Ухвала суду № 29929515, 12.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Павлова З.М.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року справа №6а-23/12/1201 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суду у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 01 лютого 2013 року у справі № 6а-23/12/1201 за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Луганській області в особі Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення в ході виконавчого провадження ВП № 31724307, відкритого 03.04.2012 року, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання виконавчого листа № 2а-2331/11/1201, виданого Донецьким апеляційним адміністративним судом в частині зобов'язання УПФУ виплатити позивачу донараховану пенсію в сумі 87849 грн.; зобов'язання відповідача здійснити заходи щодо виконання заходів примусового виконання виконавчого провадження ВП № 33807704, відкритого 03.04.2012 року шляхом виконання дій, передбачених частиною 1 ст. 28, ст..ст. 75 та 89 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі виконавчого листа № 2а-2331/11/1201, виданого Донецьким апеляційним адміністративним судом, зобов'язавши Управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську сплатити йому донараховану пенсію в розмірі 87849,05 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ в Луганській області від 29.08.2012 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 33807704 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-2331/11/1201 про зобов'язання виплатити позивачу донараховану пенсію в сумі 87849,05 грн.

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 01 лютого 2013 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Третя особа - Управління пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги третьої особи зводяться до відсутності бюджетного фінансування на виконання рішення суду та неможливість його виконання самостійно третьою особою, оскільки Пенсійний фонд та його органи здійснюють видатки лише в межах бюджетних асигнувань.

Позивач, представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю тому, за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлене, що 03.04.2012р. державним виконавцем ВПВР УДВС Печоновою О.В. було відкрито виконавче провадження ВП №33807704 з примусового виконання виконавчого листа №2а-2331/11/1201, виданого 29.02.2012р. Донецьким апеляційним адміністративним судом про зобов'язання УПФУ м. Алчевська здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2, як інваліду Чорнобильської катастрофи, призначивши йому за період з 07.08.2009 року по 22.07.2011 року основний розмір її пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та виплатити ОСОБА_2 донараховані в результаті цього перерахунку суми пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом. Іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону ті інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підглядають примусовому виконанню.

Статтею 11 цього Закону передбачений обов'язок державного виконавця здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документ цим Законом.

29.08.2012 року Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-2331/11/1201 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Вимоги Закону України «Про виконавче провадження» містять вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного від стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку; передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконанню рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Органом державної виконавчої служби після відкриття виконавчого провадження не було здійснено жодних передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій щодо примусового виконання рішення (виконавчого листа) ні користь позивача ОСОБА_2

Відповідачем не були виконані вимоги, встановлені частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору з боржника у разі невиконання ним рішення у 7-денний строк, встановлений для самостійного виконання та статей 75 і 89 Закону України «Про виконавче провадження» щодо перевірки виконання рішення, накладання на боржника штрафів за невиконання рішення без поважних причин та звернення з поданням (повідомленням) до правоохоронних органів про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за навмисне невиконання судового рішення.

Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4.4.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою має право, зокрема, звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

У відповідності до ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою, зокрема, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Державний виконавець не скористався своїми правами відповідно до наведених норм КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» та не звертався до суду із заявою про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями Конвенції взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру. У справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі «Комнацький проти України» визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ЕТ8 №005 «Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод»).

Таким чином, відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною; яка ускладнює його виконання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги третьої особи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є правильним по суті, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 195, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Алчевську Луганської області - залишити без задоволення.

Постанову Алчевського міського суду Луганської області від 01 лютого 2013 року по адміністративній справі № 6а-23/12/1201 - залишити без змін.

Ухвала суду за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю. Чумак