Постанова № 29934443, 06.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 березня 2013 р. № 820/283/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Голуб І.М.

представника відповідача - Сіренко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства фірма "КОНС" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство фірма "КОНС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби за №0000622223 від 21.08.2012 року та №000085223 від 16.11.2012 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що висновок відповідача щодо порушення ст.. 185, ст.. 188, ст.. 198 Податкового кодексу України відносно формування складу податкового кредиту є не обґрунтованим та таким, що суперечить нормам Конституції України та Податковому кодексу України, податкове повідомлення-рішення за формою «Р» за № 0000622223 від 21.08.2012 року на загальну суму 1 682,10 гривень з додатку на додану вартість у якому за основним платежем донараховано 1 601,26 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 80,84 гривень, а також податкове повідомлення-рішення за формою «Р» за № 000085223 від 16.11.2012 року на загальну суму 73,85 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями є винесеним з порушенням норм діючого законодавства України у сфері оподаткування.

В судовому засідання представник позивача позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ПП Фірма «Конс» зареєстроване 02.03.1993 року виконавчим комітетом Харківської міської ради. Перебуває на обліку як платник податку в Дергачівській МДПІ Харківської області Державної податкової служби №1715/29130 від 16.01.2008 р.

На підставі наказу № 251 від 13.07.2012 р., Дергачівською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства фірми «Конс з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «АZ-Харків» за період квітень, листопад 2011 року, ТОВ «Зондполітех» за період з січень, лютий, березень 2011 року, ТОВ «Пожежно-технічне підприємство «Брандмайстер» за період вересень 2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 23.07.2012 року за № 320/22-107/24347932 (а.с.10-18).

Так, із акта перевірки вбачається, що відповідачем визнано незаконним включення позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди 2011 року віднесення суми ПДВ за нікчемними правочинами по придбанню товарів на суму 1 601,26 гривень чим порушено ст. 185, 188, 198 Податкового кодексу України відносно формування складу податкового кредиту за відповідні періоди у 2011 році, оскільки підставою для включення вказаних сум до податкового кредиту стали, отримані від контрагентів позивача податкові накладні за отримані товари.

На підставі висновків акту перевірки від 23.07.2012 року за № 320/22-107/24347932, податковим органом видані позивачу оскаржувані у даній справі податкове повідомлення-рішення за формою «Р» за № 0000622223 від 21.08.2012 року на загальну суму 1 682,10 гривень з податку на додану вартість у якому за основним платежем донараховано 1 601,26 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 80,84 гривень, а також за результатом розгляду скарги ДПС у Харківський області, було донарахована штрафна санкція у розмірі 73,85 гривень та надіслане податкове повідомлення-рішення за формою «Р» за № 0000852223 від 16.11.2012 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Зондполітех» (продавець) та Приватним підприємство фірмою «Конс» (покупець) укладено договір №3111 від 31.01.2011 року, відповідно до умов якого продавець поставляє товар протягом п'яти банківських днів після отримання передоплати (а.с.60).

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які підписаними сторонами та які містяться в матеріалах справи (а.с.64).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Зондполітех» на адресу позивача (а.с.66).

Надані позивачем платіжні доручення (а.с. 67-68), засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) визначено, що товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля (а.с.61-63), яким володіє позивач на підставі договору оренди автомобіля (а.с.51-52).

Товарно - матеріальні цінності були отримані ОСОБА_4 що підтверджується наявними у матеріалах справи довіреностями виписаних приватним підприємством фірмою «Конс» (а.с.54-59).

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «AZ-Харків» письмовий договір не укладався. Поставка товарно - матеріальних цінностей відбувалась на підставі рахунків-фактур виписаних ТОВ «AZ-Харків» на адресу позивача (а.с.69-70).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними які підписаними сторонами та які містяться в матеріалах справи (а.с.71).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «AZ-Харків» на адресу позивача (а.с.72).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля (а.с.73-74).

Повну сплату придбаних товарно - матеріальних цінностей позивав позивач підтвердив платіжними дорученнями (а.с.75).

Між позивачем та ТОВ «Пожежно-технічне підприємство «Брандмайстер» було укладено договір про надання послуг № 21/01-11 від 25 січня 2011 року щодо придбання та встановлення металевих дверей (протипожежних), які позивачу необхідно було встановити на виконання припису про усунення порушень вимог пожежної безпеки виданого позивачу Міністерством надзвичайних ситуацій України державним пожежним наглядом.

Постачальником ТОВ «ПТП «Брандмайстер» було виписано на адресу позивача рахунок-фактуру (а.с.76).

Факт передачі товарно - матеріальних цінностей підтверджується видатковою накладною яка підписана сторонами (а.с.77).

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковою накладною, виписаною ТОВ «ПТП «Брандмайстер» на адресу позивача (а.с.78).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується подорожнім листом службового легкового автомобіля (а.с.79).

Повну сплату придбаних товарно - матеріальних цінностей позивав позивач підтвердив платіжним дорученням (а.с.80).

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, оснівною діяльністю ППФ «Конс» є виробництво автофургонів, виготовлення металевих конструкцій, ремонт та модернізація автотранспорту. Таким чином, придбані товарно - матеріальні цінності позивачем у ТОВ «АZ-Харків» та ТОВ «Зондполітех» використовувались позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується актами списання та нормативними составами продукції.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.11. ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані контрагентами рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Суд зазначає, що усі висновки, які відображені в акті перевірки ґрунтуються на інформації, яка надійшла від іншого податкового органу стосовно контрагентів та не ґрунтуються на порушеннях щодо оформлення первинної документації позивача.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що невикористання послуг в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних послуг, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що наявними у справі документами доведено наявність ділової мети та фактичне виконання господарських операцій за вказаним правочином, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов'язаності сторін перелічених правочинів, використання послуг у власній господарській діяльності, відсутність підстав для висновку про вказаного договору або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 23.07.2012р. № 320/22-107/24347932 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення прийняті Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби форми "Р" від 21.08.2012 року №0000622223 та від 16.11.2012 року №0000852223 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства фірма "КОНС" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити

Скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби форми "Р" від 21.08.2012 року №0000622223 та від 16.11.2012 року №0000852223.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства фірма "КОНС" сплачений судовий збір у розмірі 114.70 грн., (сто чотирнадцять грн., 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 11 березня 2013 року.

Суддя Єгупенко В.В.