Ухвала суду № 29930589, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року м. Київ К-31725/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Бухтіярова І.О. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 р.

у справі № 2-27/9630-2006А

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пансіонат «МОРЕ»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень і рішень про

застосування фінансових санкцій,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Пансіонат «МОРЕ»(далі -позивач, ВАТ «Пансіонат «МОРЕ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті (далі -відповідач, ДПІ в м. Алушті) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень і рішень про застосування фінансових санкцій.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті від 27.04.2006 р. № 0000892301/0, яким донарахований податок на прибуток підприємств у розмірі 38 300,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 12 540,00 грн., а всього на суму 50 840,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Алушті від 27.04.2006 р. № 0000902301/0 в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 64,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 32,00 грн., всього на суму 96,00 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Алушті від 27.04.2006 р. № 0000462303/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 25 685,00 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Алушті від 27.04.2006 р. № 0000472303/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 24 920 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 р. постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в м. Алушті, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Пансіонат «МОРЕ», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в м. Алушті було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ «Пансіонат «МОРЕ»за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р., за результатами якої складено акт № 578/23/19011733 від 13.04.2006 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого було встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2005 року на суму 41,00 тис. грн.; заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 43,0 тис. грн., у тому числі по періодах: за 1 півріччя 2005 року - на 20,1 тис. грн.; за 9 місяців 2005 року -на 32,0 тис. грн.; за 2005 рік на 43,0 тис. грн.; порушено п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за 2005 рік на 73 485 грн., в тому числі: липень 2005 року в сумі 14,00 грн., серпень 2005 року в сумі 70 742 грн.; вересень 2005 року в сумі 2053 грн., жовтень 2005 року в сумі 676 грн.; встановлено завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за червень 2005 року на суму 186 грн.; порушено п. 1.3 ст. 1, п. 3.5 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4,72 грн.; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, абз. «г» п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4,26 грн.; п. 3.4 ст.3, абз. «г»п.п.4.2.9 п.4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 25,26 грн.; порушено п. 11 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», а саме встановлено реалізацію алкогольних напоїв через три РРО, які зареєстровані у встановленому порядку та не зазначені у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями; порушено п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в України»- не оприбуткування готівки в касі підприємства в сумі 27 203,85 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, ДПІ в м. Алушті були прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0000391701/0 від 27.04.2006 року, яким донарахований податок з доходів фізичних осіб у розмірі 2 672,59 грн., і нараховані штрафні санкції у розмірі 5 345,18 грн., а всього на суму 8 017,77 грн., № 0000892301/0 від 27.04.2006 року, яким донарахований податок на прибуток підприємств у розмірі 38 300 грн. і нараховані штрафні санкції у розмірі 12 540 грн., а всього на суму 50 840 грн.; № 0000902301/0 від 27.04.2006 року, яким донарахований податок на додану вартість у розмірі 70 578 грн., і нараховані штрафні санкції у розмірі 35289 грн., а всього на суму 105 867 грн., а також рішення про застосування фінансових санкцій № 0000462303/0 від 27.04.2006 року, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 25 685 грн., за роздрібну торгівлю алкогольними напоями через електронний контрольно-касовий апарат, не зазначений у ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000472303/0 від 27.04.2006 року, яким нараховані штрафні санкції у розмірі 24 920 грн., за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали частково необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З акта перевірки вбачається, що перевіркою правильності визначення суми амортизації встановлено завищення суми амортизації на 149,2 тис. грн., внаслідок цього занижено податок на прибуток за 2005 рік на суму 383,0 тис. грн., при цьому відповідач посилається на п.п.8.1.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання. Витрат на придбання основного фонду -яхти «Хоробре серце»ВАТ «Пансіонат «МОРЕ»у грошовій, матеріальні або нематеріальній фірмах не понесло, а тільки засвідчено простим векселем від 27.10.2003 року № 3206270753 безумовне грошове зобов'язання підприємством сплатити протягом 86 місяців від дати складання векселя 160 000 доларів США.

Водночас, відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Підпункти 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 вказаного Закону визначають, що фінансовий лізинг (оренда) -господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 9 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Порядок сплати та склад лізингових платежів регулює Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ст. 16 цього Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконання договору лізингу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2001 року був укладений договір про оренду судна (нова редакція від 16.08.2001 р.), відповідно до якого СanaI Trading Associates -Орендодавець та позивач - Орендар домовились, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду судно на умовах, передбачених договором, Відповідно до п.1.2 договору вартість судна оцінена сторонами у сумі 103 000 доларів США. Відповідно до додаткової угоди № 1 від 18.08.2001 року до договору оренди судна від 16.08.2001 року вбачається, що сторони домовились про те, що строк оренди складає два роки (розділ 3); починаючи з дати оренди судна. Орендар сплачує Орендодавцю оренду плату у наступні розмірі: третій квартал 2001 року -88 000 доларів США, четвертий квартал 2001 року 18 000 доларів США. Перший квартал наступного року -6 000 доларів США, другий та третій квартали -12 000 доларів США, при цьому загальна сума орендної плати складає 160 000 доларів США (п.п.4.1 договору). Згідно п.п.17.3 договору, після закінчення строку дії оренди та сплати орендних платежів до Орендаря переходить право власності на судно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ «Пансіонат «МОРЕ»здійснювало роздрібну торгівлю алкогольними напоями на підставі ліцензій: Серія АА № 886491, термін дії з 23.07.2004 року по 23.07.2005 рік; Серія АА № 890285,термін дії з 01.06.2004 року по 01.06.2005 рік, яки були отримані на підставі п.7 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», в якому встановлювалось, що щорічна плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожне місце торгівлі становить 4000 грн., на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі -2000 грн., що і було сплачено позивачем за весь період дії цих ліцензій, тобто за цілий рік.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік і деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.2005 року були внесені зміни до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», у тому числі у п.7 ст.15, який викладений у новій редакції: щорічна плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 грн., за кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться в місці торгівлі; на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне місце торгівлі -2000 грн., а ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», була доповнена абзацом 6, який встановлює штрафні санкції за використання незазначеного у ліцензії електронного контрольно-касового апарату у розмірі 200 відсотків вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій) продукції, але не менше 1000 грн.

Проте, ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, отримані суб'єктом підприємницької діяльності до 31 березня 2005 року, не потребують переоформлення чи проведення перерахунку щоквартальних платежів. Тому неотримання позивачем додатків до ліцензії не призвело до негативних наслідків та не завдало збитків бюджету, отже, рішення про застосування відповідачем штрафних санкцій є протиправним.

Крім того, відповідно до п.4.8 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614, якщо сума коштів, виданих при проведенні товар чи рекомпенсацїї раніше оплаченої послуги, перевищує 100 грн., то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити: дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги); відомості про товар (послугу); суму виданих коштів; номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Такий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акт про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії суб'єкта підприємницької діяльності та зберігаються протягом трьох років. У разі відсутності у суб'єкта підприємницької діяльності бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахунковий операції.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті відхилити.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.02.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

Н.Є. Маринчак