Постанова № 2991335, 30.01.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30.01.2009 р.                                                                                                     № 9/522

10:48

За позовомДочірнього підприємства «Автоальянс»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0005582309/0 від 09.07.2008 р., № 0005592309/0 від 09.07.2008 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва з вимогами визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0005582309/0 від 09.07.2008 р., № 0005592309/0 від 09.07.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем з порушенням норм податкового законодавства, оскільки позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту, суми розраховані з витрат, понесених за послуги стільникового зв’язку. Адже стільниковий зв'язок використовується позивачем у його господарській діяльності.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позовну повністю, оскільки позивач неправомірно відніс до валових витрат вартість отриманих послуг мобільного зв'язку, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, в результаті чого занижено податок на прибуток на відповідну суму витрат, та необґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за послуги, вартість яких не відносяться до складу витрат позивача у звітних періодах, та які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку Дочірнього підприємства «Автоальянс»за період з 01.10.2005 р. по 31.12.2007 р., за результатами якої складено акт «Про результати планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «АвтоАльянс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005р. по 31 грудня 2007р.»№ 320/23-9/32382975 від 19.06.2008 р.

Перевіркою встановлено порушення:

вимог п. 1.32 ст.1, пп. 5.2.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р., а саме: у періоді, що перевірявся, позивач неправомірно відніс до валових витрат вартість отриманих послуг мобільного зв'язку, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, в результаті чого занижено податок на прибуток на відповідну суму витрат;

вимог пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, так як позивачем необґрунтовано включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені за послуги, вартість яких не відносяться до складу витрат позивача у звітних періодах, та які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005582309/0 від 09.07.2008 р., яким за порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2508,00 грн., з яких: 1672,00 грн. –основний платіж, 836,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції, та податкове повідомлення-рішення № 0005592309/0 від 09.07.2008 р., яким за порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 3318,00 грн., з яких: 2243,00 грн. –основний платіж, 1075,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням наступного.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що господарська діяльність позивача полягає у реалізації (продажу) автомобілів.

У зв’язку з господарською діяльністю та необхідністю покращення роботи відділу продажу автомобілів та їх технічного обслуговування між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Цифровий стільниковий зв'язок України»укладено договір про надання послуг мобільного зв’язку від 01.09.2003 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю «Астеліт»- договір про надання телекомунікаційних послуг від 02.02.2007 р.

При цьому, наказом Директора ДП «Автоальянс»б/н від 01.09.2003 р. вирішено придбати визначений пакет та покладено на начальника відділу продажу автомобілів Давиденка А.К. право використовувати послуги стільникового зв’язку у господарській діяльності.

Щодо визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на прибуток суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).

Абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.)

Положеннями п. 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Враховуючи викладені вище обставини та пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005592309/0 від 09.07.2008 р. підлягають задоволенню, адже витрати за послуги мобільного зв'язку можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за умови використання такого зв’язку у цілях, що відповідають визначенню господарської діяльності та за наявності документів, які підтверджують такі витрати.

Суд звертає увагу, пунктом 5.3 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено чіткий перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Враховуючи те, що позивачем надано наказ керівника про отримання послуг стільникового зв’язку, уповноважено користуватися яким визначеного наказом працівника позивача, який забезпечуються пакетом мобільного зв’язку у зв'язку з виробничою необхідністю, розрахункові документи, що надаються оператором мобільного зв'язку абоненту, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки позивачем правомірно віднесено суми, сплачені за користування стільником зв’язком, до валових витрат. Адже зазначений стільниковий зв'язок позивач використовує у своїй господарській діяльності.

Крім того, відсутність у позивача на час здійснення витрат на мобільний зв'язок на балансі підприємства мобільного телефону не суперечить вимогам пп. 11.2.1 ст. 11, пп. 5.2.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не ставить в залежність збільшення валових витрат платника на суму, сплачену за послуги, від наявності на балансі такого платника спеціальних приладів для отримання таких послуг, а саме мобільного телефону.

Щодо визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість суд вважає необхідним зазначити наступне.

Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на час перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ).

За результатом розгляду справи, судом встановлено, що податкові накладні, які надані позивачем, виписані ЗАТ «Цифровий стільниковий зв'язок України»та ТОВ «Астеліт»повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ.

Враховуючи те, що судом вище встановлено правомірність віднесення до валових витрат сум, сплачених за послуги стільникового зв’язку, позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0005582309/0 від 09.07.2008 р. підлягають задоволенню, оскільки податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

З огляду на викладене вище та те, що достовірність первинних документів відповідачем не оспорюється, суд вважає правомірним віднесення витрат за оплату послуг стільникового зв’язку до валових витрат та, відповідно, податкового кредиту.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийняті без дотримання принципів, визначених статтею 2 КАС України, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У відповідності до положень абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»наявність та обов'язковість ведення і зберігання таких документів, як от: положення про користування мобільним зв’язком, журнал ведення телефонних розмов та інше, які на думку податкової служби додатково підтверджували витрати на мобільний зв’язок як такі, що здійснюються в рамках господарської діяльності, не передбачена правилами ведення податкового обліку. Отже вимоги відповідача з цього приводу та їх обґрунтування є безпідставними та необґрунтованими.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач не довів правомірність прийняття ним оскаржуваного рішення.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0005582309/0 від 09.07.2008 р.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0005592309/0 від 09.07.2008 р.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                       О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –17.02.2009 р.