Ухвала суду № 29930562, 25.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 року м. Київ К-24890/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністратвиного суду від 24.11.2009 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністратвиного суду від 06.09.2010 р.

у справі №2а-39688/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пальміра Інтернешнл»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про визнання недійсним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пальміра Інтернешнл»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова (далі -відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення від 31.12.2008 р. №0008942301.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010 р., частково задоволено адміністративний позов: скасовано рішення від 31.12.2008 р. №0008942301 в частині нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 16802,50грн. та стягнуто з Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита у розмірі 1,70грн. В решті позовні вимоги залишені без задоволення.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено перевірку позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт від 18.12.2008 р. №6905/20/31/23/33817424.

Вказаною перевіркою було зафіксовано порушення позивачем вимог п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі -Закону України «Про РРО»), а саме -встановлено непроведення розрахункових операцій по наданню послуг гри на гральному автоматі на суму 20,00грн. та поверненню виграшу у сумі 28,50 грн. через реєстратор розрахункових операцій; використання 49 гральних автоматів не обладнаних пристроями фіскальної пам'яті, тобто не переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій, а також п.13 ст.3 Закону України «Про РРО», а саме -незабезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у сумі 57,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення від 31.12.2008 р. №0008942301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17187,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16600,00грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт перевірки не містив жодних відомостей про проведення позивачем розрахункових операцій у розмірі, який би давав правові підстави для застосування штрафу у сумі 16600,00грн.

З такими висновками судів погоджується колегія суддів Вищого адміністратвиного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про РРО», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно п.1 ст.17 Закону України «Про РРО», за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Актом перевірки встановлено, що здійснені позивачем під час перевірки розрахункові операції по наданню послуг з гри на гральному автоматі у сумі 20,00грн. та повернення виграшу в сумі 28,50грн. не були проведені через реєстратор розрахункових операцій, в частині названого порушення акт перевірки підписаний позивачем без заперечень. Крім того, вказані обставини були підтверджені представником позивача та свідком в судовому засіданні.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції обгрунтовано прийшли до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування спірного рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 242,50грн.

Що стосується використання позивачем 49 гральних автоматів, необладнаних пристроями фіскальної пам'яті, колегія суддів Вищого адміністратвиного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем штрафні (фінансові) санкції були застосовані до позивача на підставі п.1 ст.17 Закону України «Про РРО», при цьому з пояснень представника відповідача вбачається, що штраф застосований до позивача на підставі п.2 ст.17 вказаного Закону.

Так, з приписів п.1 ст.17 Закону України «Про РРО»слідує, що базою для нарахування передбаченого цим пунктом штрафу є обсяг розрахункових операцій, які були проведені без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт перевірки не містить жодних відомостей про проведення позивачем розрахункових операцій у розмірі, який би давав правові підстави для застосування штрафу у сумі 16600,00грн., а отже суди попередніх інстанцій обгрутовано прийшли до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16600,00грн.

Також, колегія суддів Вищого адміністратвиного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у скасуванні рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 202,50грн. з огляду на наступне.

Відповідно до п.13 ст.3 Закону України «Про РРО», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Статтею 22 Закону України «Про РРО»встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено актом перевірки, сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала -5921,50грн., при цьому сума готівкових коштів, зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на момент проведення перевірки складала -5950,00грн., тобто невідповідність становить 28,50грн.

Отже, правомірними є висновки суду першої та апеляційної інстанцій про порушення позивачем п.13 ст.3 Закону україни «Про РРО», за що до останнього застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 202,50грн.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2019 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністратвиного суду від 06.09.2010 р. у справі №2а-39688/09/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.