Ухвала суду № 29930552, 04.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2013 р. м. Київ К-11487/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника відповідача-1 Чайнюк О.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (правонаступника Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції)

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2010

у справі №2-а-3392/2/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпо»

до 1) Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, 2) Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2010, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000322306/0/46986 від 24.07.2008. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Альпо»27366 грн. заборгованості з бюджетного відшкодування за квітень 2008 року з податку на додану вартість.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на правонаступника Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Тернопільської області Державної податкової служби та Головного управління Державного казначейства України в Тернопільській області на правонаступника Управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем-1 проведено виїзну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01.04.2008 по 30.04.2008, за наслідками якої складено акт №8659/23-623/32549973 від 18.07.2008, згідно якого відповідно до акта про не допуск працівників податкового органу до проведення позапланової виїзної перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень місяць 2008 року №308 від 23.05.2008, в порушення пп.7.7.2 а), пп.7.7.5 п.7.7, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума бюджетного відшкодування за квітень 2008 року складає 0 грн., підтвердити правильність визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень місяць 2008 року немає можливості у зв'язку з ненаданням необхідних документів.

На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0000322306/0/46986 від 24.07.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 року на 27366,00 грн.

За висновками акта перевірки позивачем за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 здійснювалась реалізація товарно-матеріальних цінностей за договірними цінами, які більш як на 20 відсотків були меншими ніж звичайні ціни, що склалися на ринку. Позивачем відмінність ціни на товари пояснювалось акційним розпорядженням залишків відповідного товару, а також продажем пошкодженого товару, однак документів, що свідчать про наявність знижок на товар, маркетингової політики, у т.ч. при просуванні товарів на ринках та інших документів, що можуть суттєво вплинути на ціну товару до перевірки надано не було.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту - не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 вказаної статті встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі продажу товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з пунктом 1.18 ст. 1 цього Закону звичайні ціни застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідачем при проведенні перевірки встановлено факт продажу товариством ідентичних товарів із застосуванням різних цін, зокрема реалізацію продукції разовим покупцям (неплатникам ПДВ) за цінами, нижчими від цін реалізації продукції платникам ПДВ.

Дослідження щодо визначення звичайної ціни в порядку, встановленому пунктом 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто визначення цін, що склалися на ринку ідентичних товарів у співставних умовах продажу, в акті перевірки не наведені, а доводи позивача, що різниця в цінах реалізації викликана акційним продажем залишків товару та продажем пошкодженого товару відповідачем в судовому процесі не спростовані.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не виконано покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доказування правомірності свого рішення.

При цьому судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано висновки судово-бухгалтерської експертизи від 29.10.2008 №6-730, за якими документами бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується задекларована сума бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за квітень 2008 року в розмірі 27366 грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для їх скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 10.12.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2010 -без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук