Постанова № 29897165, 06.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року Справа № 80275/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Пліша М.А., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Ігнатович Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Захід-Хліб-Збуд-2002» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У червні 2011 року позивач ПП «Захід-Хліб-Збуд-2002» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Тернопільської ОДПІ (на даний час Тернопільська ОДПІ Тернопільської області ДПС), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001502305/0 від 10.02.2011 р., яким позивачу більшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 36557,37 грн. та № 0001742305 від 04.04.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 170356,40 грн..

В обґрунтування позову покликався позивач на те, що оскаржені ППР винесено на підставі необ'єктивних висновків податкового органу про порушення підприємством п.1.32 ст.1, п.п.5.5.1 п.5.5, п.5.1 ст.5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2. п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про одаткування прибутку підприємств» та порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які відображені в Акті планової виїзної перевірки № 114/23-522/31914381 від 25.01.2011 р.. Щодо порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказував позивач на помилковість висновків відповідача про завищення підприємством сум валових витрат на загальну суму 54875 грн. внаслідок безпідставного включення до них у 4 кварталі 2009 р. - 12161 грн., у 1 кварталі 2010 р. - 13242 грн., у 2 кварталі 2010 р. - 13446 грн., у 3 кварталі 2010 р. - 16026 грн. сум відсотків, сплачених банківській установі за користування кредитом згідно кредитного договору № 34/К від 30.10.2006 р., що використаний на поліпшення основного засобу - клубу дозвілля з підприємством громадського харчування в м. Тернопіль по бульв. Т.Шевченка, 23, що віднесений підприємством до невиробничого фонду. Також позивач вказував на помилковість висновків відповідача про завищення підприємством сум амортизаційних відрахувань на 62108,62 грн., у тому числі за 2 кв. 2010 р. на 31367,99 грн. і за 3 кв. 2010 р. на 30740,63 грн., внаслідок нікчемності договору підряду № 01/07-08-14 від 01.07.2008 р. укладеного із ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп». Щодо порушення Закону України «Про податок на додану вартість» вказував позивач на помилковість висновків відповідача про безпідставне включення підприємством до складу податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ по податкових накладних, виписаних у періодах відмінних від звітного, а саме за жовтень 2009 р. - 2251,66 грн. по податковій накладній виписаній Городенківською державною сортодослідною станцією у червні 2009 р., за жовтень 2009 р. - 154,78 грн. по податковій накладній виписаній ТОВ «Епіцентр К» у червні 2009 р., за жовтень 2009 р. - 4768,33 грн. та 5245,17 грн. по податкових накладних виписаних ТОВ «Агропромислова фірма» Родник» у червні 2009 р., за січень 2010 р. - 95416,66 грн. по податковій накладній виписаній ТОВ «Агрофірма Трипілля» у вересні 2009 року.

Також у червні 2011 року позивач ПП «Захід-Хліб-Збуд-2002» звернувся в суд з іншим адміністративним позовом до відповідача Тернопільської ОДПІ (на даний час Тернопільська ОДПІ Тернопільської області ДПС), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000011601/0 від 20.01.2011 р., яким позивачу більшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 254407,50 грн..

В обґрунтування цього позову покликався позивач на те, що оскаржене ППР винесено на підставі необ'єктивних висновків податкового органу про порушення підприємством п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які відображені в Акті камеральної перевірки № 2/1601/31914381 від 10.01.2011 р.. Звертав увагу позивач на помилковість висновків відповідача щодо моменту виникнення права платника податків на податковий кредит.

Відповідач Тернопільська ОДПІ позовних вимог не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0001502305/0 від 10.02.2011 р., № 0001742305 від 04.04.2011 р. і № 0000011601/0 від 20.01.2011 р..

З цією постановою суду не погодився відповідач Тернопільська ОДПІ і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, із неповним з'ясуванням обставин справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що працівниками ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП «Захід-хліб-збут-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р., результати якої оформлені Актом від 25.01.2011 року № 114/23-522/31914381, а також було проведено камеральну перевірку ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р., результати якої оформлені Актом від 10.01.2011 р. № 2/16-02/31514381. Вказує апелянт, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновків вищевказаних перевірок, де відображено порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.п.5.5.1 п.5.5, 5.1 ст.5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2. п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.7.7.1, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, підприємством безпідставно завищено суму валових витрат на 54875 грн. як відсотки, що сплачені банківській установі за користування кредитом згідно кредитного договору № 34/К від 30.10.2006 р., частина коштів якого (сума другого траншу) використана на поліпшення основного засобу, що віднесений підприємством до невиробничого фонду. Також підприємством завищено суму амортизаційних відрахувань на 62108,62 грн., внаслідок нікчемності договору підряду № 01/07-08-14 від 01.07.2008 р. укладеного із ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп» щодо виконання робіт по будівництву колон та перекриття адміністративного корпусу по вул. Гайова, 44 в Тернополі. Також підприємством було безпідставно включено до складу податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах без документального підтвердження їх отримання в звітному періоді, в результаті чого було порушено підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.2.8 пункту 7.2, підпункт 7.3.1 пункту 7.3, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 та підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на дану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит з ПДВ на 124585,79 грн.. Крім цього апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновків Акту перевірки від 10.01.2011 р. про порушення підприємством п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до складу податкового кредиту за листопад 2010 р. ПДВ на загальну суму 169605 грн. по податкових накладних виписаних у періодах (червень 2010 р., вересень 2010 р.) відмінних від звітного.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 19.07.2011 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступних підстав.

Із матеріалів справи видно, що позивач ПП «Захід-Хліб-Збуд-2002» із адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001502305/0 від 10.02.2011 р. і № 0001742305 від 04.04.2011 р. звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду 23.06.2011 р. (а.с. 3 Т.1). Адміністративна справа за цим позовом отримала № 2-а/1970/1738/11 і при автоматизованому розподілі 23.06.2011 р. для її розгляду визначено суддю Подлісну І.М. (а.с. 217 Т.1). Провадження по цій справі відкрито ухвалою судді від 25.06.2011 р. (а.с. 1 Т.1).

Також 23.06.2011 р. позивач ПП «Захід-Хліб-Збуд-2002» звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з іншим адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011601/0 від 20.01.2011 р. (а.с. 37 Т.2). Адміністративна справа за цим позовом отримала № 2-а/1970/1739/11 і при автоматизованому розподілі 23.06.2011 р. для її розгляду визначено суддю Дерех Н.В. (а.с. 153 Т.2). Провадження по цій справі відкрито ухвалою судді від 24.06.2011 р. (а.с. 35 Т.2).

У подальшому, по справі № 2-а/1970/1739/11 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 р. (суддя Дерех Н.В.) цю справу передано судді Подлісній І.М. для вирішення питання про об'єднання в одне провадження зі справою № 2-а/1970/1738/11 (а.с. 171 Т.2).

Оскаржена в апеляційному порядку постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 19.07.2011 р. (суддя Подлісна І.М.) винесена за результатами розгляду усіх позовних вимог, тобто щодо податкових повідомлень-рішень № 0001502305/0 від 10.02.2011 р., № 0001742305 від 04.04.2011 р. і № 0000011601/0 від 20.01.2011 р..

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вказана вище постанова суду першої інстанції від 19.07.2011 року в частині позовних вимог про оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000011601/0 від 20.01.2011 р. винесена неповноважним судом, а тому ця постанова суду підлягає скасуванню, з врахуванням наступного.

Відповідно до ст. 15-1 КАС України, в адміністративних судах функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує, зокрема, об'єктивний і неупереджений розподіл справ між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості справ для кожного судді. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів.

Частиною 2 статті 23 КАС України передбачено, що суддя для розгляду конкретної справи визначається в порядку, встановленому частиною 3 статті 15-1 цього Кодексу.

Статтею 26 КАС України закріплено принцип незмінності складу суду, що передбачає незмінність складу суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи. Тут же вказано, що у разі неможливості продовження розгляду адміністративної справи одним із суддів до розгляду залучається інший суддя, який визначається в порядку, встановленому частиною 3 ст. 15-1 цього Кодексу, а якщо нового суддю залучено під час судового розгляду, судовий розгляд справи починається спочатку.

Однак, по розглядуваній адміністративній справі за позовними вимогами ПП «Захід-Хліб-Збуд-2002» судом першої інстанції вищевказаних вимог КАС України дотримано не було. Зокрема, судом у складі судді Подлісної І.М. не вирішено питання щодо можливості законного прийняття до свого провадження адміністративної справи № 2-а/1970/1739/11, яка відповідно до ч.3 ст. 15-1 КАС України визначена для розгляду суддею Дерех Н.В.. Також судом першої інстанції не вирішено питання (не винесено ухвали) щодо об'єднання обох адміністративних справ в одне провадження, відповідно до ст. 116 КАС України.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що статтею 116 КАС України передбачена можливість об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог, а не кількох адміністративних справ.

З врахуванням вказаних вище приписів КАС України щодо визначення судді автоматизованою системою документообігу на стадії реєстрації адміністративного позову (ст. 15-1 КАС України) та можливості об'єднання в одне провадження кількох позовних вимог на стадії підготовчого провадження (ст. 116 КАС України), зумовлюється висновок, що об'єднювати в одне провадження і здійснювати спільний розгляд суддею одноособово можна лише ті позовні вимоги, які уже перебувають у провадженні цього судді.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції від 19.07.2011 р. і прийняття нової постанови по суті позовних вимог.

Такі позовні вимоги, суд приходить до висновку, що підлягають до задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що позивач ПП ««Захід-Хліб-Збуд-2002» зареєстровано юридичною особою 05.04.2002 року і є діючим суб'єктом господарської діяльності. Видами діяльності підприємства за КВЕД є : 15.61.0 Виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, 51.19.0 Посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 51.39.0 Неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту (а.с. 9, 10, 42-66 Т.1, 39-40 Т.2).

Працівниками Тернопільської ОДПІ проведено виїзну перевірку ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2010 р. валютного та іншого законодавства з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р.. За результатами перевірки складено Акт № 114/23- 522/31914381 від 25.01.2011 р., у висновках якого відображено, що підприємством порушено вимоги п.1.32 ст.1, п.п.5.5.1 п.5.5, 5.1 ст.5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2. п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало в заниженні суми податку на прибуток на 29245,9 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 р. на 3040,25 грн., за 1 квартал 2010 р. на 3310,5 грн., за 2 квартал 2010 р. на 11203,50 грн., за 3 квартал 2010 р. на 11691,65 грн., а також порушення вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало в заниженні суми ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на 124586 грн., у тому числі за жовтень 2009 р. на 1930 грн., за січень 2010 р. на 117848 грн., за лютий 2010 р. на 4808 грн. (а.с. 11-40 Т.1).

На підставі вказаного Акта перевірки від 25.01.2011 р. Тернопільською ОДПІ 10.02.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001502305/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 36557,37 грн., в тому числі 29245,90 грн. за основним платежем та 7311,47 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0001532305/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 218025,50 грн., в тому числі за основним платежем 124586 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 93439,50 грн. (а.с. 68, 69 Т.1).

За результатами адміністративного оскарження вказаних вище ППР від 10.02.2011 р. рішенням ДПА в Тернопільській області № 5108/10/25-007/131 від 31.03.2011 р. залишено без податкове повідомлення-рішення № 0001502305/0 від 10.02.2011 р. та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001532305/0 від 10.02.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ 47669,10 грн., в тому числі за основним платежем 27239,50 грн. та штрафними санкціями 20429,60 грн. (а.с. 70-73 Т.1).

У зв'язку із цим Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001742305 від 04.04.2011 р., яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 170356,40 грн., в тому числі за основним платежем 97346,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 73009,90 грн. (а.с. 74).

Суд апеляційної інстанції вважає обгрнутованими і такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо протиправності і необхідності скасування податкових повідомлень-рішень № 0001502305/0 від 10.02.2011 р. та № 0001742305 від 04.04.2011 р., з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 30.10.2003 р. ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» придбав в Управління обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради за 178715 грн. приміщення площею 511 кв.м. в м. Тернополі бульв. Т.Шевченка, 23, шляхом укладення договору купівлі-продажу (а.с. 80 Т.1). Це приміщення підприємством прийнято фактично згідно акту передачі від 31.10.2003 р. і зареєстровано на нього право приватної власності, згідно реєстраційного посвідчення від 01.12.2003 р. (а.с. 82, 83 Т.1).

16.08.2005 р. ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» уклало кредитний договір № СМ-600/03Т/2005 з АКБ «Райффайзенбанк Україна» на загальну суму 1500000 грн.. Використання кредитних коштів повинно здійснюватись на : перший - четвертий транші в загальному розмірі 1400000 грн. на поповнення обігових коштів, п'ятий транш у розмірі 100000 грн. на проведення ремонту предмету іпотеки, яким являється приміщення загальною площею 511 кв.м. в м. Тернополі бульв. Т.Шевченка, 23 (пункти 1.2, 1.7 договору) (а.с. 84-92 Т.1).

Право власності на відремонтоване вказане вище приміщення в м. Тернополі бульв. Т.Шевченка, 23 як приміщення клубу дозвілля з підприємством громадського харчування загальною площею 622 м.кв. оформлено за позивачем ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» згідно свідоцтва про право власності від 09.08.2006 р., і наказом директора підприємства № 17/4 від 15.08.2006 р. визначено до використання у господарській діяльності підприємства під склад готової продукції (а.с. 129-130 Т.1).

Із укладеного 30.10.2006 р. кредитного договору № 34/К між ВАТ «Кредобанк» та ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» («Позичальник») видно, що предметом цього договору є надання позивальнику кредиту у розмірі 2500000 грн., траншами, із цільовим призначенням платежу: - погашення кредитної заборгованості в «Райффайзенбанк Україна», - оплата витрат на проведення будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт приміщення по бульв. Т.Шевченка, 23 у м. Тернополі (пункти 2.1.2, 2.1.5 договору). Повернення суми кредиту передбачено здійснювати відповідно до узгодженого графіку (додаток № 1 до договору) з остаточною датою повернення до 28.10.2016 р.. Так, згідно графіку, з жовтня 2007 р. до жовтня 2010 р. (36 місяців) підлягала до сплати сума погашення кредиту в загальному розмірі 833400,00 грн. (36 міс. х 23150 грн.) основного боргу, з яких 277800 грн. ( 12 міс. х 23150 грн.) підлягало оплаті в період охоплений перевіркою (з 01.10.2009 р. по 30.09.2010 р.). Пунктом 5.7 визначено черговість погашення заборгованості за цим договором (а.с. 93-96 Т.1).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що протягом розглядуваного податковою перевіркою періоду (жовтень 2009 р. - вересень 2010 р.) ПП «Захід-хліб-збут-2002» сплачено на рахунок ВАТ «Кредобанк» 277800 грн. основного боргу та 445423,11 грн. відсотків та комісій банку за вказаним кредитним договором № 34/К від 30.10.2006 р. (а.с. 97-128 Т.1).

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи позивача про те, що станом на дату завершення планової перевірки податковим органом не враховано, що на той час позивачем здійснювалось погашення не 2, а 1 траншу кредиту за кредитним договором № 34/К від 30.10.2006 р., а тому відсотки нараховані за користуванням кредитними коштами не відносились до кредитних ресурсів взятих для виконання певних робіт у приміщенні по бульварі Т.Шевченка, 23 у м. Тернополі, а сплачувались за отримання коштів призначених для погашення кредитної заборгованості в «Райффайзенбанк Україна».

Пунктами 5.1 та 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час розглядуваних правовідносин) передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 цього Закону до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього Закону, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У зв'язку із встановленими фактичними обставинами справи та наведеними нормами законодавства, суд вважає безпідставними висновки відповідача Тернопільської ОДПІ про порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.п.5.5.1 п.5.5, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення валових витрат внаслідок безпідставного включення до них у 4 кварталі 2009 р. і 1 - 3 кварталах 2010 р. сум відсотків у розмірі 54875 грн., сплачених банківській установі за користування кредитом згідно кредитного договору № 34/К від 30.10.2006 р..

Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки податкового органу, що відображені в Акті перевірки від 25.01.2011 р. про порушення позивачем п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у завищенні суми амортизаційних відрахувань на 62108,62 грн. за 2 - 3 квартали 2010 р. внаслідок нікчемності договору підряду № 01/07-08-14 від 01.07.2008 р. укладеного із ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

З цього приводу суд враховує, що відповідно до умов договору підряду № 01/07-08-14 від 01.07.2008 р. підрядник ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп» зобов'язується виконати монтажні роботи: будівництво колон і перекриття адміністративного корпусу по вул. Гайова, 44 в м. Тернополі. Термін виконання робіт, сума договору і порядок розрахунків передбачені у змісті цього договору та додатках до нього від 03.03.2009 року і від 03.08.2009 року (а.с. 135-138 Т.1).

Реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваним договором підряду підтверджується матеріалами справи. Зокрема, контрагенти за цим договором на час укладення договору і його виконання були діючими суб'єктами господарювання. Здійснення господарських операцій підтверджується : Актами приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. - вересень 2009 р., податковими накладними ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп» від 30.09.2008 р., від 31.08.2009 р., від 30.09.2009 р., платіжними дорученнями і банківськими виписками про оплату коштів за виконані підрядні роботи, розпорядженням № 40 від 04.03.2010 р. про присвоєння адресного номера вул. Гайова, 44-а прийнятому в експлуатацію реконструйованому приміщенню з добудовою виробничих приміщень для борошномельного комплексу по вул. Гайова, 44 в м. Тернополі, свідоцтвом від 24.03.2010 р. про право власності на комплексну будівлю загальною площею 1794,2 кв.м. на вул. Гайова, 44-а в м. Тернополі, наказом директора підприємства № 6 від 25.03.2010 р. про зарахування борошномельного комплексу загальною площею 1794, 2 кв.м. на баланс підприємства до складу основних фондів першої групи, постановою слідчого від 27.04.2011 р. про закриття кримінальної справи відносно директора ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_3 у зв'язку із відсутністю складу злочину за ст. 205 ч.2 КК Укураїни («Фіктивне підприємництво»), листом ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп» від 17.05.2011 р. про підтвердження взаємовідносин щодо укладення і виконання договору підряду № 01/07-08-14 від 01.07.2008 р. (а.с. 139-166 Т.1).

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під амортизацією слід розуміти поступове віднесення витрат на придбання, виготовлення або поліпшення основних фондів і нематеріальних активів, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону, амортизації підлягають витрати, зокрема, на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 зазначеного Закону визначено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та раховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і відповідають встановленим законом вимогам.

Щодо покликань відповідача Тернопільської ОДПІ на нікчемність розглядуваного договору підряду № 01/07-08-14 від 01.07.2008 р., то суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З вищенаведених норм випливає, що наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину та усвідомлювали суперечність його інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку із цим, висновки про нікчемність правочину можуть бути зроблені лише за наявності доказів і встановлення фактів порушення обов'язкових вимог для чинності правочину в момент укладення такого правочину.

З цього приводу суд апеляційної інстанції враховує, що розглядуваний договір підряду між ТзОВ «С.ДЖ.Р.Груп» і ПП «Захід-хліб-збут-2002» на момент його укладення відповідав усім вимогам необхідним для його чинності, не суперечав вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони договору володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, договір був спрямований на реальне настання правових наслідків і такі наслідки наступили.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведено, суд приходить до висновку про безпідставність висновків Тернопільської ОДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0001502305/0 від 10.02.2011 року.

Відносно оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення № 0001742305 від 04.04.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 170356,40 грн., то суд враховує, що таке ППР було винесено на підставі помилкових висновків податкового органу про порушення позивачем ПП «Захід-хліб-збут-2002» вимог п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 р., листопад 2009 р., січень 2010 р., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах без документального підтвердження їх отримання в звітному періоді.

Так, відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на час розглядуваних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема статтею 9, визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати визначені обов'язкові реквізити.

У відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна, відповідно до п.п. 7.2.3, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно п.п.7.2.6, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно п.п. 7.2.8, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню. Платник податків веде реєстр отриманих і виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.7.1 пункту7.7 статті 7 цього Закону встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 25.01.2011 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на твердженнях ОДПІ про те, що підприємством неправомірно до складу податкового кредиту звітної декларації по ПДВ за жовтень 2009 р. включено : суму 2251,66 грн. по податковій накладній виписаній Городенківською державною сортодослідною станцією у червні 2009 р., суму 154,78 грн. по податковій накладній виписаній ТОВ «Епіцентр К» у червні 2009 р., суми 4768,33 грн. та 5245,17 грн. по податкових накладних виписаних ТОВ «Агропромислова фірма» Родник» у червні 2009 р.; до складу податкового кредиту звітної декларації по ПДВ за січень 2010 р. суму 95416,66 грн. по податковій накладній виписаній ТОВ «Агрофірма Трипілля» у вересні 2009 р..

Однак, відповідачем Тернопільською ОДПІ безпідставно не враховано, що при подачі додатку № 5 до звітної декларації по ПДВ за жовтень 2009 р. позивач ПП «Захід-хліб-збут-2002» не зазначав у ньому як підставу для включення до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 2251,66 грн. по податковій накладній виписаній Городенківською державною сортодослідною станцією у червні 2009 р.. Вказані суми ПДВ по податкових накладних № 82 від 18.08.2009 р. та № 84 від 25.08.2009 р., одержаних позивачем у жовтні 2009 р. від Городенківської державної сортодослідної станції датовані не червнем 2009 р., а серпнем 2009 р. та увійшли до показників уточнюючого розрахунку, поданого до Тернопільської ОДПІ 23.10.2009 р., а в подальшому були відображені в уточнюючому розрахунку поданому 27.04.2010 р. (а.с. 167-180 Т.1).

Також, сума ПДВ в розмірі 154,78 грн. згідно податкової накладної одержаної позивачем у жовтні 2009 р. від ТзОВ «Епіцентр К» увійшла до показників уточнюючого розрахунку, поданого до Тернопільської ОДПІ 23.10.2009 р.. Ця податкова накладна датована не червнем 2009 р., а 20.08.2009 р. (а.с. 181, 182 Т.1).

Крім цього, відносно висновку податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту з підстав отримання податкової накладної від ТОВ «Агропромислова фірма «Родник», суд враховує, що згідно додатку № 5 до звітної декларації по ПДВ за жовтень 2009 р. позивач ПП «Захід-хліб-збут-2002» не зазначав як підставу для включення до податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 4768,33 грн. та 5245,17 грн. по податкових накладних виписаних ТОВ «Агропромислова фірма» Родник» у червні 2009 р.. В жовтні 2009 р. згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (заміна податкової накладної та проведення розрахунку), поданого разом з додатком № 5 до Тернопільської ОДПІ 23.10.2009 р. підприємством виправлено суму ПДВ з 5245,17 грн. на 4768,33 грн., що в загальному не вплинуло на перерахунок сум як податкових зобов'язань так і податкового кредиту. Вказане коригування було пов'язане із заміною податкової накладної № 16 від 30.06.2009 р. на загальну суму 311471 грн. в тому числі ПДВ 5245,17 грн., сума ПДВ по якій була відображена у складі податкового кредиту декларації за липень 2009 р. (подана до податкового органу 18.08.2009р.) на податкову накладну № 16 від 30.06.2009 р. загальною сумою 28610 грн. в тому числі ПДВ 4768,33 грн. розрахунки по якій і були проведені у жовтні 2009 р. (платіжне доручення № 3190 від 30.10.2009 р.) (а.с. 183-197 Т.1).

Щодо правомірності формування підприємством податкового кредиту в сумі 95416,66 грн. внаслідок здійснення господарських операцій з ТОВ «Агрофірма Трипілля» у січні 2010 р., то судом встановлено, що між ПП «Захід-хліб-збут-2002» («Покупець») та ТзОВ «Агрофірма Трипілля» («Продавець») 28.09.2009 р. було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 28/09/09 пшениця, предметом якого була поставка пшениці 3 класу в кількості та асортименті, визначених даним Договором. Згідно умов цього Договору, загальна кількість поставленого товару - 500 т., загальна вартість - 625715 грн., оплата - безготівкова за фактично поставлений товар. Додатковою угодою № 1 від 25.01.2010 р. до вказаного вище договору поставки передбачено зменшення ціни пшениці і визначено загальну суму вартості - 272500 грн., із терміном поставки до 27.01.2010 р..

Виконання у січні 2010 р. договору поставки пшениці від 28.09.2009 р. з врахуванням умов, передбачених додатковою угодою від 25.01.2010 р., підтверджується відсутністю підпису уповноваженої особи позивача на видатковій накладній від 30.09.2009 р., договором № 31 від 27.01.2010 р. про відповідальне зберігання зерна, складською квитанцією на зерно № 179 від 27.01.2010 р., платіжним дорученням № 3369 від 27.01.2010 р. про перерахуваня ТзОВ «Агрофірмі Трипілля» 572500 грн. (в т.ч. ПДВ 95416,67 грн.), розрахунком № 1/76 від 25.01.2010 р. коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної № 76 від 30.09.2009 р. (а.с. 198-216 Т.1).

У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо правильності сформування податкового кредиту з ПДВ в податкових деклараціях за відповідний звітний період, а отже відсутність в діях позивача порушень норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Відносно вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011601/0 від 20.01.2011 року, то судом встановлено, що працівниками Тернопільської ОДПІ в період з 20.12.2010 р. по 10.01.2011 р. проведено камеральну перевірку з податку на додану вартість ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р.. За результатами перевірки складено Акт № 2/1601/31914381 від 10.01.2011 р., у висновках якого відображено, що підприємством порушено вимоги п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало в невірному визначенні суми податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 169605 грн.. Такий висновок зумовлений твердженням ДПІ про те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту за листопад 2010 р. (рядок 16.4 декларації) ПДВ на загальну суму 169605 грн. по податкових накладних виписаних у періодах (червень 2010 р., вересень 2010 р.) відмінних від звітного (а.с. 41-50 Т.2).

На підставі вказаного Акта перевірки від 10.01.2011 р. Тернопільською ОДПІ 20.01.2011 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000011601/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 254407,50 грн., в тому числі 169605 грн. за основним платежем та 84802,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 51 Т.2).

За результатами адміністративного оскарження вказане ППР від 20.01.2011 р. залишено без змін (а.с. 52, 146-152 Т.2).

Суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими і такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо протиправності і необхідності скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011601/0 від 20.01.2011 р., з наступних підстав.

Як уже зазначав суд, відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, ослуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону встановлено, що датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних бетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Якщо на момент перевірки платника податків органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені в склад податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, то платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, визначених законодавством.

Таким чином, вказаними правовими нормами визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту платником податків є податкова накладна. Однак, забороняється включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту.

У зв'язку із цим, є обґрунтованими твердження позивача про те, що правовими нормами п.п. 7.2.6. п.7.2., п.п.7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту. Норми вказаного Закону не містять обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного періводу.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» платники податку зобов'язані вести реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244, визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Таким чином, вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. При цьому пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників в податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Також, вказаним Порядком встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Із матеріалів адміністративної справи видно, що позивач ПП «Захід-Хліб-Збуд-2002» 20.12.2010 р. подав до Тернопільської ОДПІ податкову декларацію з ПДВ за листопад 2010 р., де у рядку 16.4 відобразив суму 169605 грн. (а.с. 53-59 Т.2).

Правильність формування позивачем цього податкового кредиту підтверджується матеріалами щодо фактів отримання позивачем у листопаді 2010 р. податкових накладних, які виписані контрагентами у вересні 2010 р., Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 р., журналом обліку вхідних документів, копіями таких податкових накладних та матеріалами виконання договірних зобов'язань (а.с. 3-18, 60-145 Т.2).

Таким чином, суд вважає, що позивач за датою отримання податкових накладних, перелічених у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей правомірно сформував податковий кредит з ПДВ в податковій декларації за звітний період листопад 2010 р..

З врахування наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обгрутованість і підставність позовних вимог.

Отже, постанова суду першої інстанції від 19.07.2011 року підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції - задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Захід-Хліб-Збуд-2002» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги приватного підприємства «Захід-Хліб-Збуд-2002» - задоволити.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001502305/0 від 10.02.2011 р., № 0001742305 від 04.04.2011 р. і № 0000011601/0 від 20.01.2011 р..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: М. А. Пліш

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.03.2013 року.