325 894,11 грн., №4 від 22.07.2011 р. за період з 01.07.2011 р. по 22.07.2011 р. на суму 312 145,89 грн., №5 від 22.07.2011 р. за період з 01.07.2011 р. по 22.07.2011 р. на суму 415 489,55 грн., №6 від 22.07.2011 р. за період з 01.07.2011 р. по 22.07.2011 р. на суму 412 859,14 грн., на загальну суму 2 359 283,74 грн.

Факт оплати позивачем послуг ТОВ «РІП»підтверджується банківськими виписками, які також наявні в матеріалах справи.

ТОВ «РІП», у свою чергу, виписало позивачу податкові накладні від 21.07.2011 р. №337 на суму 458 112,44 грн., від 21.07.2011 р. №338 на суму 434 782,61 грн., від 21.07.2011 р. №339 на суму 325 894,11 грн., від 22.07.2011 р. №340 на суму 312 145,89 грн., від 22.07.2011 р. №341 на суму 415 489,55 грн., від 22.07.2011 р. №342 на суму 412 859,14 грн., а всього на загальну суму 2 359 283,74 грн.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини щодо відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вказаних господарських операцій знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Так, за змістом п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до приписів п. 198.6 цієї ж статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Слід також зазначити, що відповідно до п.4 ч.1 ст.7 КАС України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч. 4, 5 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У даній справі суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керуючись наведеними нормами Податкового кодексу України, та беручи до уваги доводи податкової інспекції, відповідно до яких спірні договори підписані особами, які не є директорами зазначених підприємств -контрагентів позивача, зважаючи на відсутність таких підприємств за місцезнаходженням та відсутність інформації про наявність у них складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, дійшов висновку, що податкові накладні, виписані такими підприємствами не є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Водночас, статтею 1 вказаного Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що будь-які документи, (у тому числі договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору дослідженню судами підлягала перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Відтак, з метою перевірки факту здійснення позивачем господарських операцій, які стали підставою для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, судам попередніх інстанцій слід було дослідити первинну документацію та інші документи на предмет їх відповідності вимогам податкового законодавства України, правомірності їх складання, та виключно після цього робити висновки відносно фактичності виконання сторонами договірних зобов'язань.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані належним чином судами попередніх інстанцій, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза»задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012 р. у справі №2а-17523/11/2670 скасувати.

Справу №2а-17523/11/2670 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.