Ухвала суду № 29930554, 11.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-28265/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суд від 02.08.2010 р.

у справі №2-а-2592/10/2070

за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору виробничого підприємства

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2010 р., задоволено адміністративний позов Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового червоного прапору виробничого підприємства (далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -відповідач). Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 04.09.2009 р. №0001540854.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21.08.2009 р. №2781/23-106/14308894, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 2.8, п. 3.5, п. 3.6, п. 7.9, п. 7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, а саме - встановлено випадок видачі грошових коштів по видатковому касовому ордеру, та платіжній відомості працівнику підприємства, який знаходився у цей день у закордонному відрядженні, а також виявлено перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2009 р. №0001540854 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 171 036, 28 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи питання про правильність застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з судами про необхідність застосування приписів Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ст. 241 цього ж Кодексу встановлено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Фінансові санкції, передбачені ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, а отже за своєю природою є адміністративно господарськими у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637 після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суд від 02.08.2010 р. у справі №2-а-2592/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.