Ухвала суду № 29931083, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року м. Київ К-39638/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністратвиного суду від 08.06.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністратвиного суду від 10.11.2010 р.

у справі №2-а-60/10/1670

за позовом Приватного підприємства «Рідний ліс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання неправомірними дій, визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Рідний ліс»(далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -відповідач) про визнання неправомірними дій щодо проведення документальної невиїзної перевірки; визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.11.2009 р. №0005951502/0/3718.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2010 р., частково задоволено позовні вимоги: визнано нечинним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.11.2009 р. №0005951502/0/3718 у розмірі 44923,50грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на додану вартість позивача за період з травня по жовтень 2008 р., про що складено акт від 18.11.2009 р. №359/15-322/34450989.

Вказаним актом було зафіксовано порушення позивачем п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, п.п.1.7 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон «Про ПДВ»), у результаті чого по деклараціях з ПДВ за травень-жовтень 2008 р. завищено суму податкового кредиту на 29949,00грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2009 р. №0005951502/0/3718 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 44923,50грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Актом перевірки встановлено, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з ПП ОСОБА_4, ТОВ «Ресурс АВХ -2006 ЛТД», які, в свою чергу, не відображають податкові зобов'язання, що в результаті призвело до завищення позивачем податкового кредиту за травень -жовтень 2008 р. на загальну суму 29949,00грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума податкового кредиту з ПДВ, задекларована підприємством згідно податкових накладних, отриманих від ПП ОСОБА_4 на загальну суму 29116,00грн.: у травні 2008 р. - 6000,00грн., у червні 2008 р. -2000,00грн., у липні 2008 р. - 2838,00грн., у серпні 2008 р. -14400,00грн., у вересні 2008 р. -3878,00грн., податковий кредит у жовтні 2008 р. згідно податкової накладної від ТОВ «Ресурс АВХ -2006 ЛТД»від 17.10.2008 р. №498 на суму 833,33грн.

При проведенні аналізу контрагентів позивача контролюючим органом було встановлено, що ПП ОСОБА_4 за період з травня по вересень 2008 р. не подавав звітність до податкового органу, зобов'язання з ПДВ - не декларував, а ТОВ «Ресурс АВХ -2006 ЛТД»не подавав податкову звітність з січня 2009 р., а з тої яка подавался за 11 місяців 2008р. вбачається, що у нього відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Наведене, на думку контролюючого органу, свідчить про відсутність наміру у вказаних контрагентів на створення правових наслідків при здійснені господарської діяльності, а відтак відсутності права у позивача на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ПП ОСОБА_4 та ТОВ «Ресурс АВХ -2006 ЛТД».

Такі твердження відповідача були правомірно спростовані попередніми судовими інстанціями зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про ПДВ», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вратість за період з травня по жовтень 2008 р. були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Крім того, судами попередніх інстанцій обгрунтовано не взято до уваги твердження відповідача про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки було анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП ОСОБА_4 з огляду на те, що подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вратість саме по собі не тягне за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

З огляду на викладене, позивачем було правомірно включено суми податку на додану вартість, сплачені у ціні товарів (послуг) отриманих від ПП ОСОБА_5 та ТОВ «Ресурс АВХ -2006 ЛТД»до складу податкового кредиту, оскільки на підтвердження цих витрат позивачем було надано оформлені належним чином податкові накладні, як того вимагають приписи наведеного Закону.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністратвиного суду від 10.11.2010 р. у справі №2а-60/10/1670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.