Постанова № 2991261, 26.01.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26.01.2009 р.                                                                                                     № 9/469

11:55

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна поліклініка № 3»

доДержавної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва

про визнання планової перевірки незаконно, визнання нечинним та скасування рішення № 0001992905 від 12.03.2008 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Сулім А.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва з вимогами визнати планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна поліклініка № 3»з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проведену на підставі направлення на перевірку № 519/23-05 від 29.02.2008 р., підписаного в.о. начальника ДПІ у Солом’янському районі міста Києва Мирончик О.Б., незаконною; визнати нечинним та скасування рішення ДПІ у Солом’янському районі міста Києва № 0001992905 від 12.03.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 20068,90 грн. та відшкодувати судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, зазначаючи те, що оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб, встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436 від 12.06.1995 р., оскільки позивачем порушено п. 2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.2004 р.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

03.03.2008 р. працівниками Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна поліклініка № 3»щодо контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено Акт № 2658/3180/23-05-30602872 від 03.03.2008 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2 пп.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р., оскільки позивач надає стоматологічні послуги за готівковий та безготівковий розрахунки. При цьому, позивачем в касовій книзі за 29.02.2008 р. не оприбутковано готівкові кошти на суму 4013,78 грн.

Рішенням Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001992305 від 12.03.2008 р. за порушення п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.2004 р., на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та згідно з п. 1 абз. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436 від 12.06.1995 р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна поліклініка № 3»застосовано штрафні санкції у розмірі 20068,90 грн.

Аналізуючи викладені вище обставини та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням наступного.

По-перше, щодо відповідності проведення перевірки вимогам закону суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(№ 265/95-ВР від 06.07.1995р.) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, статтею 11-1, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зазначене узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»містить дві сьомі частини, які протирічать одна одній по змісту стосовно проведення позапланових перевірок. Логічним при внесені сьомої частини до цієї статті було б виключення з неї старої редакції, адже остання прямо протирічить і виключає можливість існування останнього доповнення. З огляду на це, суд вважає в такій ситуації необхідним керуватися тією сьомою частиною статті 11-1, яка була внесена в закон пізніше.

У відповідності до цієї сьомої частини статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною восьмою статті 11-1 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

У відповідності до положень статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Аналізуючи зміст положень статті 11-1 Закону про податкову службу, суд приходить до висновку про те, що підставою для проведення планової виїзної перевірки платника податків є наявність останнього у плані роботи такого органу державної податкової служби. При цьому така перевірка може бути реалізована органами податкової служби не більше одного разу на рік.

У відповідності до положень частини 4 статті 11-1 Закону про податкову службу право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Як випливає з матеріалів справи перевірка позивача здійснювалася як планова з покликанням на пункт 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на підставі направлень на перевірку від 29.02.2008 р., проте річний план-графік податкової служби щодо планових виїзних перевірок відсутній.

Як зазначає в позовній заяві позивач відповідне повідомлення за 10 днів про проведення планової перевірки не було йому направлене. Доказів про зворотнє відповідачем суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи копія наказу про перевірку перевіряючими платнику податків не була надана, на відміну від направлення на перевірку в день проведення перевірки під розпис. Копії наказу про проведення позапланової перевірки представником відповідача суду не надано, зазначаючи в засіданні про відсутність останнього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача при проведенні перевірки позивача є протиправними, оскільки в направленнях на перевірку зазначено вид перевірки –планова, при цьому направлення повідомлення за 10 днів про проведення перевірки податковою службою не здійснювалося, річний план перевірок не складено (відсутній), накази про проведення позапланових перевірок не видавались.

При цьому, суд відмічає, що за загальним правилом, визначеним статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»перевірки РРО є позаплановим видом перевірки, якщо інше, фактично, не вказано в направлені на перевірку, в той час у пред’явлених на перевірку направленнях вказано на проведення саме планової перевірки.

Суд не приймає покликання позивача на методологічні рекомендації про проведення перевірок з огляду на положення Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 3 жовтня 1992 року № 493/92 та відсутності їх реєстрації в Мін’юсті (державної реєстрації).

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем фактично проведена позапланова виїзна перевірка в порядку здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку саме для позапланової перевірки, за відсутності належних на те документів, зокрема відповідного наказу керівника податкової служби.

Суд звертає увагу, що при наявності встановленого порушення позивачем п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.2004 р. при наданні стоматологічних послуг, суд не може вважати обґрунтованим та правомірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за нього, оскільки перевірка позивача проведена із суттєвими порушенням закону, а, отже, є протиправною.

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що порушення перевіряючими порядку проведення перевірки, що вказує на її протиправність, є також підставою для скасування рішення, винесеного за наслідком такої перевірки.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стоматологічна поліклініка № 3»з питань дотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проведену на підставі направлення на перевірку № 519/23-05 від 29.02.2008 р., підписаного в.о. начальника ДПІ у Солом’янському районі міста Києва Мирончик О.Б., незаконною

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001992905 від 12.03.2008 р.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, або без подання заяви про апеляційне оскарження шляхом подання апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя                                                                                 О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –10.02.2009 р.