Постанова № 29934507, 27.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2013 р. № 820/380/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Короткової О.В.,

за участю секретаря Кікояна Г.О. та представників

позивача: Останіна К.Ю.,

відповідача: Курченко К.В., Лутая О.Г., Рождественського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЯ 77»

до Харківської обласної митниці

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙЯ 77» (далі - позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської обласної митниці (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. №123 та від 10.12.2012 р. №128.

Представник позивача, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що Харківською обласною митницею допущено порушення законодавства при визначенні суми грошових зобов'язань підприємства, що призвело до прийняття необґрунтованого податкового повідомлення-рішення. Так, на думку позивача, в ході перевірки, оформленої актом від 16.11.2012 р. №0050/12/807000000/36458760, перевіряючий орган дійшов неправильного висновку про те, що антидемпінгові заходи, встановлені рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 р. №АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки», підлягають застосуванню протягом усього строку, на який вони запроваджувались, не зважаючи на зупинення дії цього рішення ухвалою суду про забезпечення адміністративного позову протягом періоду з 05.11.2009 р. по 21.01.2010 р. Позивач вважає, що оскільки на момент здійснення ним митних операцій відповідні положення рішення №АД-216/2009/4402-37 не підлягали застосуванню, подальше відновлення дії цього рішення не може мати наслідком донарахування відповідних платежів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає, що з огляду на встановлення судовими рішеннями, що набрали законної сили, правомірності рішення №АД-216/2009/4402-37, антидепіногові заходи підлягають застосуванню протягом усього строку, на який вони запроваджувались.

Суд, розглянувши та дослідивши всі подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.351 Митного кодексу України, наказу Харківської обласної митниці від 30.10.2012 р. №1009 «Про проведення перевірки», співробітниками митної служби було проведено невиїзну документальну перевірку фактів митного оформлення позивачем товару «шприци з полімерних матеріалів з голками або без голок» за період з 01.03.2010 р. по 15.09.2010 р. та з 25.11.2010 р. по 16.03.2011 р., за результатами якої складений акт від 16.11.2012 р. №0050/12/8070000000/36458760.

Перевіркою встановлено порушення вимог законодавства України в галузі митної справи у зв'язку з несплатою антидемпінгового мита, що призвело до порушення вимог Митного кодексу України, Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» в частині повноти сплати антидемпінгового мита за імпорт товарів, в результаті чого було занижено податкові зобов'язання на суму 1.200.931,61грн., в тому числі: антидемпінгового ввізного мита - 1.200.931,61грн., податку на додану вартість - 0,00 грн.

Не погодившись із викладеними в акті перевірки висновками, позивач звернувся до митного органу із запереченнями від 28.11.2012 р., які висновком від 28.11.2012 р. №14/01-14991 були залишені без задоволення.

На підставі вказаного акту перевірки Харківською обласною митницею було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. «Р» №123, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 1.499.221,52 грн., у тому числі за основним платежем - 1.200.931,60 грн., та за штрафними санкціями - 298.2899,91 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення було прийнято нове - від 10.12.2012 р. №129, яким визначено позивачу суму податкових зобов'язань за платежем: антидепінгове мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності у розмірі 1.200.931,61 грн.

Перевіряючи зазначене рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем на підставі митних декларацій та документів під час зупинення дії рішенння було ввезено на митну територію України товар «шприци з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних об'ємом 5 мл та 10 мл в режимі імпорту, за кодом 9018311000 згідно з УКТЗЕД за наступними митними деклараціями: від 07.09.2010 р. №МД807070001/2010/114790, від 01.12.2010 р. №МД807070001/2010/118751, від 17.12.2010 р. №МД807070001/2010/119441, від 03.02.2011 №МД807070001/2011/120765.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, країна походження зазначених товарів - Іспанія. Ставка ввізного мита на вказаний товар була визначена позивачем на рівні 0%.

У той же час, судом встановлено, що Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі 29.09.2009 р. було прийнято рішення №АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидепінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походження Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки», яким застосовано остаточні антидепінгові заходи щодо імпорту в Україну шприців з полімерних матеріалів з голками або без голок, двокомпонентних та трьохкомпонентних: об'ємом 2 мл, 5 мл, 10 мл походженням з Китайської Народної Республіки, об'яємом 5 мл, 10 мл, походженням з Королівства Іспанія, об'ємом 10 мл походженням із Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, об'ємом 10 мл походженням з Федиративної Республіки Німеччина, про що 06.10.2009 р. у №183 газети «Урядовий кур'єр» було розміщене відповідне повідомлення.

Відповідно до п.5 названого рішення, останнє набирає чинності через 30 днів з дня опублікування повідомлення про нього в газеті «Урядовий кур'єр». Отже зазначене рішення набрало чинності 05.11.2009 р.

Крім того, судом встановлено, що дію зазначеного рішення в якості забезпечення адміністративного позову було зупинено ухвалою окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2010 р. у справі №2а-3851/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фогт Медікал Логістік», Товариства з обмеженою відповідальністю «Медік-О-Планет», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм» до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство економіки України, Відкрите акціонерне товариство «Гемопласт», Закрите акціонерне товариство «Тюмень-Медіко-Сміла») про визнання протиправним та скасування рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37 «Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну шприців походженням з Королівства Іспанія, Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, Федеративної Республіки Німеччина і Китайської Народної Республіки». У подальшому зазначені заходи забезпечення позову було скасовано постановою суду Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 р.

Судом також встановлено, дію зазначеного рішення було зупинено ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 р. назване рішення було скасоване, а відтак також не діяло.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2011 р. у справі № К-40593/10 вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010 р. - скасовано; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2010 р., якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено, залишено в силі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що даний спір виник в результаті неоднакового застосування сторонами вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, у той час, як спір щодо фактичних обставин у справі між сторонами відсутній.

Так, позивач вважає, що у той час, коли дію спірного рішення було зупинено в якості забезпечення адміністративного позову, ставки антидемпінгового мита, передбачені таким рішенням, не застосовувались.

При цьому, позивач, вказує на положення ст.58 Конституції України, якими передбачено, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. У зв'язку із цим, позивач зазначає, що з огляду на правомірність митного оформлення товару під час зупинення дії рішення, подальше відновлення дії зазначеного рішення не може мати наслідком донарахування несплачених сум антидемпінгового мита.

Вимогами ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З правового аналізу наведених процесуальних норм та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Так, запроваджений в Кодексу адміністративного судочинства України інститут забезпечення адміністративного позову за європейською термінологією адміністративного права є інститутом попереднього судового захисту. Метою засобів забезпечення позову є гарантування виконання постанови адміністративного суду і забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

За правовою концепцією Кодексу адміністративного судочинства України, подання адміністративного позову або відкриття провадження в адміністративній справі саме по собі не зупиняє дії рішення суб'єкта владних повноважень. Зупинити дію цього рішення чи окремих його положень на час провадження в адміністративній справі може лише суд у порядку забезпечення адміністративного позову. Зупиняючи дію рішення суб'єкта владних повноважень, суд може вказати на необхідність повернення ситуації, яка існувала до прийняття рішення суб'єктом владних повноважень або до початку його виконання чи виконання окремих його положень.

У даному випадку, ухвалами судів було зупинено дію рішення від 29.09.2009 р. №АД-216/2009/4402-37, що мало наслідком у періоді з 12.03.2010 р. по 15.09.2010 р. та з 01.11.2010 р. по 16.03.2011 р. звільнення суб'єктів господарювання від виконання вимог цього нормативного акту. За своєю правовою природою, таке зупинення мало тимчасовий характер дії - на період розгляду судом відповідної справи та вирішення правомірності спірного нормативного акту. Саме ж звільнення було обумовлено ймовірним ускладненням відновлення попереднього стану позивачів у справі, в разі задоволення адміністративного позову.

Отже, для суб'єктів господарювання, на яких поширювалась дія рішення від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37, обсяг прав та обов'язків залишався незмінним, як на момент дії цього рішення, так і на момент його зупинення. При цьому, проводити аналогію із припиненням дії нормативного правового акту, - в силу зміни законодавства, із зупиненням дії такого нормативно-правового акту у межах забезпечення адміністративного позову, із відповідними наслідками зворотної дії у часі, є помилковим.

Так, зміна чи скасування чинних норм права є процесом правотворчості, який притаманний суб'єктам законодавчої (підзаконодавчої) діяльності, тобто органам законодавчої влади, а не судової. Отже, рішення від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37 не втрачало чинності протягом всього часу існування спірних правовідносин, у зв'язку із чим посилання позивача на ст.58 Конституції України є необґрунтованим.

Обов'язок позивача по сплаті антидемпінгових платежів, встановлених рішенням від 29.09.2009 р. № АД-216/2009/4402-37, з огляду на чинність цього нормативно-правового акту протягом всього часу з моменту його прийняття, не нівелювався відповідними судовими рішенням про зупинення дії вказаного рішення, а по суті мало характер відкладальної дії, що було реалізовано відповідними податковими повідомленнями-рішеннями, правомірність яких оскаржується у рамках даної справи.

При цьому, слід зазначити, що прийняття митним органом спірних податкових повідомлень-рішень є реалізацією норм права, для застосування яких існували передумови, здійснено останнім у рамках наданих йому повноважень.

Відповідно до ст.81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з ст.88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

На підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що суд не вбачає наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158 - 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЯ 77» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В.Короткова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27 лютого 2013 року.