Ухвала суду № 29930577, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" березня 2013 р. м. Київ К-56/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Бухтіярової І.О. Маринчак Н.Є.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

на постанову господарського суду Київської області від 13.07.2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року

у справі № А18/225-07

за позовом Корпорації "Укртрансбуд"

до 1. Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області,

2. Головного управління Державного казначейства в Київській області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

В С Т А Н О В И В :

Корпорація "Укртрансбуд" (далі -позивач) звернулась до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі -відповідач 1, МДПІ), Головного управління Державного казначейства в Київській області (далі -відповідач 2, ГУ ДКУ в Київській області) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

Постановою господарського суду Київської області від 13.07.2007 року позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 року апеляційну скаргу МДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідач 1, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої на апеляційної інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що корпорація "Укртрансбуд" виконує будівельно-монтажні роботи щодо зняття енергоблоків чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття»на екологічно безпечну систему, які виконуються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, що надається на безоплатній та безповоротній основі для реалізації міжнародної програми - Плану здійснення заходів на об'єкті «Укриття»відповідно до Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття»в Україні та Угоди про грант (проект ядерної безпеки Чорнобильської АЕС) між Європейським банком реконструкції та розвитку, Урядом України і Чорнобильською АЕС.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду першої інстанції позивач мотивував свої вимоги тим, що Іванківською МДПІ не здійснено передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»заходів для повернення позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ, а саме не надано органам Державного казначейства висновок про підтвердження сум бюджетного відшкодування, зокрема, 20.01.2006 року Корпорація «Укртрансбуд»подала податкову декларацію з ПДВ за грудень 2005 року, відповідно до якої бюджетне відшкодування за звітний період визначене в сумі 286455 грн. Після перевірки податковою інспекцією правильності визначення суми бюджетного відшкодування 15.12.2006 року на рахунок позивача було перераховано з Державного бюджету України 240308 грн., невідшкодованою залишилась сума 46147 грн.

В свою чергу, суми бюджетного відшкодування підтверджені в повному обсязі МДПІ в акті документальної перевірки корпорації «Укртрансбуд»від 29.09.2006 року № 69/23/31071140 та підтверджуються податковими деклараціями з ПДВ за кожен місяць 2006 року та за січень-березень 2007 року.

Таким чином, апеляційна інстанція погодилась з висновком суду першої інстанції, що загальна сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у встановлені п. 11.23 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»строки складає 2006170 грн.

Колегія суду не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 29.10.08 № 571/10 Голова правління корпорації "Укртрансбуд" звертався до суду апеляційної інстанції із клопотанням про закриття провадження у справі. Обгрунтовуючи вищевказане клопотання тим, що в процесі провадження апеляційної скарги МДПІ визнала законність рішення господарського суду Київської області від 13.07.2007 року у справі № А18/225-07 та відшкодувала корпорації "Укртрансбуд" суму відшкодувань у повному обсязі.

В той же час, суд апеляційної інстанції не дослідив питання щодо обґрунтованості заявленого клопотанням про закриття провадження у справі, та не розглянув його по суті.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не буди встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи суду апеляційної інстації необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230, 231 - Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак