Постанова № 29918909, 28.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 5023/5246/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Ігнатової Я.І. за довіреністю № ГО-12/258 від 19.12.12 р.

відповідача - Коваленка А.О. за довіреністю 1305 від 02.10.12 р.

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №505Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5246/12

за позовом ПрАТ "СГ "ТАС", м. Київ

до ТДВ "МСК", м. Харків

про стягнення 11039,38 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 р. ПрАТ "Страхова Група "ТАС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТДВ "Міжнародна страхова компанія" 11039,38 грн. Судові витрати просило покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовувало необхідністю сплати відповідачем страхового відшкодування по ДТП.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. по справі № 5023/5246/12 (суддя Шарко Л.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 27.02.2013 р.

Відповідач 22.02.2013 р. за вх. № 1678 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги відповідач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач виплатив страхове відшкодування безпідставно, з порушенням умов договору добровільного страхування № А 0241595 від 17.11.2011 р., оскільки Шустова В.Ю. всупереч вимогам п. 12.2.7. не надала довіреності, або іншого документа та підставі якого Шустов В.В. в день настання ДТП керував застрахованим транспортним засобом, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Отже, на думку відповідача, право вимоги до позивача від Шустової В.Ю. не перейшло, тому позивач не має відповідних правових підстав вимагати компенсації з боку відповідача сплаченої суми в розмірі 11039,38 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо оцінки правової природи взаємовідносин між позивачем та відповідачем, що потягло за собою прийняття невірного рішення.

Колегією суддів при вирішенні спору встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

06.03.2012 року у м. Харків на вулиці Дарвіна біля будинку 3/5 сталася дорожньо - транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю двох транспортних засобів "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер АХ5331ВІ, під керуванням Петрова Сергія Івановича автомобілю "Nissan Tilda", державний реєстраційний номер АХ8803ВО, що належить Шустовій Вікторії Юріївні, під керуванням Шустова Владислава Володимировича.

Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні ушкодження. Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 18.06.2012 р. винним у скоєнні вищевказаної ДТП було визнано Петрова С.І.

Відповідач відповідно до умов полісу АА/1484989 від 30.04.2011 р. здійснював страхування цивільно - правової відповідальності Петрова С.І. під час керування ним забезпеченим транспортним засобом "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер АХ5331ВІ. Страхування здійснювалось на умовах і підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Розмір франшизи становить 510 грн.

17.11.2011 р. між позивачем та Шустовою В.Ю. було укладено договір добровільного страхування № А 0241595, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу легкового автомобіля "Nissan Tilda", державний реєстраційний номер АХ 8803 ВО.

Страховим випадком, згідно з умовами вказаного договору страхування, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП завдано шкоду автомобілю страхувальника.

Згідно з висновком спеціаліста - авто товарознавця ФОП Шаповалова В.І. №269 від 03.04.12р. вартість відновлювального ремонту автомобілю "NissanTilda", державний реєстраційний номер АХ 8803 ВО, з урахуванням коефіцієнту зносу становить 11429 грн. 63 коп.

Відповідно до страхового акту №10804Р/42/2012 від 04.05.2012р. сума страхового відшкодування становить 11039 грн. 38 коп., яке було сплачено на користь страхувальника за вказаним договором Шустовій В.Ю. згідно з платіжним дорученням №31968 від 07.05.2012 р.

13.08.2012 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, надав певний пакет документів.

12.09.2012 року відповідач направив на адресу позивача запит, вих. №1211 в якому для подальшого розгляду питання щодо виплати страхового відшкодування позивачу пропонувалось надати довідку про сплату страхувальником страхових платежів, платіжне доручення про сплату страхового відшкодування з відміткою банку про його здійснення, копію правил страхування, на підставі яких було укладено договір страхування, додаткові угоди до договору страхування, або будь - які документи, на підставі яких Шустов В.В. керував застрахованим транспортним засобом "NissanTilda", державний реєстраційний номер АХ 8803 ВО в день ДТП, а саме 06.03.2012 р.

27.09.2012 року на адресу відповідача надійшли витребувані документи, окрім додаткової угоди (угод) до договору добровільного страхування № А 0241595 від 17.11.11р., або інших документів, на підставі яких Шустов В.В. керував застрахованим транспортним засобом. 29.10.2012 р. відповідач листом вих. № 1458 знов запропонував надати йому вищевказані документи. Зазначені вимоги виконані не були.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст.27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач сплатив страхове відшкодування з порушенням умов договору від 17.11.2011 р., так як Шустова В.Ю. всупереч вимогам п. 12.2.7 не надала довіреності або іншого документа на підставі якого Шустов В.В. в день ДТП керував застрахованим ТЗ, та відхилив довід позивача про необов'язковість надання довіреності. При цьому місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначив, що відповідні положення Договору варто було привести у відповідність до змін законодавства, на які посилається Позивач, а той факт, що сторони за вказаним договором не адаптували його умови у зв'язку зі зміною законодавства, не позбавляє сторони цього договору від виконання обов'язків, що в ньому зазначені.

Колегія суддів із такими висновками місцевого господарського суду погодитися не може.

По перше, позиція відповідача не ґрунтується на законі, оскільки жодна норма законодавства України не пов'язує припинення зобов'язання із відшкодування спричиненої шкоди із ненаданням такого документу, як довіреність.

Так, відповідно до ст. 8 Закону «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом.

Ст. 26 Закону України «Про страхування» також зазначає, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

У відповідності до п. 13.1.6 договору від 17.11.2011 р., укладеного між позивачем та Шунтовою В.Ю., страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі порушення страхувальником зобов'язань за цим договором, зокрема, це обов'язок надати страховику необхідні документи, передбачені п. 12.2. даного договору, серед яких, згідно п. 12.2.7 є довіреність на особу, що керувала застрахованим ТЗ на право керування цим транспортним засобом, якщо така особа не зазначена у свідоцтві про реєстрацію застрахованого ТЗ, крім випадків керування ТЗ в присутності власника ТЗ.

Пунктом 10 заяви на страхування за даним договором визначено, що до керування застрахованим транспортним засобом допускаються будь-які особи на законних підставах. Не є керуванням транспортним засобом на законних підставах, згідно ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 2.1 Правил Дорожнього руху України, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки:

а) посвідчення водія відповідної категорії;

б) реєстраційного документа на транспортний засіб;

в) ліцензійної картки на транспортний засіб (у випадках, передбачених законодавством);

г) поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Даний перелік є виключним і розширенню не підлягає. Отже, відсутність у особи довіреності на право керування ТЗ не означає, що вона керувала ТЗ незаконно.

Таким чином, Шустов В.В. на момент ДТП цілком правомірно і на законних підставах керував застрахованим транспортним засобом "NissanTilda", державний реєстраційний номер АХ 8803 ВО, а, отже, він не був зобов'язаний доводити Страховику правомірність керування застрахованим ТЗ на момент ДТП.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм ст. 991 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що коли виникає страховий випадок, страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а умови договору є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись окремо у кожному випадку.

Зокрема, неподання окремого документу страхувальником саме по собі може бути підставою для відмови від страхового відшкодування, лише в тому випадку, коли буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про те, чи була подія страховим випадком, могло вплинути на його обов'язок виплатити страхове відшкодування.

По друге, позиція відповідача по своїй суті представляє собою ревізію порядку виконання зобов'язання, укладеного між позивачем та застрахованою особою, стороною якого відповідач не є.

Відповідно до приписів ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Зазначена норма, а також будь-яка інша норма законодавства України не надає права сторонній особі визначати належність виконання зобов'язання.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. по даній справі з підстав невірного застосування норм матеріального права та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п.п. 2, 4 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС", м. Київ на рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5246/12 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.01.2013 р. у справі № 5023/5246/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99 літ. А-3, р/р 26500010151329 ПуАТ «Себбанк», МФО 300175, код ЄДРПОУ 31236795) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, р/р № 26500422 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 30115243) 11039,38 грн.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 99 літ. А-3, р/р 26500010151329 ПуАТ «Себбанк», МФО 300175, код ЄДРПОУ 31236795) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 65, р/р № 26500422 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 30115243) 1609,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 28.02.2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.