Ухвала суду № 29933811, 27.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/91015/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Господарського суду Запорізької області від 13.11.2007

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010

у справі № 13/146/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишевський комбікормовий завод»

до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 13.11.2007 р. (суддя -Серкіз В.Г.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Туркіна Л.П., судді: Кожан М.П., Проценко О.А.), задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Куйбишевський комбікормовий завод»(надалі - позивач, ТОВ «Куйбишевський комбікормовий завод») до Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (надалі -відповідач, Куйбишевська МДПІ): визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 29.06.2006 р. № 0000282302/0 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 12 995,50 грн. та штрафних санкцій в сумі 6 497,75 грн. Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач правомірно шляхом подання уточнюючого розрахунку здійснив коригування валових витрат 2004-2005 рр., збільшивши їх на суму амортизаційних відрахувань, не відображених в попередніх податкових періодах.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та в задоволенні позову відмовити.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної із сторін даної справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Куйбишевської МДПІ було проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Куйбишевський комбікормовий завод»за період з 01.07.2004р. по 31.03.2006 р., про що складено акт від 29.06.2006 р. № 145/23-014/00688290. Перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 25.05.1997 р. № 283/97-ВР (надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств») позивачем занижено податок на прибуток в сумі 13 164,00 грн.

Позиція податкового органу полягає в тому, що заниження валових витрат виникло за рахунок того, що в II кварталі 2005 р. ТОВ «Куйбишевський комбікормовий завод»на підставі уточнюючого розрахунку задекларував у складі валових витрат самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів в сумі 112 800,00 грн., а саме: амортизаційні відрахування, не показані в попередніх податкових періодах. Згідно даних перевірки за період з III кварталу 2004 р. по I квартал 2005 р. підприємство повинно нарахувати амортизаційних відрахувань на суму 77 031,00 грн. В цьому ж періоді задекларовано амортизаційних відрахувань на суму 16 100,00 грн. Таким чином, позивач мав право скоригувати валові витрати лише на суму 60 931,00 грн. (77 041,00 -16 100,00). В порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підприємство безпідставно віднесло до валових витрат кошти в сумі 51 869,00 грн. (112800,00 -60 931,00 грн.).

На підставі акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2006р. № 0000282302/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 13164,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6 582,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної

енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпункт 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону визначає, що валові витрати включають суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно визначення витрат на основі Положень (Стандартів) Бухгалтерського обліку №16 «Витрати», амортизація є однією із складових витрат підприємства.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України від 20.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації,

такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

На підставі викладених правових норм позивач самостійно виявив помилки у показниках раніше поданих податкових декларацій, зокрема: декларації з податку на прибуток за 2004 рік (з урахуванням строків давності, передбачених ст.15 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») та надав декларації з податку на прибуток за 2005 р. із здійсненням у рядку 05.2 коригування валових витрат у зв'язку із самостійно виявленими помилками за результатами минулих податкових періодів в сумі 113 300 грн. Крім того, позивачем було надано уточнюючі розрахунки за 2004 р. та I квартал 2005 р. із виправленими показниками амортизаційних відрахувань.

Оскільки уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок прирівнюється до податкової декларації, то його показники з моменту подання розрахунку вважаються узгодженими та вносяться до даних особового рахунку платника податку. Право платника на подання уточнюючого розрахунку підтверджено також і пунктом 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якому передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання

з цього податку.

Положення наведеної норми не ставлять право платника подавати уточнюючий розрахунок за певний період в залежність від того, чи такий період перевірявся податковим органом.

Тобто, хоч період I квартал 2004 р. був раніше перевірений відповідачем, підприємство мало право на виправлення помилки, оскільки період виправлення не перевищує 1095 днів, що відповідає нормам ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В декларації про прибуток за 2005 р. позивачем було здійснено нарахування (коригування з урахуванням амортизаційних відрахувань) в сумі 113 300 за весь 2004 р. та I півріччя 2005 р., що підтверджується наданими позивачем розрахунками (а.с. 57). Однак, фактично при перевірці відповідачем необґрунтовано виключено із загальної суми (113 300грн.) показники I та II кварталів 2004 р. і II кварталу 2005 р., що призвело до виникнення розбіжностей та непідтверджених розрахунками висновків податкового органу.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що віднесення амортизаційних відрахувань наростаючим підсумком у розмірі 113 300 грн., не відображених в попередніх податкових періодах, шляхом надання уточнюючого розрахунку та коригування валових витрат в декларації наступних періодів у зв'язку із самостійно виявленими помилками з дотриманням є правомірним та відповідає положенням пп. 5.2.7 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Куйбишевської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 13.11.2007 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 р. у справі №13/146/07-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.