Постанова № 29921032, 07.03.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/496/13-а

07 березня 2013 року 15год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник П'ятак Є.В.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" (далі, - ТОВ "ПБФ ВІКТОРІЯ") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі, - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004362342 та №0004352342 від 19.09.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІП Союз» (далі - ТОВ «ВІП Союз») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромтехресурс ЛТД» (далі, - ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД») позивачем сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Зазначає, що ТОВ "ПБФ ВІКТОРІЯ" з ТОВ «ВІП Союз» і з ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» було укладено договори купівлі-продажу. Стверджує, що зміст даних договорів не суперечить чинному законодавству України, дані договори та первинні документи не були визнані недійсними в судовому порядку, а тому підстав стверджувати про їх нікчемність у податкового органу немає. Зазначає, що господарські операції з даними контрагентами є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. В зв'язку з наведеним, представник позивача вважає висновки акта перевірки від 06.09.2012 року про порушення ТОВ "ПБФ ВІКТОРІЯ" пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України безпідставними, а податкові повідомлення - рішення №0004362342 та №0004352342 від 19.09.2012 року - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки встановлено порушення позивачем пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІV квартал 2011 року на суму 33032 грн. та занижено податок на додану вартість за грудень 2011 року на суму 28724 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВІП Союз» і з ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД». Вказує на те, що ДПІ у м. Рівному від ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано акт перевірки від 05.07.2012 року «Про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІП Союз» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період грудень 2011 року, січень-травень 2012 року». Даним актом перевірки встановлено неможливість ТОВ «ВІП Союз» фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, а також відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Також пояснив, що ДПІ у м. Рівному від ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано акт перевірки від 21.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року». Даним актом перевірки констатовано, що стан платника ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Також в даному акті перевірки вказано на неможливість здійснення ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» господарських операцій з контрагентами, з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу. У зв'язку з чим, ДПІ у м. Рівному в акті перевірки від 06.09.2012 року було зроблено висновок, що ТОВ "ПБФ ВІКТОРІЯ" безпідставно сформувало валові витрати та податковий кредит по без товарним операціям з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД». У зв'язку з наведеним, вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 23.08.2012 року по 30.08.2012 року ДПІ в м. Рівному на підставі наказу №613 від 23.08.2012 року (а.с.80-81) та направлення на перевірку №671/22-200 від 23.08.2012 року (а.с.82) було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "ПБФ ВІКТОРІЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт №443/22-200/37198017 від 06.09.2012 р. (а.с.10-22).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

· №0004362342 від 19.09.2012 року, згідно з яким ТОВ "ПБФ Вікторія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35905,00 грн.,з яких 28724 грн. - основного платежу та 7181 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.22);

· № 0004352342 від 19.09.2012 року, згідно з яким ТОВ "ПБФ Вікторія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 33032 грн., з яких 33032 грн. - основний платіж. (а.с.23).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до ДПС в Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0004362342 та №0004352342 від 19.09.2012 року (а.с.24-27). Рішенням ДПС в Рівненській області про результати розгляду скарги №24470/10-110/407 від 06 грудня 2012 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора ТОВ "ПБФ Вікторія" - без задоволення (а.с.29-33). Позивач звернувся з повторною скаргою до ДПС України про скасування податкових повідомлень-рішень №0004362342 та №0004352342 від 19.09.2012 року (а.с.34-37). Рішенням ДПС України про результати розгляду повторної скарги №283/6/10-2115 від 10.01.2013 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора "ПБФ Вікторія" - без задоволення (а.с.40-45).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0004352342 від 19.09.2012 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження ТОВ "ПБФ Вікторія" податку на прибуток за ІV квартал 2011 року на суму 33032 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "ПБФ Вікторія" з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД», висновків ДПІ у Печерському районі м.Києва, викладених в акті перевірки від 05.07.2012 року за №2243/22-9/37240791 (а.с.89-106) та в акті перевірки від 21.06.2012 року за №2018/22-9/33598885 (а.с.108-116) і ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

З описової частини акта перевірки від 06.09.2012 р. (а.с.10-22) вбачається, що ДПІ в м. Рівному від ДПІ у Печерському районі м.Києва було отримано акт перевірки ТОВ «ВІП Союз» від 05.07.2012 року за №2243/22-9/37240791 (а.с.89-106) та акт перевірки ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» від 21.06.2012 року за №2018/22-9/33598885 (а.с.108-116). Зі змісту акту перевірки ТОВ «ВІП Союз» (а.с.89-106) вбачалося, що у ТОВ «ВІП Союз» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і під час перевірки не було встановлено факту передачі останнім товарів (робіт, послуг) своїм покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів.

Згідно з актом перевірки ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» (а.с.108-116) у останнього відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, трудові ресурси, а тому на думку податкового органу вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про вчинення ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» правочинів з контрагентами без наміру створення правових наслідків, а тому такі правочини є фіктивними.

Із змісту акту перевірки від 06.09.2012 р. (а.с.10-22) також слідує, що для підтвердження правильності формування валових витрат за договорами позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарів від продавця до покупця. Поряд з цим, актом перевірки від 06.09.2012 р. (а.с.10-22) ДПІ в м.Рівному констатовано, що ТОВ "ПБФ Вікторія" для проведення перевірки було надано первинні документи (податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, реєстри виданих та отриманих податкових накладних тощо), що підтверджують взаємовідносини ТОВ "ПБФ Вікторія" з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД».

Однак, на підставі актів перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва від 05.07.2012 року за №2243/22-9/37240791 (а.с.89-106) та від 21.06.2012 року за №2018/22-9/33598885 (а.с.108-116) ДПІ в м. Рівному в акті перевірки від 06.09.2012 р. (а.с.10-22) прийшла до висновку, що ТОВ "ПБФ Вікторія" сформувало валові витрати та податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД».

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01 грудня 2011 року між ТОВ «ВІП Союз» (Продавець) та ТОВ "ПБФ Вікторія" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу за №21/12 (а.с.46-47), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця електрообладнання, Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Поставка товару здійснюється на умовах EXW франко-склад Продавця згідно інструкцій Покупця.

На виконання умов даного договору ТОВ «ВІП Союз» для ТОВ "ПБФ Вікторія" виписано: видаткову накладну від 20.12.2011 року та податкову накладну від 20.12.2011 року (а.с.48-49), рахунок-фактура від 01.12.2011 року (а.с.50). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.51). Судом встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «ВІП Союз». Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено. Поставка товару у процесі здійснення даними контрагентами господарських операцій здійснювалося ТОВ «ВІП Союз» за рахунок ТОВ "ПБФ Вікторія", що підтверджується товарно-транспортними накладними та завданнями на перевезення (а.с.148,194).

Як вбачається з матеріалів справи на виконання усного договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "ПБФ Вікторія" (Покупець) та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» (Продавець), останнім для позивача було поставлено товарно-матеріальні цінності (сповіщувачі димові, кабеля, трелі, жолоби тощо), в зв'язку з чим виписано видаткову накладну від 06.12.2011 року та податкову накладну від 06.12.2011 року (а.с.54-56), рахунок-фактура від 28.11.2011 року (а.с.57). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.58-60). Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД». Зауважень до форми та змісту перелічених вище первинних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

На підставі вказаних вище отриманих видаткових накладних, виписаних ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД», позивачем в ІV кварталі 2011 року здійснювалося формування витрат.

Згідно з пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання електрообладнання, які були виключенні відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки фактури в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки фактури не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «ВІП Союз» і ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД», останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не були позбавлені права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та були платниками ПДВ. Відтак, віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату товару, отриманого від ТОВ «ВІП Союз» і з ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД», відповідає вимогам пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, суд вважає протиправним виключення відповідачем сум, сплачених на оплату вартості придбаного товару зі складу витрат позивача.

В акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт поставки товару, зокрема, в акті зазначено, що для перевірки не надано товарно-транспортних накладних, які засвідчили б факт передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця.

Вимога податкового органу підтвердити отримання позивачем товарів, які постачалися за договором купівлі-продажу з ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД», товарно-транспортними накладними, є протиправною, з огляду на таке.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасниками транспортного процесу є вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто був вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» передавало призначений для ТОВ "ПБФ Вікторія" товар будь-якій транспортній організації для перевезення і, відповідно, було вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем у даного контрагента електрообладнання.

Крім того, поставка товару у процесі здійснення господарських операцій між ТОВ "ПБФ Вікторія" та ТОВ «ВІП Союз», здійснювалося останнім за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними та завданнями на перевезення (а.с.148,194).

За таких обставин, суд вважає безпідставними твердження відповідача про безтоварність операцій між ТОВ "ПБФ Вікторія" з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД».

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» товарно-матеріальних цінностей підтверджується дослідженими судом доказами, а саме: прибутковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями, картками по рахунках (а.с.52-53,54,61,147,151-167,192,197) і первинними документами, що свідчать про подальшу реалізацію з відповідною націнкою придбаного у ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» електрообладнання, зокрема, для ТОВ «Торговий дім «Енергобуд», ТОВ «ВТМПП «Енеогоспектр», що підтверджується: договорами купівлі-продажу (а.с.189-191,205-207), видатковими та податковими накладними (а.с.146,149,178-180,186-187,196,198,203-204), рахунками-фактури (а.с.184,188,199), банківськими виписками (а.с.192,200), платіжними дорученнями (а.с.181-183,201,208-210), товарно-транспортними накладними (а.с.202), картками по рахунках (а.с.52-53,54,61,147,151-167,192,197). За результатами даних операцій позивачем сформовано податкові зобов'язання з ціни продажу.

Встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій ТОВ "ПБФ Вікторія" з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД», використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей та підтверджують рух активів у процесі здійснення господарських операцій. Докази того, що електрообладнання, придбане ТОВ "ПБФ Вікторія" у ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД», з метою іншою, ніж використання його у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано. У зв'язку з наведеним, суд вважає, протиправним виключення відповідачем сум, сплачених в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей зі складу витрат ТОВ "ПБФ Вікторія" за ІV квартал 2011 року.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0004352342 від 19.09.2012 року не відповідає вказаним критеріям правомірності.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення ТОВ "ПБФ Вікторія" вимог пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення №0004352342 від 19.09.2012 року є протиправним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0004362342 від 19.09.2012 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження ТОВ "ПБФ Вікторія" податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 28724 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ТОВ "ПБФ Вікторія" з ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД», висновків актів перевірок ДПІ у Печерському районі м.Києва від 05.07.2012 року за №2243/22-9/37240791 (а.с.89-106) та від 21.06.2012 року за №2018/22-9/33598885 (а.с.108-116) та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (електрообладнання, сповіщувачів димових, кабелів, трелі, жолобів тощо) відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (електрообладнання, сповіщувачів димових, кабелів, трелі, жолобів тощо), відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» товарно-матеріальних цінностях повністю підтверджено відповідними податковими накладними, що не заперечується відповідачем.

Зауважень до форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» для ТОВ "ПБФ Вікторія", в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» для ТОВ "ПБФ Вікторія" містять всі необхідні обов'язкові реквізити. Крім того, зобов'язання за договорами купівлі-продажу були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договорів, заборгованість ТОВ "ПБФ Вікторія" перед ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» відсутня.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ «ВІП Союз» та ТОВ «Укрпромтехресурс ЛТД» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (як-от, відсутність за місцезнаходження, стан відмінний від 0, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ТОВ "ПБФ Вікторія" права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей до складу податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15 ст.201 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0004362342 від 19.09.2012 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0004362342 та №0004352342 від 19.09.2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0004362342 та №0004352342 від 19.09.2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 19.09.2012 року: №0004362342, згідно з яким ТОВ "ПБФ Вікторія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 35905,00 грн.,з яких 28724 грн. - основного платежу та 7181 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та № 0004352342, згідно з яким ТОВ "ПБФ Вікторія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 33032 грн., з яких 33032 грн. - основний платіж.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБФ ВІКТОРІЯ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 689,37 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.