Ухвала суду № 29929513, 12.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року справа №2а/1270/10146/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року по справі № 2а/1270/10146/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська металургійна компанія» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Східно-Українська металургійна компанія» 20 січня 2012 року звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Алчевської ОДПІ Луганської області, про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 14.08.2012 № 0001292310. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська металургійна компанія» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 666 грн. 70 коп. (шістсот шістдесят шість грн. 70 коп.).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Позивач, представники позивача, відповідача в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Східно-Українська металургійна компанія» зареєстровано 30.08.2000 виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у відповідача (арк. справи 8-13).

21.03.2011 ТОВ «СУМК» подало до Алчевської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, де в рядку 17 колонка «Б» зазначило суму податкового кредиту 884057 грн. (арк. справи 57-58). Згідно з додатком № 5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податковий кредит сформовано, в тому числі, за рахунок контрагента - ПП «Егеста», обсяг постачання (без ПДВ) - 333333,33 грн., сума ПДВ - 66666,67 грн. (арк. справи 59).

На підставі наказу від 04.07.2012 № 340 Алчевською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СУМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Егеста» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт від 27.07.2012 № 739/223-31036608 (арк. справи 20-34).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ «СУМК» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 по взаємовідносинам з контрагентом - ПП «Егеста» на суму 66666,67 грн., у тому числі за лютий 2011 року - 66666,67 грн.

Висновок зроблений на підставі акту перевірки Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 327/236-37156841 ПП «Егеста», відповідно до якого за вказаним підприємством не зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, підприємство не є землекористувачем, за ним не зареєстровано транспортних засобів, чисельність працюючих у 1 кварталі 2011 року складала 1 особу. Згідно з актом перевірки господарські операції між ПП «Егеста» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Таким чином, на думку перевіряючих, товари ПП «Егеста» на адресу ТОВ «СУМК» фактично не поставлялися, та, відповідно, придбання таких товарів не відбувалося.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310, згідно з яким ТОВ «СУМК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66667,67 грн., у тому числі за основним платежем - 66666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (арк. справи 35).

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням ДПС у Луганській області від 15.10.2012 № 16729/10-408 та рішенням ДПС України від 19.11.2012 № 5548/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (арк. справи 46-52).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абзацем 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Колегією суддів установлено, що сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 66666,67 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2011 позивач (покупець) уклав з ПП «Егеста» (постачальник) договір № 125 про постачання дроту електричного в асортименті (арк. справи 17-19).

У лютому 2011 року позивач отримав від контрагента - ПП «Егеста» визначений у договорі товар, на підтвердження чого контрагентом було видано позивачу податкову накладну від 28.02.2011 № 1 (арк. справи 14). На підставі вказаної податкової накладної позивачем було сформовано податковий кредит за лютий 2011 року в сумі 66666,67 грн. ТОВ «СУМК» повністю розрахувалося за ПП «Егеста» за поставлений товар. Таким чином, договір було повністю виконано як з боку ТОВ «СУМК», так і з боку ТПП «Егеста».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано суду накладну від 28.02.2011 № 1 (арк. справи 16), платіжне доручення від 16.03.2011 № 198 (арк. справи 69), лист щодо призначення платежу від 16.03.2011 № 42/03 (арк. справи 70), товарно-транспорту накладну (арк. справи 68), договір відповідального зберігання від 28.02.2011 № 2801 (арк. справи 72-74), акт приймання-передачі від 28.02.2011 (арк. справи 75), довідку від 04.01.2013 про перебування товару на балансовому обліку (арк. справи 61).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судами першої та апеляційної інстанції первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарської операції. Зазначені доводи є лише припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені.

Досліджені первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2013 року по справі № 2а/1270/10146/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Колегія суддів Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак