Постанова № 29927293, 19.02.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року Справа № 49669/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бродівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба» до Державної податкової інспекції в Бродівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

СГ ТзОВ «Дружба» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Бродівському районі Львівської області, яким просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04.10.2010 року № 0000272311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 143409 грн., в тому числі основний платіж 54014 грн. та штрафні санкції 89395 грн., та від 05.10.2010 року № 0000282311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 555 грн., в тому числі основний платіж 370 грн. та штрафні санкції 185 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що у лютому 2009 року позивач реалізував основні засоби СГ ТзОВ «Правда» на суму 4450000 грн., в тому числі податок на додану вартість 741667 грн. Згідно з даними бухгалтерського обліку позивача, зокрема оборотно-сальдових відомостей по рахунку 10, відображено, що деякі основні засоби (Трактор CASE Мх 270, Плуг LAMKEN, Зернозбиральний комбайн CASE 2388Е), при придбанні яких податок на додану вартість віднесено до податкового кредиту, були реалізовані нижче залишкової вартості, відхилення між вартістю реалізації основних засобів та їх залишковою вартістю становить 270070 грн. (податок на додану вартість 54014 грн.). На думку суду, відповідач помилково прийшов до висновку, що податковий кредит в даному випадку повинен визначатись, виходячи не з договірної ціни, як це визначено у пп. 7.4.1 п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а із залишкової вартості, оскільки відповідно до п. 4.1 ст. 4 цього Закону базою обкладення податком є звичайна ціна, якою згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Відповідач безпідставно вважає залишкову вартість основних засобів їх звичайною ціною, оскільки договірна ціна основних засобів є вищою за вартість, визначену шляхом експертної оцінки. Також суд дійшов висновку, що в акті перевірки та у податковому повідомленні-рішенні від 05.10.2010 року № 0000282311/0 допущено описку, а саме замість ст. ст. 2, 3, 4 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» помилково зазначено п. п. 2, 3, 4, що відповідач не заперечив. Таким чином, на підставі неіснуючої норми Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» відповідач визначив до сплати позивачу податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку, який не регулюється Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок».

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не дослідив всебічно та в повному обсязі всіх обставин, які мають істотне значення для справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, що сума податку на додану вартість, яка припадає на неамортизовану вартість основних засобів, яка раніше була віднесена до податкового кредиту при придбанні основних засобів, має зменшуватися у податковому кредиті методом сторно на суму 54014 грн. та з відповідним відображенням коригування податкового кредиту (рядок 16 декларації з податку на додану вартість). Також апелянт зазначає, що в податковому повідомленні-рішенні від 04.10.2010 року № 0000272311/0 також зафіксована штрафна фінансова санкція за інше порушення податкового законодавства, яке відображене в акті перевірки (щодо договору на поставку цукру), але норми, відповідно до яких воно застосоване, такі ж, що і за описане вище порушення. Представник відповідача про це заявляв в додатковому запереченні на позовну заяву, але суд всупереч тому, що позивач заперечував лише частину податкового повідомлення-рішення, скасував його повністю. Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010 року № 0000282311/0, апелянт зазначає, що у зв'язку з допущеною помилкою внаслідок недосконалого функціонуванням нової версії інформаційно-аналітичної програми «АУДИТ» при винесенні даного податкового повідомлення-рішення з фіксованого сільськогосподарського податку за порушення ст. ст. 2, 3, 4 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» на суму 555 грн., допущена помилка, в результаті якої у рішенні визначено платіж «податок на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності», про що позивача було повідомлено. На думку апелянта недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття рішення, може бути підставою для визнання такого рішення недійсним лише коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення, а якщо рішення вцілому узгоджується з вимогами законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури його прийняття не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше і передбачено законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В період з 25.08.2010 року до 21.09.2010 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області було проведено планову виїзну перевірку СГ ТзОВ «Дружба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року до 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами якої був складений акт від 28.09.2010 року № 239/23-018/30124588.

В акті перевірки зазначено, зокрема в частині, що стосується оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження по загальній декларації за період з 01.10.2008 року до 30.06.2010 року, встановлено його заниження всього у сумі 1386515грн., в тому числі за лютий 2009 року на 96000 грн., за квітень 2009 року на 8000 грн., за березень 2009 року на 108000 грн., за травень 2009 року на 3000 грн.,за жовтень 2009 року на 206905 грн., за грудень 2009 року на 5776 грн., за січень 2010 року на 20687 грн., за лютий 2010 року на 820575 грн., за березень 2010 року на 68631 грн., за квітень 2010 року на 25808 грн., за травень 2010 року на 23133 грн. та завищено податковий кредит на суму 427681 грн., в тому числі у березні 2009 року на 96000 грн., у вересні 2009 року на 119000 грн., у січні 2010 року на 5776 грн., у лютому 2010 року на 206905 грн. Також зазначено про порушення п. п. 2, 3, 4 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», в результаті чого занижено фіксований сільськогосподарський податок на 370 грн., в тому числі за 2008 рік на 185 грн., за 2009 рік на 185 грн.,

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією в Бродівському районі Львівської області винесені податкові повідомлення-рішення від 04.10.2010 року № 0000272311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 143409 грн. (основний платіж 54014 грн. та штрафні санкції 89395 грн.), та від 05.10.2010 року № 0000282311/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 555 грн. (основний платіж 370 грн. та штрафні санкції 185 грн.).

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.10.2010 року № 0000272311/0, виходячи з наступного.

Перевіркою встановлено, що у лютому 2009 року СГ ТзОВ «Дружба» реалізувало основні засоби СГ ТзОВ «Правда» на суму 4450000 грн., в тому числі податок на додану вартість 741667 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з даними бухгалтерського обліку позивача, зокрема, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 10, відображено, що деякі основні засоби (Трактор CASE Мх 270, Плуг LAMKEN, Зернозбиральний комбайн CASE 2388Е), при придбанні яких податок на додану вартість віднесено до податкового кредиту, були реалізовані нижче залишкової вартості.

Відхилення між вартістю реалізації основних засобів та їх залишковою вартістю становить 270070 грн., податок на додану вартість 54014 грн.

Відповідно до змісту п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» базою обкладення цим податком є звичайна ціна.

Відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» звичайна ціна - це ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. А відповідно до пп. 1.20.5-1 цієї статті якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно вважає залишкову вартість основних засобів їх звичайною ціною, з таких підстав.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04.01.2010 року № 13 ОЗ, укладеним між СГ ТзОВ «Дружба» (продавець) та СГ ТзОВ «Правда» (покупець), позивач продав останньому основні засоби на загальну суму 4538000 грн., в тому числі податок на додану вартість 756333,33 грн.

При цьому така сума продажу є нижчою за залишкову вартість даних основних засобів.

Як зазначено в акті прийому-передачі до зазначеного Договору купівлі-продажу від 04.01.2010 року № 1303, вартість продажу Трактора CASE Мх 270 становить 350000,00 грн. (з ПДВ), вартість продажу Плуга LAMKEN становить 90000,00 грн. (з ПДВ), зернозбирального комбайна CASE 2388Е 600000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до експертної оцінки - Акта визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу від 22.12.2009 року № 348, вартість Трактора CASE Мх 270 складає 342000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до Акта визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу від 22.12.2009 року № 349, вартість Плуга LAMKEN складає 85000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно Акта визначення дійсної ринкової вартості транспортного засобу від 22.12.2009 року№ 347, вартість Зернозбирального комбайна CASE 2388Е становить 585000,00 грн. (з ПДВ).

Таким чином, договірна ціна основних засобів є вищою за вартість визначену шляхом експертної оцінки.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість тверджень відповідача про те, що податковий кредит в даному випадку повинен визначатись, виходячи не з договірної ціни, як це визначено у пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а виходячи із залишкової вартості.

Колегія суддів не бере до уваги доводів апелянта про те, що в податковому повідомленні-рішенні від 04.10.2010 року № 0000272311/0 також зафіксована штрафна фінансова санкція за інше порушення податкового законодавства, яке відображене в акті перевірки (щодо договору на поставку цукру), про що представник відповідача заявляв в додатковому запереченні на позовну заяву, але суд всупереч тому, що позивач заперечував лише частину податкового повідомлення-рішення, скасував його повністю, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте всупереч вимогам даної норми, Державна податкова інспекція в Бродівському районі Львівської області не навела жодних доводів правомірності свого рішення в цій частині та не надала доказів на їх підтвердження.

Щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 05.10.2010 року № 0000282311/0 колегія суддів зазначає наступне.

У вказаному податковому повідомленні-рішенні, як і в акті перевірки, допущено описку, а саме замість ст. ст. 2, 3, 4 Закону «Про фіксований сільськогосподарський податок», помилково зазначено пп. п. 2, 3, 4 і помилкового зазначено платіж «податок на прибуток підприємств, що перебувають в державній власності» замість «Фіксований сільськогосподарський податок».

Після виявлення цієї помилки відповідач 03.11.2010 року надіслав СГ ТзОВ «Дружба» рекомендований лист, у якому зазначив, що дані донарахування вважати за платежем «Фіксований сільськогосподарські податок» код платежу 160401.

Колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими доводи апелянта про те, що формальні порушення, а саме описки, допущені податковим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення, самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправним і скасування такого рішення.

СГ ТзОВ «Дружба» не надало суду жодних доказів відсутності факту порушення ним вимог ст. ст. 2, 3, 4 Закону «Про фіксований сільськогосподарський податок», що стало підставою для визначення йому податкового зобов'язання з цього податку.

Суд першої інстанції, скасовуючи зазначене податкове повідомлення-рішення, також не надав оцінки висновкам податкового органу з приводу даного порушення.

Колегія суддів враховує, що під час перевірки СГ ТзОВ «Дружба» працівниками податкового органу було встановлено порушення при нарахуванні та сплаті фіксованого сільськогосподарського податку за 2008, 2009 роки, в результаті того, що позивач використовував на території Паликорівської сільської сади 35 га резервного фонду, які розміщені під лінією високовольтної передачі. Перевіркою встановлено, що дані землі використовувалися під посів цукрових буряків, але їх площа не включена в розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2008 рік та 2009 рік, у результаті чого порушено вимог ст. ст. 2, 3, 4 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок».

Наведене підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 року № 0000282311/0 узгоджується з вимогами законодавства і прийняте відповідно до встановлених належним чином обставин, тобто є правильним по суті, а зазначені вище формальні порушення процедури, допущені при його прийнятті, не можуть бути підставою для його скасування, за наявності встановленого факту порушення позивачем вимог податкового законодавства.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бродівському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі № 2а-9347/10/1370 - скасувати в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бродівському районі Львівської області від 05 жовтня 2010 року № 0000282311/0 і прийняти нову постанову, якою в позові в цій частині відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Святецький

Постанова складена в повному обсязі 22.02.2013 року