Ухвала суду № 29930574, 12.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2013 року м. Київ К-30390/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Бухтіярова І.О. Маринчак Н.Є.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 р.

у справі № 2-31/4007-2007А

за позовом Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Кооперативне гуртово-роздрібне торгівельне підприємство (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі -відповідач, ДПІ у м. Сімферополі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі № 0011782301/0 від 07.09.2006 р. та № 0011792301/0 від 07.09.2006 р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 р. постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Сімферополі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Сімферополі було проведено виїзну планову документальну перевірку Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої складено акт від 23.08.2006 р. № 4823/23-2/01757107.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: п.п. 5.2.1 п. 5.1. п.п .5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 4-й квартал 2004 р. на 18 910,00 грн., за 1-й квартал 2005 р. на суму 25 535,00 грн., за 2-й квартал 2005 р. на 11 725,00 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме здійснювалось нарахування податку на додану вартість не в повному обсязі за жовтень 2004р., за листопад 2004р., за грудень 2004 р., за березень - 2005 р., за квітень 2005 р., що привело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 452 грн.

На підставі вказаного акта, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0011792301/0 від 07.09.2006 р про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 13 041,00 грн., у тому числі 9 315,00 грн. за основним платежем та 3 726,00 грн. за штрафними санкціями, та № 0011782301/0 від 07.09.2006 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 11 178,00 грн., у тому числі 7452,00 грн. за основним платежем та 3 726,00грн. за штрафними санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перервіряємому періоді позивачем були придбані товари у підприємства «Надія»на загальну суму 44 712,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 7 452 грн.

При цьому факт придбання позивачем у підприємства «Надія»лікеро-горілчаних виробів за спірний період підтверджуються документально, а саме: договір купівлі-продажу від 03.11.03 р. укладений між позивачем та підприємством «Надія»; договір поставки №032/КП від 14.03.05 р., накладні; податкові накладні, в яких містяться відомості про отримання товару, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2003-2004 р.р. та 2004-2005 р.р. Крім того, матеріали справи свідчать про подальшу реалізацію придбаної від підприємства «Надія»продукції іншим суб'єктам господарювання.

Крім того, як встановлено судами, на момент проведення перевірки рішення суду про визнання недійсними з часу реєстрації установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Надія»ще не існувало, воно було прийнято тільки 20.02.2007 р.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В підпункті 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Отже, право платника податку на податковий кредит виникає, якщо ним у звітному періоді сплачені суми податку на додану вартість у ціні товару (робіт, послуг), який придбавається у продавця, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно здійснив формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 р. та ухвала Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

Н.Є. Маринчак