Ухвала суду № 29931801, 14.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/45965/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 08.04.2011 ВП № 11540101 про арешт грошових коштів, -

встановила:

У травні 2011 року управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради звернулося до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 08.04.2011 ВП № 11540101 про арешт грошових коштів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 позов управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради було задоволено частково. Скасовано постанову підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 08.04.2011 ВП № 11540101 в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 479, 16грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 11, 28грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 -без змін.

Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарги задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 19.02.2010 головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кудряшовою Н.Є. було відкрито виконавче провадження ВП № 11540101 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рубіжанським міським судом Луганської області № 2а-89/2008 від 30.01.2009 про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_3 4791, 60грн. недоплачених виплат на оздоровлення за 2004-2005, 2007 роки за рахунок Державного бюджету України. Державним виконавцем було встановлено 7 денний строк для добровільного виконання рішення суду. Управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради у встановлений строк, рішення виконано не було. В рамках виконавчого провадження у зв'язку з відмовою добровільного виконання судового рішення державним виконавцем винесено постанову від 08.04.2011 року ВП № 11540101 про арешт коштів боржника в межах суми 5282,04 грн., з яких: 4791,60 грн. - заборгованість за рішенням суду, 479,16 грн. - виконавчий збір, 11,28 грн. - витрати на проведення виконавчих дій. Грошові кошти знаходяться на цільовому розрахунковому рахунку позивача № 35413074000633 в УДК у м. Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860. Вказані обставини підтверджуються копією постанови про арешт коштів боржника.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Вимогами частин 1 та 2 статті 52 цього Закону визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що судове рішення про стягнення з управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на користь ОСОБА_3 недоплачених компенсаційних виплат на оздоровлення не було виконане боржником у добровільному порядку.

З метою виконання судового рішення головних державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до пункту 8 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.

Вимогами статті 23 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетні асигнування з Державного бюджету повинні витрачатися за бюджетними призначеннями і виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок № 35413074000633 КФК 090303 це загальний фонд, на якому рахуються кошти Державного бюджету, призначені для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно, на цьому рахунку знаходяться кошти, які надходять з Державного бюджету України і які на вказаному рахунку використовуються за цільовим призначенням, що підтверджується листом Головного управління Державного казначейства України в Луганській області від 18.04.2011 № 04-06/498.

Відповідно до частини 4 пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ», судові витрати, державне мито, штрафи, виконавчий збір, інші витрати на проведення виконавчих дій стягуються з рахунка, зазначеного у платіжній вимозі, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1139 «Оплата інших послу та інші видатки». У разі коли у затвердженому кошторисі боржника цей код економічної класифікації видатків не передбачений або коли за цим кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша ніж сума списання, або коли на дату надходження платіжної вимоги відсутні відкриті асигнування за цим кодом, безспірне списання здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким стягується основний борг.

Враховуючи вищенаведене законодавство, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про неможливість накладення арешту на грошові кошти управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, які знаходяться саме на рахунку № 35413074000633 КФК 090303, в частині списання витрат на організацію та проведення виконавчих дій та виконавчого збору.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 у справі за позовом управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 08.04.2011 ВП № 11540101 про арешт грошових коштів - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній