Ухвала суду № 29897190, 07.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2013 р. Справа № 67/13/876 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Богаченка С.І., Затолочного В.С.

при секретарі судового засідання - Баран П.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія «Екопродукт» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

15.10.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю Продовольча компанія «Екопродукт» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом (23.10.2012р. ТОВ подало уточнення позовних вимог) до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ), про скасування податкового повідомлення-рішення №0000142203 від 07.05.2012р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (нереальності) господарських операцій позивача з контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна Агенція «Респект» (далі - ТОВ «РА «Респект»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес сервіс А-плюс» (далі - ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Сервіс-А» (далі - ТОВ «Гарант Сервіс-А»), є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012р. у справі №2а-3176/12/0970 заявлений адміністративний позов - задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що право позивача на податковий кредит підтверджене всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарських операцій із вказаними контрагентами. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції було обмежено процес доказування виключно аналізом доказів поданих позивачем та належно не досліджено докази надані відповідачем, а саме дані зібрані в процесі досудового слідства в кримінальній справі порушеній за фактами діяльності контрагентів позивача, які свідчать про їх фіктивність, штучне створення позивачем документообігу з метою відображення в податковому обліку господарських операцій з цими контрагентами, які фактично не відбулися. Вказані обставини судом першої інстанції неправомірно не були взяті до уваги.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав викладених в ній.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив, просить відмовити в її задоволенні. Зокрема зазначив, що придбані позивачем у контрагентів товари (сировина) використані ним у своїй господарській діяльності для виробництва фруктових і трав'яних чаїв, що є основним видом його діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

ТОВ зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 03.09.1999р., 08.09.1999р. взято на податковий облік в органах державної податкової служби та з 10.09.1999р. є платником податку на додану вартість (а.с.23 т.1). Основними видами діяльності позивача є перероблення чаю, овочів та фруктів.

На підставі Акта №2117/22-3/30474971 від 19.04.2012р. позапланової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при нарахуванні та сплаті до бюджету податків за весь період фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» та ТОВ «Гарант Сервіс-А» з 01.10.2010р. по 30.06.2011р. було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168/97-ВР) та п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 ПК України в результаті чого завищено ПДВ за жовтень-грудень 2010р. та січень-травень 2011р. на суму 816243,45грн (а.с.22-46 т.1).

07.05.2012р. відповідачем на підставі вказаного Акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142203 про збільшення ТОВ суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 908890грн (основний платіж 816243грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 92647грн) (а.с.21 т.1).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту(далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту(далі експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 МК України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 МК України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територіюУкраїни) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно ст.200 цього ж Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні за змістом і суттю положення містилися в Законі №168/97-ВР, який регулював спірні відносини у відповідному періоді до набрання чинності ПК України.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, а відповідно заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена договорами поставки товару (сировини - меліса, ромашка, чорниця тощо) з ТОВ «Бізнессервіс А-плюс» і ТОВ «Гарант Сервіс-А», договорами про надання рекламно-інформаційних послуг з ТОВ «РА «Респект», видатковими та податковими накладними, актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.54-168, 171-192 т.1). Оплату за придбані товари та надані роботи(послуги) проведено в повному обсязі в безготівковій формі, що сторонами не заперечується.

Судом апеляційної інстанції також враховується та обставина, що придбана позивачем у ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» і ТОВ «Гарант Сервіс-А» сировина використана ним у своїй господарській діяльності, що підтверджується відповідними розхідними накладними, долученими в суді апеляційної інстанції, про реалізацію виготовлених чаїв(т.2).

У позивача наявні основні засоби та наймані працівники, що додатково підтверджує реальну можливість здійснення ним господарських операцій з перероблення чаю, овочів та фруктів(а.с.27 т.1).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів та робіт(послуг) придбаних у контрагентів, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із такими контрагентами.

ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» та ТОВ «Гарант Сервіс-А» на час укладення та виконання вказаних договорів з позивачем були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками ПДВ і мали право видавати податкові накладні.

ТОВ«РА «Респект» належним чином задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ по господарських операціях з позивачем(а.с.29 т.1).

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається із висновків Акта №2117/22-3/30474971 від 19.04.2012р відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з інформацією про фіктивність господарської діяльність його контрагентів отриману в результаті розслідування СВ ПМ ДПА у м.Києві кримінальної справи №71-00213.

Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Верховний Суд України у постанові від 31.01.2011р. у справі №21-47а10 прийшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009р. по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно п.86.9 ст.86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

З Акту перевірки, який слугував підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, а також постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у м.Києві від 25.11.2011р. в кримінальній справі №71-00213 і наказу №261 від 04.04.2012р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ»(а.с.214-216 т.1) вбачається, що така перевірка була проведена на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України на виконання зазначеної постанови в кримінальній справі, а тому відповідач не вправі був приймати податкове повідомлення-рішення, в частині господарських операцій позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» і ТОВ «РА «Респект», за відсутності остаточного судового рішення по цій кримінальній справі.

Додатково слід зазначити, що постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 06.12.2011р. кримінальну справу за ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України відносно ОСОБА_1, засновника та директора ТОВ «Гарант Сервіс-А», провадження закрито, а останнього звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії відповідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2011 році»(а.с.232-233 т.1).

Виходячи із вимог ч.4 ст.72 КАС України така постанова не має преюдиційного значення у даній адміністративній справі.

Разом з тим, з її змісту вбачається, що ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у фіктивному підприємництві(безтоварності операцій) у взаємовідносинах з ТОВ «РА «Респект». При цьому жодним чином не має посилань на здійснення фіктивної підприємницької діяльності у господарських операціях з позивачем.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів(послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року у справі №2а-3176/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя С.І. Богаченко

Суддя В.С. Затолочний

Повний текст виготовлений 11 березня 2013 року.