Ухвала суду № 29930579, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року м. Київ К-58229/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Бухтіярова І.О. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р.

у справі № 2-а-7457/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Україна»(далі -позивач, ТОВ «Барлінек Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі -відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2008 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлень-рішень від 24.12.2007 р. № 0000882330/0, від 21.01.2008 р. № 0000882330/1, від 21.03.2008 р. № 0000882330/2, від 28.05.2008 р. № 0000882330/3.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р. постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Барлінек Україна», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Вінниці провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Барлінек Україна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за період з 01.08.2007 року по 01.10.2007 року, за результатами якої складено акт № 2258/2330/33088794 від 17.12.2007 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження позитивного значення суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2007 року на суму 632 495,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007 р. №0000882330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 822 244,00 грн., у тому числі за основним платежем -632 495,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією -189 749,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно пункту 1.11 статті Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон) податкова декларація, розрахунок -документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно пункту 5.1 статті 5 цього податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, в декларації за жовтень 2007 року в рядку 8 розділу І «Податкові зобов'язання»та в Додатку №1 до декларації сума податку на додану вартість за вересень 2007 року в сумі 657 681,00 грн. була включена до податкового зобов'язання і фактично сплачена позивачем шляхом зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, врахованих у зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів в порядку підпункту 7.7.3 та підпункту «а»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Водночас, вищевказана сума податку на додану вартість та сума податку (основний розмір) в розмірі 632 495,00 грн., що міститься в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, як вбачається з пункту 3.2.1 акта перевірки та додатку №1 до декларації ТОВ «Барлінек Україна»з податку на додану вартість за жовтень 2007 року «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість», має одну і ту ж саму базу нарахування, а саме по операції з продажу дошки ясеневої та дубової, фрези дубової ТОВ «Барлінек Інвест»згідно податкової накладної №3487 від 30.09.2007 р.

Отже, одна і та ж сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначена двічі, що суперечить вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, згідно частини 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Як вбачається з картки особового рахунку, ТОВ «Барлінек Україна»здійснив сплату задекларованих зобов'язань з податку на додану вартість згідно декларації за жовтень 2007 року з урахуванням коригування декларації за вересень 2007 року. А тому, його обов'язок зі сплати даного податку за вересень 2007 року був припинений, і була відсутня база для нарахування штрафної (фінансової) санкції відповідно до підпункту «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, по податку на додану вартість за період з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, про що був складений акт від 23.05.2008 року №1083/2310-33088794. В пункті 3.1.5 акта перевірки підтверджено правильність коригування раніше поданої декларації за вересень 2007 року в складі декларації за жовтень 2007 року, змін до показників декларації не внесено.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В2»від 26.10.2007 року № 0000632330/0, яким збільшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2007 року та липень 2007 року на 660 833,00 грн.

При цьому вищевказана сума відповідно до підпункту 7.7.3 та підпункту «а»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мала бути врахована у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

До того ж, як вбачається з акта перевірки від 17.12.2007 року № 2258/2330/33088794, перевіркою охоплено податкові періоди -серпень та вересень 2007 року. Розділом 4 акта перевірки підтверджено позивачу суму бюджетного відшкодування за серпень 2007 року в сумі 776 196 грн.

А відтак, в будь-якому наступному податковому періоді, в якому була б позитивна різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, сума згідно податкового повідомлення-рішення форми «В2»мала б бути врахована при зменшенні податкового зобов'язання.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2008 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці відхилити.

2.Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.08.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

Н.Є. Маринчак