Постанова № 29921030, 06.03.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4508/2012

06 березня 2013 року 17год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Потопа В.О., Демчук В.Г.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Рембуд" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Рембуд" (далі, - ПАТ "Рембуд") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі, - ДПІ у м. Рівному) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003202342 від 24.07.2012 року, №0004812342 від 09.10.2012 року та №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 54445 грн. - основного платежу та 8761,25 грн. - штрафних санкцій.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003202342 від 24.07.2012 року - повністю, №0004812342 від 09.10.2012 року - повністю та №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53670 грн. - основного платежу та 8567,50 грн. - штрафних санкцій.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримали. В обґрунтування позову зазначили, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснили суду, що ПАТ "Рембуд" з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі, - ФОП ОСОБА_5), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі, - ФОП ОСОБА_6) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Канді» (далі, - ТОВ «Канді») було укладено договори поставки. Зміст даних договорів не суперечить чинному законодавству України та дані договори не були визнані недійсними в судовому порядку. Зазначають, що бухгалтерські документи виписані ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді», за результатом господарських операцій з ПАТ "Рембуд" в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Стверджують, що господарські операції позивача з даними контрагентами є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. Також пояснили суду про необґрунтованість висновків податкового органу про безпідставне включення ПАТ "Рембуд" до податкового кредиту сум ПДВ сплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 (далі, - ФОП ОСОБА_7) в ціні придбаних паливно-мастильних матеріалів, оскільки придбані паливно-мастильні матеріали в подальшому використовувалися позивачем в господарській діяльності для забезпечення виробничого процесу. Факт придбання паливно-мастильних матеріалів підтверджується розрахунковими (фіскальними) чеками, які містять загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця (постачальника) і є підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної. Вказують на те, що при цьому, позивачем дотримано вимоги, встановлені НБУ, щодо не перевищення готівкових розрахунків у межах 10 тис. грн. У зв'язку з чим вважають висновки акта перевірки про порушення ПАТ "Рембуд" пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та пп.7.2.6 п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкові повідомлення - рішення №0003202342 від 24.07.2012 року - повністю, №0004812342 від 09.10.2012 року - повністю та №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53670 грн. - основного платежу та 8567,50 грн. - штрафних санкцій - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що результатами планової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та пп.7.2.6 п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Канді». Вказує на те, що позивачем для перевірки не надано товарно-транспортних накладних на транспортування товару від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді» до ПАТ "Рембуд". А тому податковим органом у акті перевірки зроблений правильний висновок про те, що операції з поставки товарів фактично не здійснювались. Таким чином, ПАТ "Рембуд" сформовано валові витрати та податковий кредит по безтоварним операціям з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді», оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товари (роботи, послуги) без фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підпадають під поняття «продаж товарів, результатів робіт (послуг)», яке визначено в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Податковому кодексі України. Також пояснив суду, що ПАТ "Рембуд" безпідставно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ФОП ОСОБА_7 в ціні придбаних паливно-мастильних матеріалів, оскільки згідно з пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість). Зазначає, що загальна сума платежу по отриманих позивачем від ФОП ОСОБА_7 чекам в період з жовтня по грудень 2009 року, з лютого по червень та у вересні 2010 року перевищувала 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість). Вважає податкові повідомлення-рішення №0003202342 від 24.07.2012 року - повністю, №0004812342 від 09.10.2012 року - повністю та №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53670 грн. - основного платежу та 8567,50 грн. - штрафних санкцій обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 07.06.2012 року по 27.06.2012 року ДПІ в м. Рівному було проведено документальну планову перевірку ПАТ "Рембуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт №250/22-100/03332234 від 06.07.2012 р. (т.1 а.с.10-77).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

· №0003182342 від 24.07.2012 року, згідно з яким ПАТ "Рембуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 549983 грн., з яких 524233 грн. - основний платіж та 125750 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.78);

· №0003192342 від 24.07.2012 року, згідно з яким ПАТ "Рембуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 98112,25 грн., з яких 83932 грн. - основний платіж та 14180,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.80);

· №0003202342 від 24.07.2012 року, згідно з яким ПАТ "Рембуд" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 88326 грн. (т.1 а.с.81).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до ДПС в Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0003182342, №0003192342 та №0003202342 від 24.07.2012 р. ДПС в Рівненській області рішенням про результати розгляду скарг №19191/10-210/275 від 27.09.2012 р. податкове повідомлення-рішення №0003182342 від 24.07.2012 р. в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 470313 грн. - основного платежу та 117578 грн. - штрафних (фінансових) санкцій скасувала, а скаргу директора ПАТ "Рембуд" в цій частині - задовольнила (т.1 а.с.92), внаслідок чого 09.10.2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004812342, згідно з яким ПАТ "Рембуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 62092,00 грн., з яких 53920 грн. - основний платіж та 8172 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позивач звернувся з повторною скаргою до ДПС України. Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги №4262/0/61-12/10-2415 від 26.10.2012 р. податкові повідомлення-рішення №0003192342, №0003202342 від 24.07.2012 р. та №0004812342 від 09.10.2012 р. залишено без змін, а скаргу директора ПАТ "Рембуд" - без задоволення (т.1 а.с.93-101).

Враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, предметом розгляду даної адміністративної справи є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003202342 від 24.07.2012 року - повністю, №0004812342 від 09.10.2012 року - повністю та №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53670 грн. - основного платежу та 8567,50 грн. - штрафних санкцій.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0003202342 від 24.07.2012 року та №0004812342 від 09.10.2012 року, суд виходить з наступного.

В основу податкового повідомлення-рішення №0004812342 від 09.10.2012 року покладено наступні нарахування: 53920 грн. - основного платежу та 8172 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, а податковим повідомленням-рішенням №0003202342 від 24.07.2012 р. зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 88326 грн., на підставі висновків податкового органу про встановлення перевіркою порушень позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПАТ "Рембуд" з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді».

З описової частини акта перевірки від 06.07.2012 р. (т.1 а.с.10-77) вбачається, що ПАТ "Рембуд" сформовані валові витрати по взаєморозрахунках з ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6, однак згідно з базою даних ДПІ у м. Рівному у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 чисельність працюючих становить 1 особу; довідки форми 1-ДФ, податкова звітність по податку на додану вартість та податку на прибуток ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 до податкового органу не подавалися; стан платників « 28» - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС). Згідно договорів поставки ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 здійснювали для ПАТ "Рембуд" поставку ТМЦ, проте у даних контрагентів відсутні основні засоби. Кім того, ПАТ "Рембуд" сформовані валові витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «Канді», однак згідно з базами даних ДПІ у м. Рівному в ТОВ «Канді» чисельність працюючих становить 1 особу; довідки форми 1-ДФ, податкова звітність по податку на додану вартість та податку на прибуток ТОВ «Канді» до податкового органу не подавалися; стан платників « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження. Згідно договорів ТОВ «Канді» здійснювало для ПАТ "Рембуд" поставку ТМЦ, проте у даного контрагента відсутні основні засоби. Крім того, для перевірки не надано товарно-транспортні накладні на транспортування товару від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді» до ПАТ "Рембуд". Дані факти свідчать про відсутність у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді» наміру для створення правових наслідків по укладеним угодам. ПАТ «Рембуд» діяло без належної обачності і йому мало бути відомо про фактичний та господарсько-майновий стан ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді», умови ведення цими підприємствами господарської діяльності.

Поряд з цим, актом перевірки констатовано, що ПАТ «Рембуд» для проведення перевірки було надано первинні документи (податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання послуг), що підтверджують взаємовідносини ПАТ «Рембуд» з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді».

Однак, на підставі бази даних податкового органу ДПІ у м. Рівному в акті перевірки від 06.07.2012 р. (т.1 а.с.10-77) прийшла до висновку, що ПАТ «Рембуд» сформовано валові витрати по безтоварних операціях з контрагентами, зазначеними в акті перевірки.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03 березня 2009 року між ФОП ОСОБА_5 (Постачальник) та ПАТ «Рембуд» (Покупець) було укладено договір поставки за №03.03/09п (т.1 а.с.103-104), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати товарно-матеріальні цінності виробничо-технічного призначення (пісок, щебінь, вапно тощо) та передати їх у власність Покупцю для використання їх у господарській діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість Постачальнику на умовах договору. Постачання товару здійснюється транспортом Постачальника за рахунок Покупця.

На виконання умов даного договору ФОП ОСОБА_5 для ПАТ «Рембуд» виписано: видаткові накладні та податкові накладні (т.1а.с.106-139). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується угодами №1/к від 30.09.2010 р., від 30.06.2011 р., №2/к від 30.09.2011 року (т.1а.с.149-151). Судом встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ФОП ОСОБА_5 Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання усного договору поставки, укладеного між ФОП ОСОБА_6 (Постачальник) та ПАТ «Рембуд» (Покупець), останнім для позивача в жовтні 2009 року було поставлено товарно-матеріальні цінності (пісок, щебінь), в зв'язку з чим виписано накладні та податкові накладні (т.1а.с.140-142). Поставка товарно-матеріальних цінностей в процесі здійснення даними контрагентами господарської діяльності здійснювалася ФОП ОСОБА_6 за рахунок ПАТ «Рембуд», що підтверджується талонами замовника та товарно-транспортними накладними (т.4а.с.182-190).

Крім того, ФОП ОСОБА_6 за замовленням та за рахунок позивача надавав останньому послуги з доставки піску від ТОВ «Мітра» для ПАТ «Рембуд», що підтверджується талонами замовника та товарно-транспортними накладними (т.4а.с.146-176), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1 а.с.145-147). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності та надані послуги здійснювалася шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується угодою №2 від 30.10.2009 р. (т.1 а.с.148). Судом встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ФОП ОСОБА_6 Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання усного договору поставки, укладеного між ТОВ «Канді» (Постачальник) та ПАТ «Рембуд» (Покупець), останнім для позивача було поставлено двері металеві, в зв'язку з чим виписано накладну та податкову накладну (т.1 а.с.174,175). Судом встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Канді». Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

На підставі вказаних вище отриманих видаткових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді» позивачем здійснювалося формування валових витрат у відповідних періодах 2009-2011 років.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі, - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Поряд з цим, відповідно до пп.11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пункт 5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на оплату товарно-матеріальних цінностей (послуг), які були виключені відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

У відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств"№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Норми аналогічного змісту містить Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (послуг), які були виключенні відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

В силу вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортні накладні в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді», останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та були платниками ПДВ. Відтак, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей (послуг), відповідає вимогам ст.5 Закону №334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та ст.139 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум, сплачених на оплату вартості товарно-матеріальних цінностей (послуг) зі складу витрат ПАТ «Рембуд».

Крім того, в акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товару, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися за договорами поставки з ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Канді», товарно-транспортними накладними, є протиправною, з огляду на таке.

Суд звертає на те, що п.3.1. договору поставки від 03 березня 2009 року за №03.03/09п укладеного між ФОП ОСОБА_5 (Постачальник) та ПАТ «Рембуд» (Покупець) (т.1 а.с.103-104) встановлено, що постачання товару здійснюється транспортом Постачальника за рахунок Покупця.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасниками транспортного процесу є вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Канді» передавали призначений для ПАТ «Рембуд» товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, були вантажовідправниками, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем у даних контрагентів товару.

Одночасно, суд вважає безпідставними твердження відповідача про безтоварність операцій ПАТ «Рембуд» з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді».

Факт оприбуткування та використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 товарно-матеріальних цінностей (піску, вапна, щебеню) та послуг підтверджується: обіговими сальдовими відомостями (т.1а.с.232-250, т.2а.с.1-7), матеріальними звітами (т.2а.с.54-161), актами переробки матеріалів (т.2а.с.162-250, т.3а.с.1). Використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Канді» металевих дверей підтверджується: довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 (т.4 а.с.107), актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в (т.4а.с.89-106). За результатами даних операцій з ПАТ «Рембуд» сформовано податкові зобов'язання з ціни продажу послуг у відповідному податковому періоді.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій ПАТ «Рембуд» з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді», використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та підтверджують рух активів у процесі здійснення цих господарських операцій. Докази того, що товари і послуги, придбані ПАТ «Рембуд» у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді», з метою іншою, ніж використання їх у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано. У зв'язку з наведеним, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум, сплачених в ціні придбаних товарів і послуг зі складу витрат ПАТ «Рембуд» за 2010 рік та ІІ-ІV квартали 2011 року та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 -2010 роки та І квартал 2011 року.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003202342 від 24.07.2012 року та №0004812342 від 09.10.2012 року не відповідають вказаним критеріям правомірності.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення ПАТ «Рембуд» пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а відтак податкові повідомлення-рішення №0003202342 від 24.07.2012 року та №0004812342 від 09.10.2012 року є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53670 грн. - основного платежу та 8567,50 грн. - штрафних санкцій, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення в частині, що оскаржується, базується на висновках податкового органу про завищення ПАТ «Рембуд» податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень-грудень 2009 року, лютий-грудень 2010 року, січень-липень, вересень, листопад 2011 року.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПАТ «Рембуд» з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 та ТОВ «Канді» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.

Щодо взаємовідносин ПАТ «Рембуд» з ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді» суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений п.3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Серед даного переліку, господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей (піску, вапна, щебеню, дверей) та послуг з доставки піску, відсутні.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні норми містить Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді» товару і послуг повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді», в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Судом встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від зазначених контрагентів, містять всі необхідні обов'язкові реквізити встановлені законодавством. Крім того, зобов'язання за договорами поставки були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договорів, заборгованість у ПАТ «Рембуд» перед ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Канді» відсутня.

Та обставина, що постачальники позивача на час проведення податковим органом у 2012 році перевірки мають стан платника відмінний від основного (« 28» - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДПС) та « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження) не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні придбаних товарів і послуг у відповідних періодах 2009-2011 років.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів (робіт, послуг) позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобов'язань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій з постачальниками вказаними в акті перевірки, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин ПАТ «Рембуд» з ФОП ОСОБА_7 суд виходить з наступного.

За даними перевірки відповідач дійшов висновків про порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає у формуванні податкового кредиту на підставі чеків, виписаних ФОП ОСОБА_7, сума за якими перевищує 200грн. за день. За таких обставин, відповідач встановив завищення податкового кредиту за період з жовтня по грудень 2009 року, з лютого по червень, вересень 2010 року на загальну суму 1522 грн.

Дані висновки податкового органу суд вважає безпідставними і необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з п.7.2.6 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, підставою нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної є і товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, касовий чек, у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків.

Пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 року №32, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2005 р. за №410/10690 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень (далі, - Постанова №32 від 09.02.2005 р.).

З наведеного слідує, що обмеження загальної суми поставлених товарів (послуг) в розмірі 200 грн. за день встановлено для випадку нарахування податкового кредиту на підставі саме касового чеку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). Таким чином, у випадку наявності у касовому чеку відомостей щодо податкового номера постачальника названі обмеження на формування сум податкового кредиту не поширюються.

Відповідно до положень про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. фіскальний касовий чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Так, п.3.2 розділу 3 вищезазначеного Положення встановлено, що касовий чек повинен містити: назву господарської одиниці, адресу господарської одиниці, для СПД, що зареєстровані, як платники ПДВ індивідуальний податковий номер платника ПДВ, перед номером друкуються великі літери "ПН", для СПД, що не є платниками ПДВ ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за "ДРФО", перед яким друкуються великі літери "ІД", порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції, фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким великі літери "ФН", напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Судом встановлено, що позивачем за період з жовтня по грудень 2009 року, з лютого по червень та у вересні 2010 року було придбано у ФОП ОСОБА_7 дизельне паливо призначене для ведення господарської діяльності за розрахунковими (фіскальними) чеками (т.1а.с.152-173). При цьому, позивачем дотримано вимоги встановлені Постановою №32 від 09.02.2005 р., щодо не перевищення готівкових розрахунків у межах 10 тис. грн. В подальшому позивачем, на підставі вищезазначених фіскальних чеків, в яких зазначені загальна сума платежу, сума податку та податковий номер постачальника, нараховано податковий кредит. Зазначені чеки мають всі реквізити, що передбачені для такого розрахункового документу і відповідають вимогам Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та наказу ДПА України №614 від 01.12.2000 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обмеження передбачені п. 7.2.6 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не поширюються на фіскальні чеки наявні у позивача, оскільки такі чеки містять загальну суму платежу, суму ПДВ та податковий номер продавця (постачальника) і є підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29.05.2012року справа К-17537/10-С.

Враховуючи зазначене, відповідачем безпідставно виключено з податкового кредиту позивача за період з жовтня по грудень 2009 року, з лютого по червень, вересень 2010 року суму ПДВ в розмірі 1522 грн. за фіскальними чеками, що містять суму податку та податковий номер постачальника.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні правові підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту з податку на додану вартість згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням в частині, що оскаржується.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2., пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53670 грн. - основного платежу та 8567,50 грн. - штрафних санкцій - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0003202342 від 24.07.2012 року, №0004812342 від 09.10.2012 року та №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53670 грн. - основного платежу та 8567,50 грн. - штрафних санкцій, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0003202342 від 24.07.2012 року, №0004812342 від 09.10.2012 року та №0003192342 від 24.07.2012 року в частині збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 53670 грн. - основного платежу та 8567,50 грн. - штрафних санкцій.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби:

№0004812342 від 09.10.2012 року, згідно з яким Публічному акціонерному товариству "Рембуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 62092,00 грн., з яких 53920 грн. - основний платіж та 8172 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№0003192342 від 24.07.2012 року, згідно з яким Публічному акціонерному товариству "Рембуд" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 53670,00 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 8567,50 грн.;

№0003202342 від 24.07.2012 року, згідно з яким Публічному акціонерному товариству "Рембуд" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 88326 грн.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Рембуд" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2126,55 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Ткачук Н.С.