Ухвала суду № 29932551, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К/9991/66857/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Євгеюка О.Є.,відповідача:Красовського А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 р.

у справі №2а-5771/10/1770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»(далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі-відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено, визнано незаконним податкове повідомлення-рішення від 19.07.2007 р. №0000752341/0, відшкодовано з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено позапланову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 р., за результатами якої складено акт від 18.07.2007 р. №272/23-32358806.

На підставі складеного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2007 р. №0000752341/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2007 р. на 418 925 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судовими інстанціями було встановлено, що у ході проведення перевірки відповідачем було надіслано запит 25.05.2007 р. №1893/23-33 до ДПІ у Приморському районі м. Одеса щодо проведення зустрічної перевірки контрагента позивача ПП «Ерідан-Південь»з питань правовідносин з позивачем, у відповідь на який надійшла довідка від 14.06.2007 р., якою підтверджено проведення господарських операцій, а саме - поставку тріски, балансів та тирси, сплату. Вказаною довідкою було також підтверджено сплату позивачем суму податку на додану вартість у розмірі 423 149,56 грн. в ціні товару, сплату податку ПП «Ерідан-Південь»до бюджету, що підтверджено податковою декларацією за лютий, березень 2007 р. Відвантаження товарів підтверджено реєстрами накладних, перелік яких зазначено у довідці.

Судами було також встановлено, що ПП «Ерідан-Південь»є посередником у реалізації позивачу товарів від ТОВ «Леб-Сервіс».

На підтвердження включення до складу податкових зобов'язань ТОВ «Леб-Сервіс»суми податку з реалізованих товарів для ПП «Ерідан-Південь»було надіслано до ДПІ у Центральному районі М.Миколаєва запит на проведення зустрічної перевірки.

З отриманої відповіді від ДПІ у Центральному районі М.Миколаєва було встановлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ «Леб-Сервіс»неможливо, в зв'язку з тим, що дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Крім того, податковим органом було опитано ОСОБА_8, яка згідно реєстраційних документів являється керівником та засновником ТОВ «Леб-Сервіс». Так, згідно пояснень останньої ТОВ «Леб-Сервіс»зареєстровано на підставну особу, яка фактично ніяких документів, які б стосувалися діяльності ТОВ «Леб-Сервіс»не підписувала.

Наведені обставини, на думку податкового органу, свідчать про порушення позивачем вимог п.1.8. ст.1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 р. на суму 418 925,00 грн.

Із зазначеними висновками контролюючого органу обґрунтовано не погодився суд апеляційної інстанції з огляду на таке.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положеннями пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що у випадку, коли у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Судовими інстанціями було встановлено, що згідно договору від 10.01.2007 р. №ЕРД/ТС-7, укладеного між позивачем та ПП «Ерідан-Південь», останнє зобов'язалось поставити позивачу, а позивач прийняти та оплатити деревину дров'яну для технологічних потреб, баланси, тріску технологічну, опилки.

Протягом лютого-березня 2007 р. ПП «Ерідан-Південь»фактично поставив позивачу товар на загальну суму 2 538 897,36 грн., з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджено податковими накладними. Оплату за товар проведено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлень-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Між тим, надані позивачем документи, як то -податкові накладні, давали суду апеляційної інстанції підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому їх оцінка судом відповідає правильному застосуванню підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наявні у позивача податкові накладні у повній мірі виконують функції, покладені на них Законом України «Про податок на додану вартість», та підтверджують фактичність здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання або відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2011 р. у справі №2а-5771/10/1770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.